Ярошенко І. С. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. / І. С. Ярошенко. — К.: КНЕУ, 2005. — 232 с.

 

Методичні вказівки:

Розвиток соціальної політики України залежить від вдалої організації її фінансування, що визначається джерелами та напрямами фінансування, методами формування джерел фінансування. Розкриваючи зміст першого питання, необхідно виділити дві групи джерел фінансування програм соціальної політики України: зовнішні та внутрішні. Підкреслити, що джерела фінансування поділяються за формами власності і використанням на бюджетні та позабюджетні. Також варто наголосити на таких поняттях як: бюджет соціальної політики, складові бюджету соціальної політики (державний бюджет, регіональні бюджети, державні позабюджетні фонди, бюджети роботодавців, бюджети домогосподарств), співвідношення між основними джерелами фінансування соціальної політики, соціальні витрати державного бюджету. Особливе значення мають і страхові принципи фінансового забезпечення соціальної політики, зокрема, державні позабюджетні фонди й формування їхніх доходів (Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, Фонд зайнятості, Пенсійний фонд). Важливу роль відіграють і недержавні джерела фінансування соціальної політики: недержавні страхові фонди, фонди розвитку громад, благочинні фонди [5; 6; 7, c. 95-118; 14, с. 43-58; 15, с. 24-36; 19, c. 158-162; 22; 24, c. 235-243].

У другому питанні потрібно проаналізувати методи фінансування соціальної політики: оподаткування, зменшення податків, винагороди, внески і премії, приватизовані або усуспільнені кошти, приватну благодійність, капі­тальну конверсію, заходи монетарної політики тощо. Зазначити, що основним методом створення фінансової бази соціальної політики є оподаткування соціально-економічного і державно-економічного характеру. Соціальне забезпечення надається державними і недержавними органами у грошовій (пенсії, грошові допомоги, субсидії, компенсації, пільги) чи натуральній (натуральна допомога, соціальні послуги) формах, а також у формі соціального страхування чи соціальної допомоги або соціальних послуг. Способами розподілу матеріальних благ є: а) безплатність багатьох видів соціального забезпечення; б) безеквівалентність, але з урахуванням в окремих випадках трудової діяльності в минулому; в) пільгові умови надання окре­мих видів послуг із частковою їх оплатою. Наприкінці аналізу другого питання потрібно розглянути напрямки фінансування соціальної політики: програми і заходи соціального захисту, розвиток об’єктів соціальної сфери. Особливу увагу необхідно звернути на ті проблеми, які є характерними для сфери фінансування соціальної політики України. Це, передусім, розбіжності між задекларованими розмірами надання соціальних послуг та їх фактичними виплатами, затримки з виплатою заробітної плати тощо [5; 9; 14, с. 52-80; 19, c. 113-152; 21; 22; 23, с. 205-216; 24, с. 243-265].

 

Контрольна робота 10

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИК

КРАЇН СТАБІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ

План:

1. Типи соціальних держав за Г. Еспінг-Андерсеном.

2. Інституції та інституційна організація соціальної політики.

3. Характеристика моделей соціальної політики.

 

Список літератури:

1. Балтачеєва Н. А. Теорія та практика формування і реалізації соціальної політики в Україні: Моногр. / Н. А. Балтачеєва. – Донецьк: ДонНУ, 2010. – 432 с.

2. Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Т. Ганслі. – К.: Основи, 1996. – 237 с.

3. Герасимчук З. В. Політика розвитку проблемних регіонів: методологічні засади формування та реалізації: Моногр. / З. В. Герасимчук, В. Л. Галущак. – Луцьк: Надстир'я, 2006. – 245 с.

4. Головко-Гавришева О. Правове регулювання соціальної політики у Європейському Союзі: теоретичні аспекти: Моногр. / Оксана Головко-Гавришева. – Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – 218 с.

5. Гриненко А. М. Соціальна політика. Навч. посіб. / А. М. Гриненко. – К.: Вид-во КНЕУ, 2004. – 309 с.

6. Дікон Б. Глобальна соціальна політика / Б. Дікон, М. Халс, П. Стабс. – К.: Основи, 1999. – 346 с.

7. Європейський вибір. Концептуальні засади економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України. 2002 рік // Урядовий кур'єр. – 2002. – 4 червня. – №100.

8. Єлагін В. П. Соціальна політика: теоретико-методологічні та концептуальні підходи: Підручн. / В. П. Єлагін. – Х.: Магістр, 2010. – 399 с.

9. Життлер А. Б. Організація соціального забезпечення у Франції / А. Б. Життлер. – К.: ІДУС при КМ України, 1995. – 100 с.

10. Звонар В. П. Міжсекторне партнерство як механізм реалізації регіональної соціальної політики: концепція для України / В. П. Звонар. – Луцьк: Волинський нац. ун-т ім. Л. Українки, 2009. – 290 с.

11. Лебедева Л. Ф. США: государство и социальное обеспечение. Механизм регулирования / Л. Ф. Лебедева. – М.: Наука, 2000. – 143 с.

12. Корецька С. О. Соціальна політика України: теорія, методологія, механізми реалізації: Моногр. / С. О. Корецька. – Донецьк: Юго-Восток, 2009. – 443 с.

13. Об'єднання громадян, благодійництво та соціальний захист в Україні (вибране законодавство) / Укл.: О. І. Сушинський, Г. Г. Мисаковець. П. І. Шевчук. – Львів: Ліга-Прес, 2000. – 288 с.

14. Салига С. Я. Теоретичні основи фінансового забезпечення соціальної сфери / С. Я. Салига, В. М. Гельман, Л. І. Крилова. – Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2010. – 51 c.

15. Семигіна Т. В. Соціальна політика у глобальному вимірі / Тетяна Семигіна. – К.: Пульсари, 2003. – 251 с.

16. Система соціального захисту в Словенії. – К.: ІДУС при КМ України, 1995. – 32 с.

17. Сіленко А. О. Соціальна держава: територія перемін: Моногр. / Сіленко А. О. – Одеса, 2000. – 278 c.

18. Сіленко А. Генезис і сутність американської держави загального добробуту / А. Сіленко // Людина і політика. – 2000. – №2. – С. 65–72.

19. Скуратівський В. Соціальна політика / В. Скуратівський, О. Палій, Е. Лібанова. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 360 с.

20. Скуратівський В. Основи соціальної політики: Навч.посіб. / В. Скуратівський, О. Палій. – К.: МАУП, 2002. – 200 с.

21. Соціальна політика. Словник: поняття, категорії, терміни / В. С. Бліхар, М. А. Бучин, М. П. Гетьманчук [та ін.]. – Львів, 2009. – 210 с.

22. Соціальна політика Європейського Союзу. Перспективи та шляхи запровадження в Україні. – Донецьк, 2006. – 105 с.

23. Четверікова Л. О. Формування соціальної держави в контексті процесів глобалізації / Л. О. Четверікова // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. праць. – Львів, 2005. – Вип. 16. – С. 83-87.

24. Шевчук П. І. Соціальна політика / П. І. Шевчук. – Львів: Світ, 2003. – 400 с.

25. Шевчук П. І. Соціальна політика та соціальна безпека людини: Навч. посіб. / П. І. Шевчук. – Львів: Вид-во ЛРІДУ УАДУ, 2003. – 178 с.

26. Шевчук П. І. Європейська соціальна політика: економічні та правові аспекти / Петро Шевчук, Оксана Головко-Гавришева. – Львів: Ліга-Прес, 2010. – 221 с.

 

Методичні вказівки:

Розгляд першого питання варто розпочати із того, що, незважаючи на спільні риси у формуванні держави соціального добробуту західного зразка, кожна країна долала власний шлях, формуючи суспільні інститути забезпечення загального добробуту залежно від власних національних особливостей та традицій. Потрібно охарактеризувати найвідомішу класифікацію держав загального добробуту, яку розробив Г. Еспінг-Андерсен за ознаками доступності, охоплення населення і ступенем перерозподілу доходів у системах соціального забезпечення й впливу певних політичних сил на цей процес. Також варто наголосити на класифікації соціальних держав відносно пропорції участі держави та громадянського суспільства в системі соціальної політики [18; 20, с. 154-157; 24, с. 267-274; 26].

Розгляд другого питання потрібно розпочати із аналізу змін у системі соціального захисту країн західної демократії, які відбулися наприкінці XX ст. Необхідно виділити та проаналізувати інституції соціальної політики, системи їх взаємодії та специфіку функціонування в різних країнах. Особливу увагу слід звернути на діяльність таких інститутів соціальної політики як центральні органи законодавчої та виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, недержавні інститути соціальної політики. Важливим є організація діяльності інституційної мережі соціальної політики та діяльність регіональних інститутів соціальної політики (ради народних депутатів, ради соціального партнерства, ради громадсько-політичних об’єднань тощо) [3, с. 98-120; 13; 17; 19, c. 12-23; 24, с. 169-196].

У третьому питанні необхідно розкрити основні принципи, переваги та недоліки основних моделей соціальної політики: скандинавської, ліберальної, корпоративної, рудиментарної, а також провести їх порівняльний аналіз. Сучасні моделі соціальної політики відрізняються ступенем втручання держави в соціально-економічну сферу суспільства та ступенем соціальної захищеності громадян, забезпеченості свободи соціального вибору в різних верств населення та впливу соціальних процесів на економічний розвиток країни. Розглядаючи дане питання, варто визначити, якій моделі соціальної політики відповідає Україна. Також необхідно зазначити, що у сучасному світі спостерігається конвергенція розвитку європейських держав у напрямі до спільної моделі держави welfare (з англ. добробут, щастя) [6, с. 66-88; 8; 11; 16; 18; 19, c. 154-183; 20, с. 157-185; 22; 24, с. 279-292; 26].

 

Контрольна робота 11