Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості.

Стаття 152. Зґвалтування

Зґвалтування, тобто статеві зносини з застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти -років.

Зґвалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила такий злочин, карається позбавленням золі на строк від п'яти до десяти років.

Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої - карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Зґвалтування, вчинене особливо небезпечним рецидивістом, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само зґвалтування малолітньої - карається позбавленням волі на строк від восьмі до п'ятнадцяти років.

(В редакції Указу від 26 січня 1980р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1980. - №24. - Ст.430).

(Із змінами, внесеними Законами від 6 березня 1992 р,, 17 червня 1992 р, // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №23, - Ст. 337; 1992, - № 35. - От. 511).

Потерпілою від цього злочину може бути тільки жінка, незалежно від її попередньої поведінки (в т.ч. і аморальної) та стосунків з суб'єктом злочину (перебування з ним у фактичному чи юридичному шлюбі).

2. Даний у законі перелік неправомірних дій, які за наявності хоча б однієї з них обумовлюють факт зґвалтування (застосування фізичного насильства, погрози або використання безпорадного стану потерпілої), є вичерпним. Тому дії особи, яка домоглася згоди потерпілої на статевий акт шляхом зловживання довір'ям, наприклад, обіцянки укласти шлюб, не можуть розглядатися як зґвалтування.

Зґвалтування вважається закінченим злочином з моменту початку насильницького статевого акту. Закінчення насильником статевого акту у фізіологічному розумінні для визнання зґвалтування закінченим не вимагається (абз. 3 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р_; №4 "Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини" // Бюлетень..»- С.83-84).

3. Фізичне насильство при зґвалтуванні може мати діапазон від утримання силою потерпілої до позбавлення її життя.

Застосування сили до потерпілої без заподіяння їй тілесних ушкоджень або заподіяння їй легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень кваліфікується за ч. І ст. 117. Додаткової кваліфікації за іншими статтями про злочини проти особи в такому разі не потрібно (п.7 постанови).

4. Під погрозою, що застосовується як засіб подолання опору потерпілої, слід розуміти її залякування висловлюваннями, жестами чи іншими діями про застосування фізичного насильства до самої потерпілої чи до її родичів (наприклад, до дитини), а так само про знищення або пошкодження майна потерпілої чи її родичів, погрозу розголошення відомостей, що ганьблять честь і гідність потерпілої. В усякому разі погроза повинна сприйматись як реальна. Вона може сприйматися саме так, виходячи з обста­новки, що склалася (оточення потерпілої групою осіб, глухе і безлюдне місце, нічний час, зухвале, грубе і настирливе домагання вступити в статевий зв'язок тощо). Погроза вбивством повністю охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 117, і додаткової кваліфікації за ст. 100 не потребує (п.8 постанови). 5. Зґвалтування слід визнавати вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої у випадках, коли вона за своїм фізичним або психічним станом (малолітній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, хворобливий або непритомний стан тощо) не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір насильнику, який міг і повинен був усвідомлювати, що потерпіла перебуває саме в такому стані (п.9 постанови).

6. Однак сам по собі факт скоєння статевого акту з жінкою, яка перебувала у стані сп'яніння, викликаного прийняттям будь-яких засобів, не може розглядатись як зґвалтування, якщо не буде доведено, що це сп'яніння призвело її до безпорадного стану, у якому вона не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір насильнику.

7. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що здійснює статевий акт з потерпілою з застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої, і бажає цього. Метою зґвалтування є вчинення статевого акту, мотивами можуть бути бажання задоволення статевої пристрасті, помста₉ бажання скомпрометувати жінку тощо.

8. Суб'єктом зґвалтування, безпосереднім виконавцем статевого акту може бути особа чоловічої статі, яка досягла чотирнадцятирічного віку, співвиконавцем - також особа жіночої статі (скажімо, вона застосовує насильство до потерпілої).

9. Зґвалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила такий злочин, незалежно від того, чи була вона засуджена за раніше чинене зґвалтування та чи була вона виконавцем або іншим співучасником цих злочинів, підлягає кваліфікації за ч.2 ст.117.

10. Згідно зі ст.27 КПК справи про зґвалтування без обтяжуючих обставин порушуються не інакше як за скаргою потерпілої, тому при вчиненні двох зґвалтувань без обтяжуючих ознак приводом до порушення справи за ч.2 ст.117 є подання скарги потерпілої від першого злочину або скарг обома потерпілими. Якщо потерпіла від першого злочину не порушувала питання про притягнення винного до кримінальної відповідальності, то наступне вчинення ним зґвалтування іншої потерпілої не може розцінюватись як повторний злочин. В такому випадку за наявності скарги про порушення справи лише потерпілої від другого зґвалтування дії винного мають кваліфікуватись за ч. І ст.117 (абз.1 п.21 постанови).

11. Кваліфікація зґвалтування, вчиненого групою осіб(ч. 3 ст. 117), може мати місце в разі, коли група осіб діяла погоджено з метою вчинення насильницького статевого акту з потерпілою. Для визнання зґвалтування вчиненим групою осіб не вимагається попередньої змови між учасниками злочину.

Якщо винні особи діяли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен з них мав на меті і зґвалтував одну потерпілу, дії кожного підлягають кваліфікації як зґвалтування, вчинене групою осіб (п.13 постанови).

Стаття 153 Задоволення статевої неприродним способом пристрасті

Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої -

Карається позбавленням волі на строк до шести років.

Те саме діяння р вчинене повторно або групою осіб або особливо небезпечним рецидивістом чи особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтею 117 або частиною 2 статті 122 цього Кодексу, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, атак Само вчинене щодо неповнолітньої, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Стаття 154. Примушування жінки, чоловіка до статевого зв'язку

Примушування жінки до статевого зв'язку особою, щодо якої жінка є матеріально або по службі залежною, -

Карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на той же строк.

6. Суб'єкт може вчинити примушування з метою вступити у статевий зв'язок з жінкою особисто, але це може бути зроблене ним для третьої особи чи осіб (свого родича, знайомого тощо). Він може домагатися вчинення разового статевого акту, а також і тривалих статевих зв'язків.

7. Злочин вважається закінченим змоменту факту примушування, незалежно від того, погодилась жінка під цим тиском на статевий зв'язок чи ні, і чи мав він місце чи ні.

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: суб'єкт усвідомлює, що, використовуючи зазначенТ форми впливу, він домагається вступу жінки у статевий зв'язок _уз собою чи з третьою особою.

9. Суб'єктом злочину може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі (у випадках, коли вплив має місце в інтересах іншої особи чоловічої статі), від якої потерпіла є матеріально або по службі залежною.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості.

Стаття 152. Зґвалтування

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии