Ми говоримо з людьми однією мовою.

Частина II. ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ ЗМІ

1. ВІДМОВА ВІД ШОКУЮЧИХ ЧИ ШКІДЛИВИХ ДЛЯ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ МАТЕРІАЛІВ

У інформаційному продукті ЗМІ нема місця відвертим сценам насильства, порнографії і сексу, брутальній лайці, в тому числі – не українськоюмовою. Тобто всього, що може шокувати глядача чи слухача. При висвітленні надзвичайних пригод чи воєнних дій телебачення дуже обережно, уникаючи зайвого натуралізму та крупних планів, показує мерців, рани, травми. ЗМІ не показує сцен реального страждання, реальні тортури і страти, а також сцени знущання над тваринами.

Журналісти ЗМІ не беруть і тим більше не оприлюднюють інтерв’ю з людьми, які перебувають у шоковому стані. Винятком із цього правила може бути лише пошук суто фактажної, надзвичайно суспільно-важливої інформації, яку в інший спосіб отримати неможливо.

ЗМІ не пропагують, тобто не показують у привабливому світлі, прояви нездорового способу життя (паління, пияцтво, наркоманія тощо) чи антисоціальну поведінку (це ж стосується і висвітлення кримінальної тематики).

При доборі матеріалу редактори ЗМІ враховують час виходу конкретного матеріалу в ефір (денний чи нічний) саме з точки зору дотримання цього принципу.

ЗМІ дуже обережно висвітлюють небезпечні для суспільства варіанти наслідуваної поведінки, наприклад, суїцид.

Усі вищезгадані елементи можуть обережно подаватися лише за справжньої необхідності, якщо вони є невід'ємною частиною суспільно вагомої новини.

Ці норми є дуже непростими у практичній роботі, оскільки часто важко визначити чітку межу між шокуючим і просто відвертим матеріалом. У всіх подібних випадках слід до подачі матеріалу в ефір консультуватися з випусковим, а в разі необхідності – з шеф-редактором.

ДевізЗМІ: «Ми дбаємо про моральність нашого ефіру!»

ПОВАГА ДО ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ

Журналісти ЗМІ у своїй роботі дотримуються принципу невтручання у приватне життя людей. Будь-які подробиці приватного життя можуть бути оприлюднені лише зі згоди людини.

Слід зазначити, що окремі аспекти приватного життя політиків і державних чиновників можуть і мають бути надбанням громадськості. Насамперед, йдеться про їхні персональні доходи і значні витрати, як і доходи та витрати членів їхніх родин. ЗМІ виходять з того, що оскільки політики і чиновники свідомо обрали собі саме такий вид занять, який має контролюватися громадою, вони таким чином дали й безумовну згоду на зняття певних обмежень з висвітлення їхнього приватного життя.

Для визначення інформаційної вартості інформаційного приводу та морально-етичної доцільності його представлення ЗМІ використовують правило “чотирьох вікон”.

Правило «Чотирьох вікон»

 

“Вікно”, де приватна особа перебуває у приватній ситуації, як правило, залишається “закритим”. Винятком може бути необхідність розкрити ситуацію серез показ окремої людини, однак це більшою мірою стосується аналітичних жанрів чи публіцистики і вкрай рідко може бути застосовано в новинній журалістиці.

“Вікно”, де приватна особа перебуває у публічній сфері, а також “вікно”, де публічна особа перебуває у приватній сфері є умовно відкритими.

“Вікно”, де публічна особа перебуває у публічній сфері за будь-яких обставин є відктитим.

Міра доцільності “відкритості” “вікна”, де приватна особа перебуває у публічній сфері, а також “вікна”, де публічна особа перебуває у приватній сфері, визначається умовною шкалою “вчинків” та “рангів”.

Таблиця „Вчинків” та „Рангів”

 

Репортаж про похорон є можливим лише за згоди родичів померлого. Винятком є лише похорон, який організується як державний захід.

ЗМІ вважають для себе неприпустимим інтерв'ю з родичами померлого під час поховання, і дуже обережно ставиться до інтерв'ю з родичами постраждалого. Журналісти ЗМІ не чинять тиск на родину загиблого чи постраждалого шляхом патрулювання біля входу до їхніх домівок чи іншого місця їхнього перебування, шляхом телефонних дзвінків, СМС-повідомлень, електронних листів, звернень через ефір тощо, бо поважають їхні почуття.

ДевізЗМІ: «Ми не втручаємося в чуже приватне життя!»

3. НЕУПЕРЕДЖЕНІСТЬ ДО ОБВИНУВАЧЕНИХ

При висвітленні кримінальної та правоохоронної тематики журналісти ЗМІ на всіх етапах (злочин, порушення кримінальної справи, хід слідства, затримання і арешт підозрюваних, хід судового процесу) докладають усіх зусиль до неупередженого ставлення до підозрюваних, обвинувачених, підсудних, оскільки лише вирок суду дає підставу назвати людину винною у скоєнні злочину. Журналісти ЗМІ мають докладати всіх можливих зусиль, щоб кожного разу озвучувати точку зору підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а в разі неможливості це зробити – принаймні, точку зору його родичів чи адвокатів.

ДевізЗМІ: «Лише вирок суду дає нам право назвати людину винною!»

4. ОПРИЛЮДНЕННЯ ІМЕН ТА ІНШИХ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ЖЕРТВ ЗЛОЧИНУ ЧИ ПОСТРАЖДАЛИХ

Під час повідомлень про злочини ЗМІ прагнуть до збалансування між суспільним інтересом до інформації та недоторканістю приватного життя жертви, її гідності.

Оприлюднення імен живих жертв злочину, особливо коли йдеться про злочини, пов’язані з насильством проти дітей чи з сексуальним насильством, може додати цим жертвам страждань. Тому ЗМІ оприлюднюють імена жертв злочину лише у тих випадках, коли повнолітня жертва погодилася на розкриття свого імені, а громадський інтерес до справи є надзвичайно великим. В разі, якщо без легального судового процесу, жертва звинувачує когось у скоєнні злочина проти неї, ЗМІ не робить привілею для цієї людини і не оприлюднює її ім’я.

Також ЗМІ під час повідомлень про злочини прагнуть до збалансування між суспільним інтересом до інформації та шкодою від оприлюдненняінформації, яка може заохочувати нові злочини чи вдосконалювати техніку чи засоби їх скоєння.

ДевізЗМІ: “Ми не завдаємо додаткових страждань жертвам злочину!”

5. ЗАХИСТ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

Журналісти ЗМІ розуміють, що подання ними інформації з посиланням на джерела, які не бажають, аби їхні імена були озвучені, покладає на них повну відповідальність за точність та достовірність такої інформації. Пообіцявши людині не розкривати її імені, журналісти ЗМІ повинні бути готовими, не розкриваючи джерела, відстоювати точність інформації у суді.

Подібний підхід матиме наслідком підвищення довіри людей до ЗМІ і до його співробітників.

Розкриття особи анонімного джерела інформації можливе лише за умови надзвичайної політичної ваги наданої інформації і з урахуванням можливих наслідків цього для ЗМІ, медіа-простору країни та, власне, самого інформатора. Рішення про розкриття особи анонімного джерела інформації ухвалює Наглядова Рада, керівництво, редколегія, чи інший офіційний орган ЗМІ.

ДевізЗМІ: «Ми до кінця захищаємо наші джерела інформації!»

6. ВІДМОВА ВІД НЕЗАКОННИХ МЕТОДІВ ЗБИРАННЯ І ОПРИЛЮДНЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Співробітники ЗМІ у своїй роботі не використовують незаконних методів збирання та поширення інформації. Зокрема, до таких методів відноситься несанкціоноване прослуховування або стеження за людиною. Публікувати результати санкціонованих законом прослуховування чи стеження, які було здійснено уповноваженими на це службами, ЗМІ можуть лише у випадках, коли при цьому дотримано всіх формальних процедур, передбачених чинним законодавством.

Те саме стосується інших незаконних способів здобуття інформації (зйомки прихованою камерою, аудіозапис без попередження тощо). Винятком можуть бути лише гострі конфліктні ситуації, які виникають під час зйомки чи запису інтерв'ю.

Працюючи з людьми, співробітники інформаційних служб ЗМІ не вдаються до ошукування цих людей у будь-який спосіб. Зокрема, домовляючись про інтерв'ю, не приховують від співбесідника мету цього інтерв'ю. Будь-яку інформацію інформаційники ЗМІ збирають, згідно із чиним законодавством, чесно і відкрито.

У роботі журналістів ЗМІ не може бути випадків дзвінків людям у прямому ефірі без попередження.

Винятки з цих правил можливі лише за умови надзвичайної суспільної ваги матеріалу і неможливості отримати його у інший спосіб. Кожний такий випадок вирішується редактором, а в разі потреби – шеф-редактором новин. У будь-якому разі не повинно йтися про втручання у приватне життя людей.

ДевізЗМІ: «Ми збираємо інформацію лише в законний спосіб!»

7. ПРИДБАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

ЗМІ як правило не платять грошову винагороду (гонорари) своїм джерелам. Завдання журналіста – зібрати доступну і відкриту інформацію. У виняткових випадках оплата інформації, яка має надзвичайну суспільну вагу, є допустимою. Сам факт оплати інформації і сплачена сума в такому випадку має бути оприлюднені.

ДевізЗМІ: “Ми збираємо відкриту і доступну інформацію!”

8. ВІДМОВА ВІД ПЛАГІАТУ

Співробітники ЗМІ у своїй роботі категорично відмовляються від будь-яких форм плагіату. Будь-які чужі думки подаються лише з належним посиланням на автора. Будь-які чужі ідеї реалізуються лише за згоди автора і з посиланням на автора ідеї. Ця ж норма стосується і внутрішніх робочих відносин співробітників.

ДевізЗМІ: «Ми не крадемо чужих думок!»

9. ВІДМОВА ВІД ДИСКРИМІНАЦІЇ БУДЬ-КОГО ЗА БУДЬ-ЯКИМИ ОЗНАКАМИ

Співробітники ЗМІ виключають у своїй роботі і повсякденному житті ідеї ксенофобії, націоналізму, дискримінаційного ставлення до будь-кого за будь-якою ознакою.

У матеріалах ЗМІ вказувати на чиюсь стать, мову спілкування, національність, расу, віросповідання, походження чи політичні уподобання можна лише тоді, коли вони є необхідною складовою частиною новини і коли це не заперечується тією особою, про яку йдеться.

ДевізЗМІ: «Ми не сортуємо людей за будь-якою ознакою!»

10. ВІДМОВА ВІД ХАБАРІВ

Співробітники ЗМІ не беруть матеріальних чи інших винагород ззовні чи „на стороні”. Подарунки, послуги і пільги взамін за оприлюднення або навпаки приховування певної інформації є несумісним з етичними принципами ЗМІ і журналістики в цілому. Подібний випадок веде до автоматичного звільнення співробітника.

ДевізЗМІ: «Ми не беремо хабарів!»

11. МАТЕРІАЛИ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Співробітники ЗМІ особливо обережні, коли матеріал потребує роботи з неповнолітніми. У цих випадках співробітники керуються законодавчою нормою, згідно з якою зйомка та показ неповнолітніх, оприлюднення коментарів неповнолітніх є дозволеними лише за згоди батьків неповнолітнього або тих його опікунів, які в момент зйомки чи запису інтерв’ю несуть за повнолітнього відповідальність, будучи уповноваженими на це батьками неповнолітнього або ж судовим рішенням.

Готуючи матеріали, пов'язані з неповнолітніми, співробітники ЗМІ повинні особливо ретельно стежити за тим, щоб матеріал не заподіяв шкоди дитині.

ДевізЗМІ: «Ми особливо обережні з правами дітей!»

12. ЕМБАРГО, ОФ РЕКОРДЗ

Співробітники Громадського мовлення дотримуються ембарго, накладеного на інформацію. Структура чи людина, яка надає інформацію, але просить при цьому зберегти певне ембарго, покладається на порядність Громадського мовлення чи його окремого співробітника.

При цьому слід керуватися офіційними, міжнародно визнаними так званими „основними правилами спілкування посадових осіб з представниками ЗМІ. Ці правила є визнаними всіма сторонами і регулюють використання журналістами отриманої ними інформації:

Ontherecord – все сказане особою може цитуватися дослівно, з прямою згадкою її прізвища, посади чи з опосередкованою згадкою оратора чи посадової особи. Офіцерам і командному складу рекомендується саме цей ви бесіди з журналістами.

Background – інформація. Яку можна використовувати без уточнення джерела. Умови домовленості можуть бути різними. Співрозмовник має право вимагати від журналіста не згадувати в публікації його прізвища, посади та організації, яку він представляє. Інформація також може бути представлена аудиторії як результат проведеного ним самим розслідування.

Оfftherecord – відомості, які не можуть бути оприлюднені в журналістських публікаціях. Інформація надається репортеру для його особистого ознайомлення з даними і його власної їх оцінки. Для передження непорозумінь більшість офіційних органів настійливо рекомендують посадовим особам не використовувати цей спосіб спілкування з журалстами, за винятком тих випадків, коли мова йде про екстремальні чи неординарні ситуації, і тільки після консультації з вищим офіцером, відповідальним за контакти зі ЗМІ.

Інформація, отримана Громадським мовленням з умовою «не для оприлюднення” (“оф рекордз») може бути оприлюднена лише за надзвичайних обставин (коли йдеться про попередження кримінального злочину, або про інформацію, оприлюднення якої може запобігти значним негативним наслідкам для суспільства або окремих людей). Як правило, рішення про оприлюднення такої інформації узгоджується з керівництвом служби новин.

ДевізЗМІ: «Ми поважаємо чужу довіру!»

РЕЗЮМЕ

Дотримання наведених вище етичних принципів дає змогу співробітникам ЗМІ у своїй роботі бути не лише професійними, але й чистими перед власним сумлінням. Отже, ще раз – дванадцять етичних принципів ЗМІ: