Формування загальнонавчальних умінь і навичок

. Це передусім такі організаційні та загальномовленнєві уміння й навички: а) зосереджено слухати вчителя і однокласників; б) відповідати на запитання педагога;

Добукварна частина підручника з навчання грамоти (ілюстративний матеріал) дає значні можливості для вироблення у першокласників таких важливих загальнопізнавальних умінь, як виділяти в предметах певні ознаки. Розвиток мовлення. Розвиток мовлення у добукварнийперіод удосконалення звуковимови, збагачення, уточнення й активізацію слов­никового запасу дітей, Формування в учнів фонетичного слуху

Важливим завданням підготовчого періоду є вироблення в учнів фонетичногослуху, удосконалення їхньої звуковимови. Розвиток умінь здійснення мовного аналізу. У підготовчий період в учнів формуються початкові вміння здійснювати різні види мовного аналі­зу: виділяти речення з мовного по­току, аналізувати їх за кількістю слів. Підготовка руки дитини до письма. Особливим завданням добукварного періоду навчання грамоти, на яке відводяться спеціальні уроки, є підготовка руки дитини до письма.

Велику увагу в цей період учитель має приділити ви­хованню звички правильно сидіти під час письма, умінню знаходити на парті положення для рук, розташувати зо­шит, тримати ручку чи олівець.

Завершуючи добукварний період навчання грамоти учні набувають таких знань і вмінь:

1) правильно вимовляти всі звуки сучасної україн­ської літературної мови;

2) розрізняти на слух і за способом артикулювання голосні і приголосні звуки; знати, що в українській мові є 6 голосних звуків, і вміти назвати їх;

3) розрізняти на слух і за артикуляцією тверді й м'які приголосні; правильно їх вимовляти — коротко, без при­звуків голосних;

4) утворювати злиття будь-якого твердого чи м'якого приголосного з голосними звуками (та, то, ту, ти, те; т'а, т'у, т'і, т'о, т'е);

5) ділити слова на склади і у дво- й трискладових ви­значати наголошений склад;

6) називати послідовно в слові звуки (слова з 2, 3, 4 і 5 звуків) та, користуючись умовними позначеннями (фішками), будувати звуко-складові схеми таких слів.

Етапи букварного періоду

першому етапі учням пропону­валося читати слова з буквами м, с, ш, н, р, л, що познача­ли тільки тверді приголосні перед буквами а, о, у. На дру­гому етапі вивчалася буква і, паралельно з твердими і м'якими Завершувався другий етап ознайомленням з буквою ь.. На третьому етапі вводились букви я, ю, є, якими в українському письмі також позначається м'якість приголосних звуків, опрацьовувались звуки (африкати) [дж], [дж'], [дз], [дз']_г апостроф

7. Прийоми звукового аналізу і синтезу. Методика проведення повнозвукового та звукобуквенного аналізу в поч.школі.

Звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти, розроблений К. Д. Ушинським і його послідовниками, ґрунтується на застосуванні цілого ряду спеціальних прийомів звукового аналізу і синтезу, які забезпечують свідоме оволодіння учнями процесами читання й письма.

Прийоми звукового аналізу

1. Підкреслене вимовляння одного звуків у слові. В деяких випадках виділення звука може здій­снюватись силою голосу, в інших — протяжністю вимови,

2. Впізнавання і виділення із слів вірша, скоромовки, потішки найчастіше вживаного звука. Для застосування цього прийому можна використовувати короткі вірші, різ­ного типу потішки, скоромовки, матеріал, пропонований для логопедичних вправ.

3. Зіставлення слів, які розрізняються одним звуком. Ці звуки можуть стояти на початку слів (рак — мак), у середині (коза — коса), у кінці (сом — сон).

Прийоми звукового синтезу

1. Утворити склад (злиття) з таких двох звуків: [н], [а] — на; [з], [о] — зо; [ж], [е] — же; [т’],[у] — тю; [с^г], [о] — сьо та ін.

2. Утворити склад з таких трьох звуків і вимовити його злито: [т], [р], [а] — тра; [к], [р] [о] — кро; [к], [н],[и] — кни; [м], [р'], [І] — мрі.

3. Утворити склади (злиття) приголосного [л] з усіма вивченими голосними (ла, ло, лу, ле, ли); утворити склади (злиття) приголосного [т'] з усіма голосними (тя, тьо, тю, тє, ті).

4. До названого складу дібрати подібний, але з м'яким приголосним: на (ня), ло(льо),ту (тю), не (нє), кру (крю), сло (сльо) тощо; до названого складу дібрати подібний з твердим приголосним: лє (ле), зя (за), клю (клу), грі (гри) та ін.

б. Утворити за зразком сполучення звука [а] з різними наступними приголосними, твердими і м'якими (ар, ат, ан, ас, аль, ань, ать).

6. Утворити сполучення звуків, подібні до заданого, але з іншими приголосними: ово (оро, осо, оно, одо, оньо, ольо), ере (ене, есе, еле, еме, еде).

 

8. Методика навчання грамоти. Псих-пед особливості процесу навчання письма. Система графічних вправ, методика їх проведення.

Протягом першого року навчання в учнів мають сформуватися технічні навички письма (уміння користуватися засобами письма, орієнтуватися на сторінці зошита у його розліновці), графічні навички (уміння правильно зображати всі рядкові і великі літери алфавіту, поєднувати їх між собою), а також початкові орфографічні навички (уміння записувати без пропусків і заміни літер слова, вимова і написання яких збігаються, з опорою на звуковий аналіз)..Навичка письма є синтетичною.. До них на­лежать вміння: писати вивчені букви з дотриманням пра­вильного зображення всіх їх елементів; з'єднувати букви між собою, враховуючи графічні особливості кожної пари сусідніх літер; виконувати звуковий аналіз слова, правиль­но встановлюючи послідовність у ньому звуків; переводити звукові образи в графічні

У формуванні графічної навички письма спостеріга­ються такі технічні етапи, відображені у відповідному навчальному посібнику — Зошиті з письма:

а) підготовчі вправи, спрямовані на оволодіння вмін­ням тримати ручку, орієнтуватися в графічній сітці зо­шита, координувати рухи вістря ручки в межах верхньої і нижньої ліній робочого рядка (штрихування контурів фігур, обведення трафаретів, поданих пунктирними лі­ніями, проведення прямих, ламаних і кривих ліній);

б) засвоєння основних елементів літер: короткої і дов­гої прямої палички, паличок з закругленням угорі і внизу, паличок з петлями, лівого і правого півовалів, овалу;

в) письмо окремих рядкових літер, які складаються виключно з елементів, опрацьованих у підготовчий пе­ріод;

г) засвоєння правил поєднання букв у склади і слова; письмо складів і буквосполучень, слів;

д) відпрацювання плавного, ритмічного письма.

9. Розвиток мовлення і мислення під час навчання грамоти. Словниково-логічні вправи їх х-ка.

Одним із основних завдань, які стоять перед учителем у період навчання грамоти, є розвиток мовлення і мислення школярів. Робота над удосконаленням звуковимови. К. Д. Ушинський наголошував натому, що в період навчання грамоти вчитель повинен піклуватися про розвиток у школярів ви­мовної та слухової культури і боротися з нечіткою, мля­вою артикуляцією звуків, яка пізніше стає причиною багатьох помилок під час письма. Необхідно добиватися від кожного учня правильної, чіткої, добре зрозумілої вимови звуків, складів, слів.

Збагачення словникового запасу учнів. Найголов­нішим джерелом поповнення словника першокласників є, в першу чергу, сама навчальна діяльність: учні засвоюють цілу низку слів, пов'язаних із назвами шкільних примі­щень, шкільного обладнання (меблів і навчальних при­ладь), самого навчального процесу; величезна кількість слів поступає в активний словник дитини зі сторінок підручни­ків, за якими вона навчається в 1 класі. Важливим є те, що дитячий словник збагачується не тільки кількісно, а й якісно

Робота над реченнями і зв’язними висловлюваннями

Робота над реченням проводиться у зіставленні зі словами. Першокласники дізнаються, що речення складаються із слів, що до скла­ду речення може входити одне і більше слів. За допомогою спеціальних вправ в учнів формується уявлення про те, що речення висловлює закінчену думку, що для нього ха­рактерна не тільки смислова, а й інтонаційна заверше­ність.

Важливе завдання полягає в тому, щоб навчити учнів будувати речення, правильно пов'язуючи в них слова граматично і за змістом, розташовуючи їх у такий спо­сіб, щоб речення звучало природно, як у живому мов­ленні.