Журналістика як форма творчої діяльності.

Журналістика пронизана творчістю, вона є творчість за визначенням. Журналістові доводиться приймати рішення в конкретних умовах, спростовуючи схеми, котрі стійко існували в соціальній практиці і в суспільній свідомості, так чи інакше - створювати нове.

Початок творчої активності журналісту дають інформаційно-керуючі зв'язки людини і його оточення, що дозволяють отримати, утримати, накопичити, переробити інформаційні сигнали середовища, перетворивши їх в інформаційний продукт.

Творча діяльність існує у двох формах - аматорська (дилетантизм) і професійна. Перша - добровільна справа бажаючих, друге - інституційно організоване виконання обов'язків з виробництва певних інформаційних продуктів у суспільстві відповідними професійними групами. Журналісти - одна з професійних груп. Праця журналіста залежить від знань, підготовки, практичних навичок, корпоративних традицій.

У журналістській творчості прагнення до створення нового, оригінального невіддільне від виконання жорстких обов'язків, завдань. Творчість журналіста обмежена жорсткими законами та укладена в чітко окреслені хронологічні рамки.

Специфіка журналістської творчості полягає в тому, що на відміну від художників журналісти беруть участь не в художній, а в соціально-культурній творчості. Їх надзавдання - зміна, розвиток елементів культури, створення її ціннісно-нормативних координат, культурне оснащення соціальних процесів. Або іншими словами, створення інформаційних продуктів оперативного користування, призначені для оперативної зміни дійсності.Т.ч., специфіка журналістської творчості обумовлена особливостями продукту журналістської діяльності - журналістської інформацією.

У силу специфіки журналістської інформації головним критерієм професіоналізму в журналістській творчості може бути названа здатність донести соціальне значення матеріалу. Звідси - особливості творчого змісту професії журналіста - активна взаємодія журналіста з соціальною дійсністю, особлива вимога - об'єктивність. (Фактори, що зменшують об'єктивність: 1) загальні закономірності пізнання (ні один фрагмент реальності людська психіка не може відобразити в повному обсязі); 2) творча природа свідомості (здатність "замістити" будь-яку "відсічену" істотну зв'язок несуттєвою); 3) характер обставин, в яких здійснюється робота журналіста).

Творчість поєднує репродуктивні и продуктивні форми д-ті.

Мета нетворчої, репродукт. діяльності виступає як уявлення про вже існуючі об’єкти дійсності, створені попередниками. Творча діяльність абсолютних аналогів не має. Мета тв-ті не задається готовими зразками, а створюється самим творцем, коли для автора наступає насиченість необхідною інф-цією, яка є продуктом діяль-ті для переробки. Специфіка виникає як наслідок особливостей самого предмету (основи, на якій формується мета і яка є уявленням про родові і видові риси майбутнього твору). В теорії ж-ки це має назву “породжуюча модель творчості”, яка безпосередньо впливає на формування способу тв-ті.

Рівень творчості визначає співвідношення "складових", в яких і проявл. міра і хар-р творч. здібностей, вмінь і навичок ж-та. Творчі пошуки можливі и необхідні у всіх боках і кроках д-ті, що вимагають повного використання. в конкретній творчій ситуації напрцьованих прийомів, а також максим. включения особистісно-унікального компонента. При чому унікальні св-ва виникають на базі впевненого володіння накопиченим в кажній сфері творчості "технологічним" знанням в різних галузях жур. праці. Свобода творчості проявляєтся в тому, що на базі володіння знаннми в сфері необхідності здійснюється "прорив" у сферу творчіх знахідок і відкриттів як в семантической галузі (як відображення дійсності), так і в синтаксич. (як будується твір).

На всіх рівнях жур. д-ти знаходять застосуваня репродуктиві, звичні, рутинні форми праці, збагачені оргинальними знахідками, унікальними прийомами і рез-ми д-ті. Без використання рутинних форм плодотворна д-ть неможлива. Але використання ж-том тільки репродукт. форм і відомих технологій на рівні коритувача, не повністю вимагає вимогам творчої діяльності.

21.Основні ознаки журналістського матеріалу.

Многие исследователи выделяют актуальность как главнейший признак журналистского произведения. Актуальность, действительно, важное свойство журналистских материалов, однако оно присуще многим видам текстов. К чертам специфическим, на наш взгляд, его относить ошибочно. Но главное в том, что оно является производным от семантики, от семантических и прагматических особенностей того или иного вида произведений, а это значит: в каждом из них секрет актуальности свой.

Чем зорче увидел журналист связь конкретной ситуации с назревшей жизненной проблемой, чем глубже понял ее и получил о ней более ценное новое знание, осваивая конкретный материал, тем актуальнее будет его публикация и тем больший резонанс она вызовет.

Найти хорошую тему для журналиста - значит найти яркую реальную ситуацию, которая либо дает новое знание о проблеме, задевающей многих, либо показывает интересный опыт ее решения, либо открывает возможность отразить в тексте проблему новую, еще не осознанную обществом, но уже проявившуюся как реальная трудность, требующая разрешения. И чем неожиданнее или долгожданнее новые сведения, чем большего числа людей они коснутся, тем ценнее материал. К примеру, нельзя не заметить то новое, что появилось в тематических решениях материалов всех средств массовой информации: как расширился круг проблем; сколько новых зон действительности, закрытых прежде для журналистики, оказалось представлено конкретными реальными ситуациями; насколько изменился подход к их воспроизведению. Серьезные перемены произошли и в разработке идей.

Изменения обусловлены в основном отказом от тех идеологических положений, которые исходили из приоритета классовых интересов и до недавнего времени выступали как общепринятые ценности. Сегодня в нашем обществе, и у журналистов в том числе, идет формирование системы ценностей, основанных на общечеловеческих гуманистических идеалах. Поэтому в большинстве журналистских произведений опорная идея заметно меняет окраску, свидетельствуя об определенных сдвигах в сознании журналиста. В то же время некоторая часть работников СМИ обнаруживает приверженность идеологии предшествующего периода, продолжая выдвигать в своих материалах в качестве опорных идей постулаты, вытекающие из коммунистических идеалов. Возникает политическая конфронтация внутри профессиональной общности журналистов, часто усугубляемая экономическими обстоятельствами: в ходе акционирования СМИ возникла зависимость многих из них от тех или иных соперничающих друг с другом финансовых и промышленных группировок. Как следствие в прессе возникает конкуренция опорных идей, существенно усиливающая процессы «брожения» в массовом сознании.

Еще одним признаком журналистского произведения является то, что журналистские материалы в подавляющем большинстве случаев имеют диалогическое начало, независимо от того, имеют ли они диалогическую форму изложения (как в интервью, беседе) или не имеют. Автор журналистского текста часто или прямо обращается к читателю, или аргументирует для него нечто в своем сознании как для партнера по разговору. Поэтому в журналистских текстах многих жанров ставятся вопросы, даются ответы на них, приводятся доводы в пользу какой-то точки зрения и выдвигаются контрдоводы и т.д., что создает иллюзию обмена мнениями, происходящего между партнерами по «живому» общению.

Журналистский текст, являясь особым видом информационного продукта, в реальности существует как некоторое множество его разновидностей, именуемых жанрами. Как данный факт сказывается на идее конкретно, надо смотреть, когда дело касается жанровых характеристик материалов. Но суть в том, что при всем при этом направляющий, подсказывающий характер идеи выступает как устойчивый признак журналистского текста. Характерная черта идеи журналистского произведения заключается в том, что она выступает как указатель пути к решению проблемы, подсказывает тот тип поведения или то отношение к действительности, благодаря которым адресат информации может чувствовать себя в этой жизни несколько уверенней.

Интертекст - основной вид и способ построения художественного текста в искусстве модернизма и постмодернизма, состоящий в том, что текст строится из цитат и реминисценций к другим текстам.

Журналистский текст обладает целым рядом признаков, содержащих в той или иной мере информацию об особенностях интерпретации окружающего мира журналистом. Например, к таким качественным параметрам немецкий исследователь Г. Рагер относит объективность (способность представить неискаженную картину мира), форму подачи материала, актуальность (доминирует настоящее время и вполне конкретная ситуация в определенном пространстве), релевантность (то есть соответствие между информационными запросами аудитории и полученным ею сообщением) [9].