Історики, педагоги, суспільствознавці різних країн про виникнення різноманітних явищ людського життя.

Історики, педагоги, суспільствознавці різних країн завжди цікавляться історією та причинами виникнення різноманітних явищ людського життя. Це стосується і рекреації. Саме тому в літературі описано різні теорії її виникнення, сформовані у різні хронологічні періоди.

Розглянемо найвідоміші з тих, що трактують різні причини виникнення рекреації.

Теорія надлишкової енергії. Це одна із давніх теорій, що акцентує увагу на притаманності людині “тваринних” рис. Тобто люди, так само як тварини, "заряджені” м'язовою енергією, яка повинна мати вихід. Людина вдається до рухових дій. Надлишкова енергія має єдиний вихід: активний відпочинок. Саме такої думки дотримувалися Д. Колоцці (1909), Г. Плеханов (1926), Г. Спенсер (1898) та ін.

Теорія виходу емоцій. Ця теорія споріднена з попередньою. Вона розглядає гру на дозвіллі як порятунок від шкідливого стримування емоцій, зокрема негативних (гніву). Основна теза цієї теорії: людина під впливом емоцій і стресів охочіше залучатиметься до рекреації, ніж утримуватиметься від неї.

Теорія Стенлі Холса. Зазначена теорія найважливішою причиною рекреаційної діяльності людей вважає біологічну необхідність відпочинку. Її автор називає гру ”звичками і почуттями минулих поколінь". Він стверджує, що під час гри дитина імітує діяльність дорослих, називає ігрову діяльність украй необхідною для організму дитини, який інтенсивно розвивається.

Теорія Карла Гроса. Ігрова діяльність за цією теорією має інше соціальне спрямування порівняно з попередніми теоріями. Ігрова діяльність дітей розглядається як основа рекреації та як первинна підготовка до дорослого життя. Її процес започатковує розвиток ходьби, бігу, стрибків, що допомагають у майбутньому вирішувати завдання дорослого життя. Це також спеціальні ігри – ініціації (посвята у доросле життя). Цей обряд зі своєрідними фізичними випробуваннями вимагав відповідної підготовки.

Теорія релаксації (Едвард Норбек). Вона ще називається теорією відпочинку та розваг. Її автор стверджує, що рекреація об'єднує біологічні та соціальні феномени, й може бути визначена як добровільне, приємне заняття, що на певний час відокремлюється від іншої діяльності людини і має здатність запам'ятовуватися. Вона повинна задовольняти потреби дорослого життя.

Теорія самовираження (Є. Покровськи). Теорія враховує природу людини, її анатомію, психологічні особливості, почуття, здібності та прагнення до самовираження. Схильність людини до рекреаційної діяльності мотивується отриманням емоційного задоволення у зв'язку з можливостями самовираження під час нових випробувань, пригод, творчості. Людина отримує схвалення та прихильність інших людей.

Окремі наведені теорії доцільно розглядати разом. Вони доповнюють одна одну і роблять цілісним уявлення про чинники, що сприяли виникненню та розвитку рекреації, про причини виникнення та вивчення цього аспекту життя людини.

Огляд історії виникнення та розвитку рекреації дає можливість зрозуміти мотиви і причини, які спонукали людей займатися рекреаційною діяльністю.

Отже, можна стверджувати, що рекреація була і є невід'ємною частиною життя людей різних історичних періодів.

 

1.2. Мета, чинники розвитку, завдання і характеристика рекреації в сучасному суспільстві

Усі різновиди людської діяльності характеризуються необхідністю визначення кінцевої мети і способів її досягнення. Кінцева мета фізичної рекреації:

ü удосконалення психічних і фізичних якостей;

ü задоволення біологічної потреби людини у фізичній (руховій) активності;

ü відновлення потенціалу організму;

ü зміцнення, збереження та відтворення здоров’я,

ü задоволення від психофізичної активності на дозвіллі.

Чинники розвитку рекреації:

- бажання зменшити вплив на людину негативних наслідків науково-технічного прогресу;

- скорочення фізичних навантажень, що веде до гіподинамії;

- збільшення нервово-психічної втоми, обумовленої життям у великих містах і пов'язаної не тільки з виробничою, але й побутовою сферами. Вона не знижується так швидко, як фізична, а навпаки ‑ спостерігається її кумуляція.

Завдання рекреації:

1) зміцнення здоров’я (зокрема, фізичного – відновлення, психічного – зняття стресу, соціального – боротьба зі шкідливими звичками);

2) самовираження особистості;

3) розвиток творчого підходу до організації дозвілля;

4) збагачення людини та суспільства в цілому.

Основними ознаками рекреації є:

· рухова діяльність на дозвіллі, яка виконується у вільний чи спеціально виділений час;

· фізичні вправи як головний засіб;

· добровільність участі;

· задоволення від участі (має переважно розважальний (гедоністичний) характер);

· позитивний вплив на організм людини;

· здійснюється переважно в природних умовах;

· прийнятність, корисність для суспільства (містить культурно-ціннісні аспекти, інтелектуальні, емоційні, фізичні й освітньо-виховні компоненти).

Термін "рекреація" традиційно означав ті види діяльності, які давали можливість відпочити після роботи, допомагали відновитися. Якщо рекреація визначається тільки у сфері задоволення і насолоди, які вона приносить, тоді важко пояснити, чому вона є предметом суспільного інтересу. Наведені ознаки не заперечують форм проведення дозвілля чи ігрової діяльності, що можуть мати руйнівний або патологічний характер для самої людини чи суспільства. Так, азартні ігри чи надмірне вживання алкогольних напоїв, приймання наркотиків можуть мати такі ж ознаки як вільний час, вільний вибір і задоволення від цього виду діяльності.

Тому багато авторів до згаданих ознак додають ще одну – цільове скерування, тобто рекреація повинна бути соціально прийнятною, морально виправданою, а також повинна збагачувати існування людини і суспільства. Р. Клаус у своїй книзі “Рекреативна атлетика” вказує, що рекреація – це вид діяльності, яку вибирають добровільно для отримання задоволення або досягнення суспільної або особистої мети. Нею займаються на дозвіллі, вона не пов'язана з основною роботою. Коли ця діяльність організована, то вона може вирішувати творчі чи суспільно вагомі завдання, які стоять перед людиною, групою або суспільством.

Як бачимо, рекреація характеризується не стільки тривалістю, скільки своїм змістом, активністю занять. За цієї умови відновні процеси протікають швидше: рекреація є не лише засобом компенсації виробничої та невиробничої втоми, але й засобом, що задовольняє природну потребу людини у спілкуванні з природою, сприяє зміні вражень і профілактиці захворювань.

Активний відпочинок може знижувати рівень захворювань на найнебезпечніші серцево-судинні хвороби майже наполовину. Не набагато менша його дія в попередженні психічних розладів. Захворювання органів дихання зменшуються майже на 40 %, нервів і кістково-м'язової системи ‑ близько 30 %, органів травлення ‑ більше як на 20 %. Багаторічні дослідження показують, що в перший місяць після активного відпочинку продуктивність праці зростає на 15 ‑ 25 %, у подальшому вона знижується і через 4 – 8 місяців досягає попереднього (до відпочинку) рівня. Це означає, що середньорічний приріст продуктивності праці в результаті активного відпочинку, який базується на широкому використанні природних та історико-культурних рекреаційних ресурсів, перебуває на рівні 3 %. Наведені відомості яскраво характеризують роль рекреації як інтенсивного чинника відновлення робочої сили. Якщо ж урахувати вплив рекреації на підвищення культурного рівня працівників і всебічний розвиток особистості, то її значення незмінно зростає.

1.3. У наукових дослідженнях слід розрізняти аспекти фізичної рекреації:

1. Біологічний – який вплив на оптимізацію стану організму людини виконує рекреаційна діяльність.

2. Соціологічний – наскільки вона сприяє інтеграції людей у суспільстві.

3. Психологічний – чим умотивована рекреаційна діяльність і які психічні процеси відбуваються в результаті цієї діяльності.

4. Освітньо-виховний – який вплив фізичної рекреації на формування особистості в її фізичному, інтелектуальному та творчому розвитку.

5. Культурно-аксіологічний – які культурні цінності засвоює людина в результаті рекреаційної діяльності та як вона сприяє утворенню нових цінностей.

6. Економічний – які існують засоби рекреаційної діяльності та яка від них користь.

Висновок. Отже, можна стверджувати, що рекреація була і є невід'ємною частиною життя людей різних історичних періодів.

 

Список використаних джерел:

1. Declaration of Alma-Ata // International Conference on Primari Health Care – Alma-Ata, USSR, 6-12 September, 1978.

2. Ottawa Charter for Health Promotion // First International Conference on Health Promotion. – Ottawa, Canada, 17-21 November, 1986.

3. Раевский Р. Т. Пути и средства формирования здоровья молодежи в современном обществе // Молодежь на пороге третьего тысячелетия: поиск приоритетов: материалы междунар. науч.-практ. конф. – О.,1995. – С. 51-52.

4. Wolfers Justin The Economics of Happiness, Part 4: Are Rich People Happier than Poor People? // The New York Times. – 2008. – April 22.

5. Переверзєва А. В. Якість життя як передумова розвитку людського капіталу. – Режим доступу: http://www.confcontact.com/2008