Побудова структурної карти методом профілів

 

МЕТА І ЗАВДАННЯ РОБОТИ

 

Метою роботи є ознайомлення з основним призначенням та методикою побудови структурної карти методом профілів.

Завданням роботи є побудова структурної карти покрівлі (підошви) продуктивного горизонту методом профілів за індивідуально виданим завданням.

 

Основні ТЕОРЕТИЧНі положення

 

Побудова структурної карти, виконана методом трикутників, перевіряється або доповнюється складанням такої ж карти методом профілів. Для цього складають декілька геологічних поперечних профілів, а інколи і поздовжніх.

Будують структурну карту методом профілів при ускладненні структур тектонічними порушеннями та при умові лінійно витягнутих складок. У цих випадках застосування методу трикутників для побудови структурної карти є невірним, оскільки інтерполяція абсолютних відміток опорного пласта може бути проведеною між точками, які знаходяться в різних тектонічних блоках або відносяться до різних складок (рис. 6.1).

 

Рисунок 6.1 – Схема побудови структурної карти

методом профілів

1 – розташування профілів; 2 – слід перетину поверхні порушення площиною профілю; 3 – покрівля (підошва) опорного горизонту;

4 – перетин покрівлі пласта з лініями горизонтальних площин;

5 – перетин покрівлі пласта поверхнею порушення (в площині профілю); 6 – перегин покрівлі опорного горизонту; 7 – ізогіпси покрівлі опорного горизонту; 8 – горизонтальні проекції слідів перетину покрівлі опорного горизонту поверхнями порушень;

9 – осі тектонічних структур.

ПОРЯДОК ПОБУДОВИ

 

Для побудови структурної карти покрівлю (підошву) опорного горизонту на кожному профілі розсікають горизонтальними площинами згідно вибраного січення (50 чи 100 м) та масштабу карти. Сліди пересічення площини профілю горизонтальними площинами на планшеті повинні бути паралельні рівню моря і знаходитись від нього на віддалях, кратних січенню ізогіпс. Точки перетину горизонтальних ліній з покрівлею пласта зносяться на лінію рівня моря, де вказують відповідні відмітки покрівлі опорного пласта. Крім цього на лінію рівня моря зносяться точки перетину покрівлі опорного пласта з поверхнею зміщувача розривного порушення. Побудову структурної карти слід розпочинати з проведення ліній перетину площини зміщувача з покрівлею опорного горизонту. Таким чином кожен тектонічний розрив буде зображено двома лініями. Ці лінії зливаються в одну на тих ділянках, де площини розломів вертикальні. В зоні затухання розривного порушення лінії з’єднуються в одну і більше не прослідковуються. Наступним кроком буде проведення для кожної складки своєї осі від профілю до профілю. Потім на кожному крилі складки між двома сусідніми профілями з’єднують однойменні відмітки пласта і отримують ізогіпси структурної карти. Положення ізогіпс в осьовій зоні складки визначають інтерполяцією між найвищими точками покрівлі опорного горизонту на сусідніх профілях.

Біля розломів деякі ізогіпси не проводяться від одного профілю до іншого, а упирають їх у лінію сліду площини зміщувача. Ізогіпси покрівлі опорного горизонту наносять чорним кольором, а лінії перетину опорної поверхні з площинами розривних порушень – червоним.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

 

1 У якому випадку при побудові структурних карт застосовують метод профілів?

2 Чому метод профілів при побудові структурних карт застосовують на структурах, розсічених тектонічними порушеннями?

3 Розкажіть порядок побудови структурної карти методом профілів?

4 Як будують структурну карту методом профілів?

5 Як проводять ізогіпси поблизу тектонічних порушень?

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7

 

ПОБУДОВА СТРУКТУРНОЇ КАРТИ ПОВЕРХНІ ВОДОНАФТОВОГО КОНТАКТУ (ВНК) І ВИЗНАЧЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ КОНТУРІВ НАФТОГАЗОНОСНОСТІ

НА СТРУКТУРНИХ КАРТАХ

 

МЕТА І ЗАВДАННЯ РОБОТИ

 

Метою роботи є ознайомлення студентів з методом визначення границь покладів нафти чи газу при наявності в них нахилених контактів.

Завданням роботи є побудова карти поверхні водонафтового контакту покладу і визначення положення зовнішнього і внутрішнього контурів нафтоносності на структурних картах покрівлі і підошви продуктивного горизонту.

 

Основні ТЕОРЕТИЧНі положення

 

При підрахунку запасів, проектуванні і аналізі розробки покладів нафти і газу завжди необхідно знати точне положення їх границь. На геологічних профілях ця границя показується у вигляді площини розділу між нафтою (або газом) і водою, яка отримала назву водонафтового контакту – ВНК (газонафтового контакту – ГНК або газоводяного контакту – ГВК). На структурних картах границі покладу показують у вигляді контурів нафтогазоносності. Під контуром нафтогазоносності розуміють проекцію на горизонтальну площину лінії перетину площини ВНК з поверхнею пласта.

Карта водонафтового (газоводяного) контакту відображає в ізогіпсах положення розділу нафта-вода (нафта-газ, газ-вода).

При наявності покладів з контурними водами площина ВНК пересікає покрівлю і підошву пласта, а в покладах з підошвенними водами – тільки покрівлю. Тому в першому випадку виділяють два контури нафтоносності - зовнішній і внутрішній, а в другому – тільки один.

Карта водонафтового (газоводяного) контакту допомагає найбільш чітко і об’єктивно визначити границі покладу нафти (газу) і тим самим дає можливість правильно підходити до питання розміщення експлуатаційних і нагнітальних свердловин.

Виконання завдання починається з вибору масштабу і нанесення свердловин на план.

Для побудови карти водонафтового (газоводяного) контакту необхідно знати абсолютні відмітки водонафтового (газоводяного) контакту в свердловинах, пробурених у водонафтовій зоні продуктивного пласта.

Для отримання абсолютних відміток водонафтового (газоводяного) контакту в свердловинах необхідно від альтитуди гирла свердловини відняти глибину ВНК.

Вирахувані відмітки надписують біля відповідних свердловин і, використовуючи метод трикутників, проводять інтерполяцію відміток і будують карту поверхні водонафтового (газоводяного) контакту.

Для визначення границь покладу необхідно побудувати структурні карти покрівлі і підошви пласта. Січення ізогіпс структурних карт береться таким самим, як і січення ізогіпс на карті водонафтового (газоводяного) контакту. Точки пересічення ізоліній водонафтового (газоводяного) контакту з однойменними ізогіпсами покрівлі продуктивного пласта визначає на плані положення зовнішнього контуру нафтогазоносності, а точки перетину таких самих ізоліній водонафтового (газоводяного) контакту з однойменними ізогіпсами підошви продуктивного пласта визначають положення внутрішнього контуру нафтогазоносності.

 

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

 

1 Побудувати структурні карти покрівлі і підошви пласта. Для цього за координатами Х і Y спочатку будують план розміщення свердловин, вираховують абсолютні відмітки покрівлі і підошви пласта, підписують їх біля кожної свердловини і будують карти методом трикутників за допомогою палетки.

2 Побудувати карту поверхні ВНК. Для цього спочатку знаходять свердловини, які розкрили ВНК, а потім вираховують для них відмітку ВНК. Свердловини, які розкрили ВНК, відрізняються від інших тим, що в них загальна товщина пласта (різниця глибини залягання підошви і покрівлі) більша за нафтонасичену (газонасичену). Для таких свердловин відмітка ВНК вираховується за формулою

 

, (7.1)

 

де h_пк – абсолютна відмітка покрівлі пласта в даній свердловині, м;

h_еф.н/н – ефективна нафтонасичена товща пласта в даній свердловині, м.

 

На чистий лист паперу копіюють із структурної карти план розташування свердловин, які розкрили ВНК, надписують біля них абсолютні відмітки ВНК і методом трикутників будують карту поверхні ВНК.

3 Нанести на структурні карти положення зовнішнього (на карті покрівлі пласта) і внутрішнього (на карті підошви пласта) контурів нафтоносності. Для цього необхідно накласти структурну карту на карту поверхні ВНК так, щоб співпали однойменні свердловини, а потім знайти точки перетину ізогіпс обох карт, які мають однакові абсолютні відмітки. Через отримані точки провести контури нафтоносності. При цьому необхідно враховувати, що свердловини, які розкрили ВНК, повинні бути всередині зовнішнього контуру нафтоносності і зовні внутрішнього контуру нафтоносності (рис. 7.1, 7.2).

 

Рисунок 7.1 – Визначення положення зовнішнього контуру нафтоносності при нахиленому контакті нафта-вода

1 – ізогіпси покрівлі продуктивного пласта; 2 – ізогіпси поверхні контакту нафта-вода; 3 – зовнішній контур нафтоносності

 

Рисунок 7.2 – Визначення положення внутрішнього контуру нафтоносності при нахиленому контакті нафта-вода

1 – ізогіпси підошви продуктивного пласта; 2 – ізогіпси поверхні контакту нафта-вода; 3 – внутрішній контур нафтоносності

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

 

1 Що називають контуром нафтоностності (газоносності)?

2 Коли будують карту поверхні ВНК?

3 Як знаходять відмітку ВНК?

4 Як знаходять положення зовнішнього і внутрішнього контурів нафтоносності?

5 Для чого необхідно знати межі покладу?

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8