Етапи розвитку та особливості інфляції в Україні.

Україна успадкувала нежиттєздатну дефіцитну економіку, а разом з нею — величезний інфляційний потенціал. Низький рівень ефективності виробництва та якості продукції, державний монополізм і відсутність конкуренції, розбалансована структура виробництва з низькою часткою предметів споживання, надмірне зношення основних фондів, гіпермілітаризація тощо становили сприятливий грунт для розвитку інфляції в Україні на початку 90-х років (табл.1).

Таблиця 1 - Розвиток інфляційного процесу в Україні у 1992–2007 рр.

Рік	Темп зростання роздрібних цін, %	Темп зростання маси грошей (М3), %	Відношення (2/3), %
	390,0	240,0	162,5
		1100,0	191,0
	10256,0	1930,0	531,0
	501,0	700,0	71,6
	282,0	213,0	132,4
	140,0	135,0	103,5
	106,0	142,0	74,7
	99,4	141,8	70,09
	108,2	146,5	73,86
	112,3	132,36	84,84
	110,3	154,27	71,50
	111,6	134,52	82,96
	116,6	151,75	76,84
	122,3	130,18	93,94

 

Відкритий вибух інфляції відбувся в січні 1992 року, коли були «відпущені» всі ціни. З цього моменту інфляційний процес став швидко розвиватися. З наведених даних (див. табл. 1) видно, що в 1992–1993 рр. інфляція в Україні досягла гіпервисокого рівня (2100,00 та 10256,00% відповідно), що є найбільш вражаючою особливістю інфляційного процесу в Україні. Внаслідок лібералізації цін, надмірних заощаджень та інфляційних очікувань з боку всіх суб’єктів господарювання у 1991–1992 рр. зростання платоспроможного попиту не задовольнялось пропозицією товарів і послуг на ринку (ціни зростали значно швидше, ніж зростала грошова маса: 162,5; 191,0; 531,0%; див. табл.1). Висока інфляція, поєднавшись із безпрецедентним падінням обсягу національного виробництва, означала гіперстагфляцію, яка стала найвідмітнішою рисою вітчизняної економіки в 1992–1995 рр.

Уже в 1994 р. темп інфляції знизився порівняно 1993 р. у 20,4 разу (з 10256,0% до 501%) через здійснення урядом декількох спроб обмежити емісію грошей, щоб стримати інфляцію (уперше за чотири роки темп зростання цін значно відстали від темпів зростання маси грошей (71,6% - 132,4% - 103,5%). Проте ці спроби були невдалі. У 1994 р. уряд намагався застосувати адміністративні методи для обмеження темпів зростання цін: уповільнення зростання зарплати, фіксація цін на значну кількість товарів, валютне регулювання тощо. Така політика пригасила темпи зростання цін, але спричинила катастрофічне падіння обсягу виробництва в уже лібералізованій економіці. Нарощування маси грошей (М3): (1994 р. - 700,0%, 1995 р. - 213,0%, 1996 р. —135,0%) в економіці відбувалось на тлі критичного обвалу національного виробництва (ВВП) (1994 р. — 77,1%, 1995 р. — 87,8%, 1996 р. — 90%), що є абсолютним порушенням закону грошового обігу, порушенням закону рівноваги І. Фішера: МV = PQ (ВВП), де маса грошей (М) повинна бути прямо пропорційною вартості товарів і послуг, які виробляються в країні [ PQ (ВВП)]. Такої високої інфляції не зазнала жодна з країн за мирних умов. Так, у Росії в перші роки перехідного періоду найвищою була інфляція в 1992 р. — 2609,0%, що майже в 4 рази нижча, ніж в Україні в 1993 р. У Білорусі найвища інфляція в цей період була в 1994 р. — 2321%, що в 4,4 разу нижча, ніж в Україні в 1993 р.

Продумана політика уряду і НБУ у 1996 — 2005 рр. дала змогу успішно здійснити грошову реформу, що привело до деякої стабілізації цін в Україні (2001–2005 рр.).

У 2006–2008 рр. починається новий виток розвитку інфляційних процесів в Україні. На цю динаміку цін дуже негативно позначився надмірно прискорений перехід Росії до торгівлі енергоносіями за світовими цінами. Внаслідок цього спостерігається нестерпний шок пропозиції, який підірвав енергомістку економіку країни, а також постійні політичні свари, негативне сальдо торгівельного балансу (до 10% ВВП), спекуляції на валютному ринку, надмірні соціальні витрати держави, зростаючий дефіцит державного бюджету та покриття його додатковою емісією грошей, кредитна експансія долара тощо — все це «розхитало» стабільність та довіру до національної грошової одиниці та збільшило інфляційні очікування населення. У вересні 2008 р. почалась економічна криза, яка супроводжується не тільки інфляційними процесами, а й падінням національного виробництва (до 25%), безробіттям (до 3,5% працездатного населення), зростанням валового зовнішнього боргу (на кінець 2008 р. — 101 млрд. дол. США — 56% до ВВП), криза неплатежів та банкрутство 10 найбільших банків України тощо.

Процес прогнозування інфляції спирається на детальний аналіз минулих тенденцій, оцінки поточної ситуації та майбутніх факторів впливу на цінові процеси. Динаміка індексу споживчих цін 1996 по 2010рр. представлено на рис.1.

Рис.1. Динаміка зміни індексу споживчих цін з 1996 по 2010рр.,%

 

Як бачимо з рис.1 індекси споживчих цін різні у кожному році. Проаналізуємо сучасний етап: в цілому в 2010 р. рівень інфляції був 109,1 %, у 2009 році індекс споживчих цін склав 112,3% проти 122,3 % у 2008 році та 116,6% у – 2007 році. Інфляція була сформована за рахунок трьох основних складових. Це – продукти харчування, ціни на які зросли на 10,7%, що, за розрахунками, дало 5,4% до загального зростання індексу споживчих цін; житлово-комунальні послуги, де мало місце зростання на 13,8%, та – алкогольні напої і тютюнові вироби, де із-за підвищення акцизів був приріст цін - 22,1%.

У 2010 році Уряду вперше за 7 років вдалось втримати інфляцію на рівні, меншому 10%, індекс інфляції становив 109,1%.

Стримуючими чинниками зростання споживчих цін були наступні:

- зростання пропозиції товарів і послуг на споживчому ринку (у 2010 році порівняно з 2009 роком загальне виробництво у харчовій промисловості зросло на 3,2% на тлі високого рівня урожаю третій рік поспіль; вартісний приріст імпорту споживчих товарів, включаючи імпорт легкових автомобілів склав 8,3%);

- зростання заощаджень домогосподарств (депозити фізичних осіб, за даними НБУ, зросли на 60,3 млрд. грн. або на 28,5%, у тому числі у національній валюті – на 41,1 млрд. грн. або на 41,6%)

- скорочення споживчого кредитування домашніх господарств (на 10,3%);

- стабільність валютного курсу (офіційний курс гривні до долара США у 2010 році ревальвував на 0,3%).

Формула, яка використовується для розрахунку ІСЦ, виводиться з класичної формули Ласпейреса, яка порівнює поточну вартість споживчого набору у базисному періоді (чисельник) з базисною вартістю цього ж набору у базисному періоді (знаменник):

IСЦ= ,

де p1, p0 – ціни відповідно в поточному і базисному періодах; q0 – обсяг виробництва в базисному періоді.

Індекси споживчих цін за регіонами за січень у 2009-2011рр. наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Індекси споживчих цін за регіонами за січень у 2009-2011рр.

(до попереднього місяця; відсотків)

Україна	102,9	101,8	101,0
АР Крим	102,6	101,9	101,6
Вінницька	102,3	101,2	100,8
Волинська	101,8	101,2	100,6
Дніпропетровська	103,2	102,2	101,1
Донецька	103,3	102,1	101,1
Житомирська	101,9	101,4	101,2
Закарпатська	102,7	101,6	100,5
Запорізька	102,9	102,2	101,2
Івано-Франківська	103,1	101,9	101,5
Київська	101,5	101,7	100,4
Кіровоградська	102,1	102,1	101,4
Луганська	103,1	101,8	101,3
Львівська	103,8	102,0	101,0
Миколаївська	102,7	102,4	101,1
Одеська	103,0	102,4	101,2
Полтавська	102,6	101,6	100,9
Рівненська	102,9	101,5	101,1
Сумська	102,4	101,6	100,9
Тернопільська	102,5	100,9	100,7
Харківська	102,7	102,0	101,2
Херсонська	103,2	101,8	101,2
Хмельницька	102,5	101,6	100,8
Черкаська	102,9	101,8	100,9
Чернівецька	102,7	101,4	100,9
Чернігівська	103,4	101,2	101,3
М. Київ	103,6	101,7	100,6
М. Севастопіль	103,1	101,6	101,4

Як видно з табл. 2., найнижчий рівень інфляції за січень 2009 р. був в Київській області, а найвищий в Львівській. В 2010 році найвищий індекс споживчих цін величиною 102,4 % був в Одеській та Миколаївській областях, а з низькою величиною 100,9 % в Тернопільській обл. На відміну від двох попередніх років рівень індексу споживчих цін за січень 2011 року зменшився по всіх регіонах, що є дуже позитивним явищем.

У січні 2011 року споживчі ціни зросли на 1%, в тому числі на продукти харчування – на 1,3%. Це нижче порівняно із показниками січневої інфляції попередніх років (1,8% у 2010 році, 2,9% у 2009 році, середній показник 2002-2010 років – 1,7%). При цьому січневе підвищення цін у деяких наших країнах-партнерах, зокрема у Російській Федерації становило 2,4%, у тому числі на продовольчі товари – 2,6%; у Республіці Казахстан – 1,7%, на продовольчі товари – 3%.

Згідно з оцінками фахівців, сьогодні в національній економіці України закладено сильний інфляційний потенціал. Для його ліквідації уряду необхідно спільно аналізувати стан економіки та розробляти комплексні програми соціально-економічного розвитку. Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці – падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету – та забезпечити передумови для подальшого економічного росту. Доцільно також прискорити проведення економічних реформ, враховуючи структурну перебудову економіки, стимулювання ринкових відносин. Це об’єктивно забезпечуватиме Україні макроекономічну стабілізацію.

Отже, на сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні питання зниження інфляції постає досить гостро. Адже саме ефективне вирішення даного питання дасть змогу Україні зробити впевнений крок вперед у плані економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення та виходу на новий, вищий щабель у світових масштабах.