ДОДАТОК 1. Термінологічний словник

Абстракція — здатність відокремити істотні риси предмета (об'єкта) від другорядних, бачити ідею, що буде реалізована.

Абстрактна архітектура - декомгюзована структура предметної області на задачі підсистем, для яких фіксуються параметри й обмеження, необхідні для їх взаємодії.

Агрегація - об'єднання ряду понять у нове поняття (відношення типу «частина-ціле»), загальні ознаки якого можуть бути сумою ознак інших або бути новою ознакою.

Аналіз вимог - виявлення і відображення обмежень на функції і систему у цілому.

Артефакт - будь-який продукт діяльності фахівців з розробки програмного забезпечення.

Архітектура системи - структура (каркас) системи і підсистем або компонентів і інтерфейсів між ними.

Асоціація - найбільш загальне й істотне відношення, що встановлює наявність зв'язків між поняттями без уточнення їхнього змісту і розмірів.

Білої скриньки метод - забезпечення виявлення помилок на всіх зазначених її шляхах і потоках передач керування у внутрішній структурі програми.

Балідація - перевірка відповідності розробленої ПС вимогам замовника.

Верифікація - перевірка правильності реалізації функцій ПС з урахуванням вимог.

Взаємодія об'єктів - зв'язок між об'єктами через механізми повідомлень.

Відмовлення - перехід програми з працюючого стану в непрацюючий стан у зв'язку з виявленими помилками або дефектами в ній.

Вимога — угода або договір між замовником і виконавцем системи щодо властивостей її функцій, умов роботи в заданому середовищі.

Водоспадна (каскадна) модель - схема послідовності робіт, у якій кожна з них виконується один раз і в порядку, що зазначений у моделі життєвого циклу.

Гарантія якості програмного забезпечення - дії на кожнім етапі життєвого циклу з перевірки і підтвердження досягнення деяких показників якості відповідно до стандарту.

Дефект - це помилкова подія в роботі системи, що виникає внаслідок невірного опису специфікації вимог, проектних рішень, програм і т.п.

Діаграма - графічне подання сценаріїв роботи системи за допомогою класів, станів, подій і т.п.

Динамічне тестування - виконання програми для виявлення помилок у програмі, визначення їхньої причини й усунення.

Домен або предметна область - спектр задач, що подаються програмами і допускають схожі прийоми їхнього рішення.

Експлуатація - дії з виконання готової програмної системи.

Життєвий цикл - схема виконання робіт із проектування системи, починаючи з моменту прийняття рішення про необхідність її побудови і закінчуючи моментом її повного вилучення з експлуатації.

Задача системи - спосіб (технологія) досягнення мети системи з конкретними числовими характеристиками.

Зв'язок (Relationship) - пойменована асоціація між двома сутностями, що має значення для розглянутих відношень у предметної області.

Заховання інформації - прийняття рішення про те, що варто повідомити усім про особливості програми, а що залишити при собі - не показувати їм.

Менеджмент - професійне керування програмним проектом і колективом фахівців, утворюючих програмний продукт проекту.

Інженерія - планування і дисципліна керування програмуванням задач з метою одержання користі від властивостей та способів виконання продуктів.

Інженерія якості - процес керування наданням програмному забезпеченню властивостей якості (надійності, відмовостойкісті і т.п.).

Інженерія вимог - збирання, аналіз, оформлення умов і обмежень на розробку системи, погоджених як замовником, так і виконавцем.

Інтенсивність відмовлень - це частота появи відмовлень або дефектів у програмній системі при її тестуванні або експлуатації.

Інспекція коду - формальна перевірка опису програми, її типів і структур даних на їхню правильність відповідно до вимог.

Інформаційна модель - модель системи, у якій відображається структура даних і зв'язків з об'єктами, що їй користуються.

Інформаційна система - система, що виконує збирання, обробку, збереження і виробництво інформації з використанням автоматизованих процесорів і людей.

Інформаційне забезпечення - набір засобів для надання інформації користувачам про зміст і умови її застосування.

Інтерфейсний об'єкт - стикувальний посередницький елемент між двома об'єктами, що містить у собі опис даних, оператори їх передачі один одному через повідомлення.

Інцидент -абстрактна подія, що впливає на стан об'єкта.

Каркас (фрейм) - різновид абстрактної архітектури для визначення виділених компонентів в системі.

Компонент - тип, клас, проектне рішення, Програма, документація або інший продукт програмної інженерії, пристосований для практичного використання.

Компонентна розробка - конструювання програмної системи шляхом композиції знов створених і готових компонентів, що зберігаються в різних сховищах.

Конкретизація - додавання істотних ознак для розширення змісту деякого поняття і звуження обсягу поняття.

Кінцеві користувачі системи - професійні особи, що замовляють комп'ютерну систему і користуються нею.

Компонент повторного використання (КЦВ) - фрагмент знань про минулий досвід розроблення елементів системи, представлених так, що їх можливо використовувати не тільки розробником, а і користувачами після адаптації до нового середовища.

Конфігурація - варіант (версія) виготовленої програмної системи з ідентифікованих компонентів і підсистем.

Концептуальне моделювання - процес побудови моделі предметної області, орієнтованої на розуміння її людиною.

Критерій - кількісна або якісна характеристика системи, що дозволяє оцінити ступінь досягнення мети і сформулювати правила вибору необхідних засобів і технологій.

Критерій ефективності - критерій, що дозволяє оцінити ступінь досягнення мети з урахуванням зроблених витрат різних ресурсів.

Керування якістю - комплекс способів і системної діяльності з планування досягнення показників якості робочого і кінцевого програмного продукту.

Метрика - кількісна міра і шкала виміру характеристик програми або продукту.

Модель ЖЦ - типова схема послідовності робіт у процесах розроблення деякого типу програмного продукту.

Модель процесу — визначена послідовність дій, що супроводжує зміну стану програмного об'єкта.

Модель станів - відображення динаміки зміни стану об'єкта класу, що змінює його поведінку.

Модель зрілості СММ (Capability Maturity Models) рівні готовності організації -розробника ПЗ і її можливості створювати зріло (задовільно, середньо, добре і дуже добре) визначений вид програмної продукції.

Модель якості - чотирирівнева структура, що відображає характеристики, атрибути, метрики й оцінні елементи показників якості програмної системи.

Мова UML - діаграмний спосіб специфікації, візуалізації, "конструювання і документування продуктів у процесах ЖЦ.

Надійність програмної системи - це здатність системи зберігати свої властивості (безвідмовність, стійкість і ін.) у процесі перетворення вихідних даних у результати протягом визначеного проміжку часу за певних умов експлуатації.

Налагодження - перевірка програми на наявність у її описі помилок і їхнє усунення без внесення нових.

Нефункціональні вимоги - вимоги, що характеризують організаційні, виконавські, операційні аспекти роботи програмної системи в середовищі виконання.

Об'єкти керування - це функції перетворення об'єктів інтерфейсу в об'єкти сутності, аналогічно до відображення алгоритму обробки даних у системі.

Об'єкт-сутність - довго живучі об'єкти, що відповідають реальним предметам світу предметної області і зберігають свій стан після виконання сценарію роботи.

Об'єктно-оріснтована модель - структура із сукупності об'єктів, що взаємодіють між собою, мають властивості і поведінку.

Онтологія - сукупність елементарних понять, термінології і парадигми їхньої інтерпретації в середовищі проблеми, що потрібно розробити.

Оцінний елемент метрики - кількісна або якісна міра оцінки відповідного показника з урахуванням його ваги в системі оцінки якості.

Оцінювання якості - дії, спрямовані на визначення ступеня задоволення програмного забезпечення якісним вимогам, що відповідають його призначенню.

Пакет - програмна структура з загальним механізмом організації елементів у групи підсистем різного рівня деталізації.

Переносність системи - можливість змінювати сервіс системи (ОС, зв'язки, мережні комунікації і т.п.) шляхом настроювання на нові умови середовища або платформи.

План тестування - опис стратегії, ресурсів і графіка тестування окремих компонентів і системи в цілому.

Помилка - недоліки в операторах програми або в технологічному процесі її розробки, що приводять до неправильної інтерпретації вхідної інформації і до неправильного рішення.

Подія - явище, що провокує зміну визначеного стану і перехід до іншого станові в системі.

Програмна система - це комплекс інтегрованих прикладних програм і засобів, що реалізують функції предметної області в заданому середовищі.

Програмне забезпечення - це деяка конкретна функція системи (ОС, система керування БД тощо), що входить до складу ПС або сама ПС.

Прецедент (клас) визначає набір екземплярів класу, який становить послідовність дій, виконуваних системою, і видас результат, коштовний для конкретного суб'єкта.

Принципи - базові концепції, що лежать в основі всієї області програмування.

Програмна інженерія - система методів, засобів і дисципліни планування, розробки, експлуатації і супроводу програмного забезпечення, здатного до масового відтворення.

Процес придбання - дії, що ініціюють визначений цикл аналізу для визначення покупцем програмної системи або сервісу.

Процес розробки - дії розробника з інженерії вимог, проектування, кодування і тестування програмного продукту.

Процес здачі - дії з передачі розробленого ІІП покупцеві.

Процес експлуатації -дії по обслуговуванню ПС користувачем.

Процес супроводу - дії за рішенням задач системи, підтримка системи в акгуальному стані для виконання функцій системи, керуванню модифікаціями або вилученню системи з уживання.

Проектування - перетворення вимог у послідовність проектних рішень і в архітектуру системи.

Проектування концептуальне - уточнення розуміння й узгодження деталей ВИМОГ ДО системи.

Проектування архітектурне - визначення структурних особливостей споруджуваної системи.

Проектування технічне - відображення вимог середовиша функціонування і розробки системи шляхом визначення всіх конструктивних елементів і їхніх композицій.

Проектування летальне - визначення подробиць реалізації функцій для заданою середовища і зв'язків між відповідними компонентами системи.

Реалізація програмної системи - перетворення проектних рішень у працюючу систему (синоніми: кодування, конструювання).

Сертифікація програмного продукту - процес для установлення відповідності програмної продукції (процесу або послуг) конкретному стандартові або технічним умовам зі спеціальним знаком або свідченням.

Сімейство систем - множина прикладних систем із різними загально функціональними властивостями і окремим внутрішнім керуванням, ай з загальною взаємодією між собою.

Спадкування - конкретизація в підкласі окремих властивостей, якими можуть користуватися інші об'єкти суперкласу.

Специфікація - опис алгоритму, правил, обмежень дій об'єктів з урахуванням стандартів, критеріїв якості й ін.

Спіральна модель ЖЦ - модель процесів розроблення системи, з можливістю повертатися до будь-якого попереднього процесу з метою переробки елементів робочого продукту.

Стан (системи, об'єкта і т.п.) - фіксація визначених властивостей на заданий момент або інтервал часу.

Статичне тестування - аналіз і розгляд специфікацій компонентів на правильність подання без їхнього виконання на комп'ютері.

Супровід виконання реалізованих у системі задач і робот з внесення в неї змін після того, як вона передана користувачам для експлуатації.

Суб 'єкт - хтось або щось поза системою, що взаємодіє із розробленою системою.

Сутність (Entity) реальний або уявлюваний об'єкт, що мас істотне значення для розглянутої предметної області, інформація про яке підлягає збереженню.

Сценарій конкретна послідовність дій, що ілюструє його виконання під керівництвом зовнішнього елемента або виконавця.

Тест - деяка програма, призначена для перевірки правильності роботи системи і виявлення в ній помилкових ситуацій.

Тестові дані - набір даних, що готуються на основі специфікації програм для перевірки роботи програмної системи.

Тестування - спосіб семантичного налагодження (перевірки) програми, що складається у виконанні послідовності різних наборів тестів і звірення отриманих результатів з відомими заздалегідь.

Узагальнення - звуження щирих ознак поняття для розширення властивостей, охоплених цим поняттям об'єктів.

Успадкована система - існуюча діюча система, створена за допомогою будь-яких методів і технологій для підтримки деяких задач користувача.

Функція - зміст дій, виконання яких покладається на відповідний елемент системи при заданих вимогах, умовах і обмеженнях.

Функціональні вимоги - це умови й обмеження на виконання мети і задач відповідно до заданих потреб замовника системи.

Функціональна повнота - атрибут, що показує ступінь достатності реалізованих функцій для рішення спеціальних задач відповідно до вимог до програмного забезпечення.

Функціональна структура - структура, елементами якої є функції, а відношеннями - зв'язки, що забезпечують передачу предметів праці.

Характеристики якості (стандартні) - це функціональність (functionality), надійність (realibility), зручність (usability), ефективність (efficiency), супроводженість (maitainnability), переносність (portability).

Чорної скриньки метод - тестування реалізованих функцій шляхом перевірки відповідності реального поводження функцій з очікуваними результатами, виходячи зі специфікацій вимог.

Якість програмного забезпечення - сукупність властивостей продукту, що визначають його придатність задовольнити вимоги замовника щодо призначенню.