Проведіть бенчмаркінг антициклічних заходів з подолання наслідків глобальної фінансової кризи в окремих національних економіках.

В умовах ринкової економіки та розвитку міжнародної торгівлі усі підприємства та галузі економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежать від того, на скільки їх продукція або послуги відповідають світовим стандартам. Більшість підприємств мають за головну мету виробляти якісний продукт, завоювати ринок, перевершити конкурентів і отримати більший прибуток. Подібні завдання можна вирішувати самостійно, але існує і інший шлях - скористатися досвідом успішних компаній. Для цього існує бенчмаркінг.

Бенчмаркінг - це метод об'єктивного систематичного зіставлення власної діяльності з роботою компаній-лідерів (підрозділів своєї компанії), з'ясування причин ефективності бізнесу партнерів, організація відповідних дій для поліпшення власних показників та їх реалізація

Як свідчить статистика, державні програми з розвитку бенчмаркінгу в Японії, США, Великобританії та інших країнах реалізуються за державної підтримки. Компанії здійснюють обмін досвідом, від якого виграє економіка країни в цілому. На сьогодні Глобальна мережа бенчмаркінгу об’єднує близько 20 країн світу. На жаль, серед країн пострадянського простору у всесвітній бенчмаркінговій мережі присутня лише Молдова.

Для України бенчмаркінг можна класифікувати як методику порівняльного аналізу показників нашої держави та країн із різним рівнем економічного розвитку. Іншими словами, це є навчання на кращих прикладах, обмін досвідом між партнерами.

На сьогодні бенчмаркінг не є популярним в Україні. Впровадженню процесу бенчмаркінгу у практику вітчизняних підприємств не сприяє, перш за все, відсутність обізнаності керівної ланки з цим управлінським інструментом. Іншими факторами, які перешкоджають поширенню бенчмаркінгу, є відсутність державної підтримки та розвиненої інфраструктури. Як наслідок, процес бенчмаркінгу носить скоріше інтуїтивний характер і здійснюється українськими підприємствами шляхом “спроб і помилок”. Прийняття ж методу еталонного порівняння як ефективного інструменту управління в нашій державі сприятиме розвиткові бенчмаркінгових консультаційних центрів. Для України це цінний інноваційний інструмент щодо розроблення соціально-економічної політики та оцінювання її впливу.

Застосування бенчмаркіногвих технологій допоможе вдосконалити інвестиційно–інноваційну складову української економіки.

Разом з тим запровадження методу бенчмаркінгу у системі стратегічного планування дасть можливість передбачати, прораховувати та попереджувати можливі ризики розвитку країни. Це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств та національної економіки в цілому.

Сфера застосування бенчмаркінгу необмежена: державний та приватний сектор; комерційна та некомерційна сфера; виробнича і невиробнича діяльність; різні рівні економіки. Це визначає різноманіття його видів. З метою упорядкування уявлення про можливі різновиди бенчмаркінгу запропоновано підхід до систематизації різних його видів за наступними ознаками:

· рівнем цілей і задач (стратегічний, операційний);

· вибором об'єкту (процесно-орієнтований, проблемно-орієнтований);

· складом суб'єктів (партнерів) (внутрішній, зовнішній);

· кількістю учасників-реципієнтів кращої практики (індивідуальний, мережений та системний);

· суб'єктом управління проектом (самостійний, посередницький);

· цільовою орієнтацією проекту (еталонний, рейтинговий, пошуковий);

Визначте основні критерії інвестиційної привабливості національної економіки для потенційного інвестора через призму співставлення ендогенних та екзогенних чинників розвитку фінансового сектору країни.

В Україні ставлення до іноземних інвестицій неоднозначне. З одного боку, для піднесення вітчизняної економіки іноземні інвестиції вкрай необхідні. З іншого — існує певна «фобія», лунають гучні голоси про те, що «державу розпродають, а всі ми станемо рабами зарубіжних капіталістів». Проте у світовій практиці можна знайти приклади як позитивного, так і негативного досвіду залучення іноземних інвестицій.

Критерії привабливості країн-одержувачів для іноземних інвесторів. Існує певний перелік економічних, політичних, соціальних, географічних та інших характеристик, на які звертає увагу потенційний інвестор, коли приймає рішення про доцільність інвестицій у конкретній країні.

 

Розглянемо дванадцять головних критеріїв інвестиційної привабливості країн, які встановила Торгова палата США, спостерігаючи за діяльністю американських транснаціональних корпорацій у Латинській Америці:

1. Характеристики місцевого ринку. В першу чергу потенційного інвестора цікавлять обсяг місцевого ринку, відносна купівельна спроможність населення та потенціал зростання цих показників, а також економіки в цілому. Суттєвими показниками є забезпеченість країни мінеральною базою та її географічне розміщення.

2. Доступність ринку. Маються на увазі, передовсім, законодавчі та нормативні акти, які не обмежують доступ компанії на місцевий ринок. Як свідчить досвід, для нормального функціонування іноземних інвесторів не обов’язково надавати їм додаткові пільги порівняно з місцевими підприємцями. Достатньо, щоб нормотворче середовище давало можливість зарубіжним підприємцям «на рівних» конкурувати з місцевими компаніями.

3. Якість робочої сили. З одного боку, іноземних інвесторів приваблює дешева робоча сила, особливо у трудомістких галузях. З іншого — необхідно забезпечити достатню якість робочої сили. При цьому інвестори звертають увагу на якість освіти в країні-одержувачі. Вартість і продуктивність робочої сили є ключовими елементами при визначенні конкурентоспроможності товару на міжнародному ринку. У країнах, що розвиваються, інвестори враховують навіть такий фактор продуктивності робочої сили, як кількість прогулів.

4. Валютний ризик. Курс місцевих валют до основних валют, що вільно конвертуються у світовій фінансовій системі, прямо впливає на витрати і прибутки іноземних інвесторів, які оцінюють свої фінансові результати через співвідношення основних валют.

5. Можливість репатріації капіталу. Це дуже суттєвий момент для інвесторів. Найсприятливішим є законодавство, яке не обмежує можливості вивозити інвестований капітал і прибутки.

6. Захист інтелектуальної власності. Для іноземних інвесторів цей критерій є пріоритетним, особливо в динамічних галузях промисловості, таких як виробництво комп’ютерів, зв’язок, фармацевтика, в яких технологія є головною зброєю в боротьбі з конкурентами при розробці нових продуктів та освоєнні нових ринків. Для країн-одержувачів розвиток цих галузей промисловості є також пріоритетним, тому що вони дають найбільші потенційні вигоди з погляду передачі технологій та створення місцевої високотехнологічної промислової бази. Однак, щоб залучити інвестиції у ці галузі промисловості, урядам країн-одержувачів необхідно забезпечити суворе дотримання прав інтелектуальної власності.

7. Торгова політика. Торгова політика впливає на вартість експорту й імпорту і на полегшення або ускладнення цих операцій.

8. Державне регулювання. Урядове регулювання є важливим для захисту інтересів виробників і споживачів. Водночас надмірне регулювання може відвернути інвесторів від країни. Наприклад, трудове законодавство, яке ускладнює процедуру звільнення працівників або встановлює високий рівень мінімальної заробітної плати, може збільшити собівартість для іноземних інвесторів, які шукали дешеву робочу силу. Таким чином, закони, метою яких було допомогти робітникам, можуть завдати їм шкоди, відвертаючи інвесторів від капіталовкладень і створення робочих місць..

9. Ставки податків та пільги. Надмірний податковий тягар на інвестиції і прибутки також «відлякує» іноземних підприємців. Цей тягар складається не тільки з оподаткування прибутку, а й з дивідендів, винагород, грошових переказів та інших трансакцій між місцевими дочірніми підприємствами та їхніми материнськими компаніями.

10. Політична стабільність. Цей аспект є найважливішим для прийняття рішення про інвестування: інвестори просто не будуть ризикувати своїм капіталом у нестабільному середовищі. Стабільне політичне середовище дає інвесторам упевненість у тому, що закони і нормативні акти, які стосуються інвестицій і ринків, не змінюватимуться протягом досить тривалого часу.
Крім суті політичних режимів, на сприйняття країни як стабільної і привабливої для іноземних інвестицій впливає також ставлення урядових осіб, лідерів профспілок і представників власного приватного сектора

11. Макроекономічна політика.. Найважливішим фактором стабільної макроекономічної політики є підтримання низького і передбачуваного рівня інфляції. Гіперінфляція ускладнює ведення операцій — наприклад, перегляд бухгалтерських процедур та операції з готівкою. Коли країни приймають «шокові» програми з метою приборкання інфляції, це часто призводить до спаду виробництва і, як наслідок, до збитків багатьох іноземних інвесторів.

12. Розвиненість інфраструктури та служб підтримки. Фізичні ресурси країни-одержувача (шляхи, порти, аеропорти, мережа зв’язку, наявність та вартість енергії) справляють значний вплив на собівартість та ефективність виробництва та перевезень. Незважаючи на те, що країна може відповідати більшості інвестиційних критеріїв, якщо вона має погану інфраструктуру, то їй навряд чи вдасться отримати значні іноземні інвестиції. Інфраструктура включає також послуги, необхідні для підтримки виробничих операцій.

 

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.International Trade Statistics 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.wto.org/ english/ res_e/ statis_e/i ts2009 _e / its2009_e.pdf.

2. Савчук П.П., к.т.н., доцент, Кривошей І.П., магістр Луцький національний технічний університет «Бенчмаркінгові дослідження як інструмент стимулювання інноваційної діяльності в Україні». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/en_em/2009_6/42.pdf

3. В.М. ШАВКУН, Хмельницький національний університет «ГЛОБАЛЬНА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА КРИЗА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ».[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2011_2_3/228-231.pdf

4. Костюнік О.В., Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій, «ДЖЕРЕЛА СТВОРЕННЯ ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Emb/2011_1-2/kostunik.pdf