Мотив національної самокритики

Кайдашева сім’я

Автор: Іван Нечуй-Левицький

Народився 25 листопада 1838 р. в містечку Стеблів, у сім’ї священика. Змалку виховувався на книжках. Нечуй-Левицький усвідомлював, що перед українцями водночас постало багато проблем, що їх європейські народи розв’язували поступово і впродовж довгого часу. В «Кайдашевій сім’ї» він показав розпад патріархального суспільства.

Історія написання:

- Написано у 1878 році:

- Надруковано у Львівському журналі «Правда» (у 10 частинах);

- У 1886 році видали у східній Україні (але були внесені зміни);

- У 1887 році видали в Києві (змінили початок і закінчення):

Жанр: Соціально-побутова повість-хроніка:

Тема: Показ життя українського села після реформи у й861 році; моральна катастрофа української родини:

Композиція:

- 9 розділів

Сюжет:

- Експозиція Розмова хлопців про дівчат;

- Зав’язка Одруження Карпа на Мотрі;

- Розвиток дій, кульмінація Мотовило, бійка з батьком, Мелашка біжить в Києв, вибиття ока;

- Розв’язка Всохла груша:

Прототипи: Родина Мазурів (по вуличному називали Кайдашами), родина Довбишів, село Семигори.

Проблематика:

- Проблема батьків та дітей;

- Проблема добра і зла;

- Проблема сімейних стосунків;

- Проблема людської гідності;

- Проблема народної моралі;

- Проблема кохання;

Місце дії: Село Семигори (Богуславського району Київської області)

Образи

Контрасне змалювання пар героїв. Люди які не сміються. У творі йдеться про недосконалість людської природи (нетерпимість, жадібність, заздрість, егоїзм).

Головні героЇ:

- Омелько Кайдаш (батько сімейства);

- Маруся Кайдашиха (матір сімейства);

- Карпо (старший син);

- Лаврін (молодший син);

- Мотря (дружина Карпа);

- Мелашка (дружина Лавріна);

Омелько Кайдаш:

- Омелько найкращий стельмах в Семигорах, спрацьована за життя людина;

- Безпомічний в складних життєвих ситуаціях;

- Добра вдача старого батька;

- Побожність Омелька;

- Трагічна смерть Кайдаша;

- «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».

- «Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками».

Омелько втілення темноти, забобонності, затурканості, значної частини селян.

Маруся Кайдашиха:

- Розумна, працьовита, й вольова мати;

- Улеслива та пихата;

- Зневага Марусі до Омелька;

- Материнська любов Кайдашихи до синів;

- Вміння Кайдашихи тонко володіти словами, гумором;

- Неоднозначність образу;

- ««Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів. Вона любили цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними.»

Карпо

- Їдка, понура, черства людина;

- Ставлення до дівчат;

- Особливості Карпового кохання (якого по суті й не було);

- Зневага Карпа до батьків, брата;

- «Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті»

- «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались».

Лаврін:

- М’якість, поетичність натури;

- Велика любов до Мелашки;

- Ставлення до людей;

- Уподібнення Лавріна Карпові – закономірне явище в умовах постійних сварок;

- «Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір».

Мотря:

- Мотря – серце з перцем;

- Мотря призводить до всіх сварок в сім’ї;

- Ненависть до свекрухи, зневага до Мелашки;

- Відсутність мук совісті за вчинене;

- Егоїзм;

- Дике ставлення до племінників;

- «Мотря була схожа на довгу швайку»

- «Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечко од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вглядів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем».

Мелашка:

- Вразливість, чуйність, ніжність, вміння тонко сприймати красу;

- Спроба втечі, як засіб самозахисту;

- Покращення стосунків з свекрухою, як результат вміння пробачати;

- «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, ніби шовк»

Кайдаш на початку твору

Два брати: Карпо та Лаврін.

Залицяння Карпа до Мотрі

Мотря поясом ділить огород

Кайдашева сім’я

Автор: Іван Нечуй-Левицький

Народився 25 листопада 1838 р. в містечку Стеблів, у сім’ї священика. Змалку виховувався на книжках. Нечуй-Левицький усвідомлював, що перед українцями водночас постало багато проблем, що їх європейські народи розв’язували поступово і впродовж довгого часу. В «Кайдашевій сім’ї» він показав розпад патріархального суспільства.

Історія написання:

- Написано у 1878 році:

- Надруковано у Львівському журналі «Правда» (у 10 частинах);

- У 1886 році видали у східній Україні (але були внесені зміни);

- У 1887 році видали в Києві (змінили початок і закінчення):

Жанр: Соціально-побутова повість-хроніка:

Тема: Показ життя українського села після реформи у й861 році; моральна катастрофа української родини:

Композиція:

- 9 розділів

Сюжет:

- Експозиція Розмова хлопців про дівчат;

- Зав’язка Одруження Карпа на Мотрі;

- Розвиток дій, кульмінація Мотовило, бійка з батьком, Мелашка біжить в Києв, вибиття ока;

- Розв’язка Всохла груша:

Прототипи: Родина Мазурів (по вуличному називали Кайдашами), родина Довбишів, село Семигори.

Проблематика:

- Проблема батьків та дітей;

- Проблема добра і зла;

- Проблема сімейних стосунків;

- Проблема людської гідності;

- Проблема народної моралі;

- Проблема кохання;

Місце дії: Село Семигори (Богуславського району Київської області)

Образи

Контрасне змалювання пар героїв. Люди які не сміються. У творі йдеться про недосконалість людської природи (нетерпимість, жадібність, заздрість, егоїзм).

Головні героЇ:

- Омелько Кайдаш (батько сімейства);

- Маруся Кайдашиха (матір сімейства);

- Карпо (старший син);

- Лаврін (молодший син);

- Мотря (дружина Карпа);

- Мелашка (дружина Лавріна);

Омелько Кайдаш:

- Омелько найкращий стельмах в Семигорах, спрацьована за життя людина;

- Безпомічний в складних життєвих ситуаціях;

- Добра вдача старого батька;

- Побожність Омелька;

- Трагічна смерть Кайдаша;

- «Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною».

- «Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками».

Омелько втілення темноти, забобонності, затурканості, значної частини селян.

Маруся Кайдашиха:

- Розумна, працьовита, й вольова мати;

- Улеслива та пихата;

- Зневага Марусі до Омелька;

- Материнська любов Кайдашихи до синів;

- Вміння Кайдашихи тонко володіти словами, гумором;

- Неоднозначність образу;

- ««Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів. Вона любили цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними.»

Карпо

- Їдка, понура, черства людина;

- Ставлення до дівчат;

- Особливості Карпового кохання (якого по суті й не було);

- Зневага Карпа до батьків, брата;

- «Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті»

- «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались».

Лаврін:

- М’якість, поетичність натури;

- Велика любов до Мелашки;

- Ставлення до людей;

- Уподібнення Лавріна Карпові – закономірне явище в умовах постійних сварок;

- «Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір».

Мотря:

- Мотря – серце з перцем;

- Мотря призводить до всіх сварок в сім’ї;

- Ненависть до свекрухи, зневага до Мелашки;

- Відсутність мук совісті за вчинене;

- Егоїзм;

- Дике ставлення до племінників;

- «Мотря була схожа на довгу швайку»

- «Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечко од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вглядів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем».

Мелашка:

- Вразливість, чуйність, ніжність, вміння тонко сприймати красу;

- Спроба втечі, як засіб самозахисту;

- Покращення стосунків з свекрухою, як результат вміння пробачати;

- «Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, ніби шовк»

Мотив національної самокритики

Засоби комічного:

1) Використання комічних ситуацій стен;

2) Широке вживання комічних діалогів;

3) Використання кумедних описів;

4) Вживання незвичайних епітетів, смішних словосполучень;

5) Застосування контрасту;

6) Використання жартівливої української пісні;

7) Використання жартівливих прислів’їв, приказок, фразеологізмів;

Відомі сцени з повісті:

Кайдаш на початку твору

Два брати: Карпо та Лаврін.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности