ТОП 10:

Тема 17. ПОНЯТТЯ ТА МЕТА ПОКАРАННЯ.



1. Поняття покарання.

2. Мета покарання.

Методичні вказівки.

Поняття покарання.

Покарання– це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Ознаки кримінального покарання:

1. є заходом примусу. КК визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Застосування кримінального покарання до осіб, які вчинили злочини, є тим засобом, завдяки якому здійснюється вплив на поведінку людей, – засобом, що примушує до законослухняної поведінки.

2. Покараннязастосовується від імені держави та обов'язково за вироком суду. Відповідно до ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституції України (ст. 124), закріплює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а судові рішення як раз і ухвалюються судами іменем України.

3. Кримінальне покарання застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Це положення кримінального закону закріплено у ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Ці конституційні положення відображені у ч. 2 ст. 2 КК і ст. 3, де сказано, що злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК, а застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

4. Кримінальне покарання полягає в обмеженні прав і свобод засудженого – це кара за вчинений злочин.

5. Кримінальне покарання полягає в негативній оцінці за вчинений злочин з боку держави.

6.Покарання тягне за собою судимість. Судимість – це певний правовий статус, пов’язаний з првообмеженнями особи, несприятливими наслідками для нього на певний строк, що визначений в законі.

7. Покарання несе персофінікований характер. Ніхто інший не може бути покараний крім винної особи.

 

Мета покарання.

Мета покарання передбачена ч. 2 ст. 50 КК, а саме:

1) кара щодо засудженого;

Кара полягає в позбавленні або обмеженні прав і свобод особи, що вчинила злочин. Особа, що була засуджена судом, може бути позбавлена волі (на певний строк або довічно), права власності, військового, спеціального звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу, права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; піддана обмеженням волі, права на працю, права на заробітну плату, права щодо підвищення по службі (щодо військовослужбовців).

Кара при застосуванні покарання застосовується завжди. Інші види мети не завжди досягають бажаного результату. Слід зауважити, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність особи, що вчинила злочин (ч. 3 ст. 50 КК). Ця кримінально-правова норма відображає конституційні права людей. Стаття 26 Конституції України закріплює положення, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

2) виправлення засудженого.

Виправлення полягає в тому, щоб після застосування покарання було досягнуто такий результат, при якому особа не вчинювала нового злочину, сформувати у особи позитивні соціальні погляди, повагу до людського співжиття. Але, часто буває навпаки, ця бажана мета в період відбуття покарання в місцях позбавлення волі, призводить до деформації соціальних поглядів особи, до її десоціалізації.

3) запобігання вчиненню нового злочину засудженим.

Ця мета полягає у впливі на особу таким чином, щоб в подальшому він не скоїв нового злочину (так звана приватна превенція). Приватна привенція звернута на позбавлення певних благ і прав особи, що вчинила злочин, ізоляції її від суспільства, розривом злочинних зв’язків з особами, які негативно впливали на злочинця.

4) запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Так звана загальна привенція, яка полягає в тому, щоб стримати інщих осіб від вчинення суспільно небезпечних діянь. Злочин не залишається поза увагою суспільства, особа, що його вчинила повинна понести кару. Сама можливість караності суспільно небезпечних діянь виступає засобом стримування для інших осіб від вчинення злочину.

План семінарського заняття.

1. Поняття, ознаки та принципи покарання.

2. Відмінність кримінального покарання від інших заходів державного примусу.

3. Мета покарання.

Термінологічний словник.

Покарання– це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Навчальні завдання.

1.Рецидивіст Штанько, відбувши покарання, повернувся додому і під час сварки вбив свою дружину. Ураховуючи те, що Штанько не усвідомлював своїх дій внаслідок тимчасового розладу душевної діяльності, слідчий направив кримінальну справу до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.

Але суд не погодився зі слідчим і засудив Штанька за ч. 1 ст. 115 КК до 10 років позбавлення волі. Прокурор опротестував це рішення.

Чи є примусові заходи медичного впливу видом покарання? У чому різниця покарання від інших видів державного примусу?

2. Кривенко у 2001 р. був засуджений за ч. 1 ст. 296 КК до арешту на шість місяців, а у 2002 р. знову скоїв хуліганські дії, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК. виправдав Кривенка, застосувавши до нього громадську догану.

Чи правильно діяв суд? Чи є громадська догана покаранням?

3. Писарчука було звільнено з роботи за систематичні прогули та зловживання спиртними напоями. Після цього він щодня приходив до прохідної заводу з плакатом, на якому було написано: «Геть директора-хабарника! Геть антиробітничий уряд!».

Чи є підстави для притягнення Писарчука до кримінальної відповідальності і покарання?

4. Подружжя Натенків зробило завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину у РВВС про те, що їх сусідка Іваненко нібито вчинила розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Суд засудив подружжя до позбавлення волі строком на п’яти років кожного, ураховуючи їх неодноразову судимість.

Чи правильний вирок суду?

 

Завдання для перевірки знань.

1.Метою покарання є:

Варіанти відповідей:

- засудження винного;

- виправлення винного;

- покарання винного;

- перевиховання винного.

2.Кримінальне покарання – це:

Варіанти відповідей:

- захід примусу;

- вид стягнення.

3.Судовий вирок виноситься від імені:

Варіанти відповідей:

- народу України;

- держави Україна.

17.6. Нормативно-правові акти:

Конституція України.

Закон України «Про статус судів» від 15 грудня 1992 р.Із змінами, внесеними згідно із Законом № 489-Vвід 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст. 66.

Закон України «Про державну службу» від 16 лютого 1993 р. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 489-Vвід 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 24 грудня 1993 р.Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1334-VI від 15.05.2009, ВВР, 2009, № 38, ст. 536.

Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» в редакції від 18 червня 1999 р Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст. 535.

Закон України «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 р.Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1381-VI від 21.05.2009, ВВР, 2009, № 39, ст. 555.

Положення про класні чини працівників органів прокуратури України. Затверджене постановою ВР від 6 листопада 1991 р. В редакції від 27.03.2007 року.

Положення про кваліфікаційну атестацію, кваліфікаційні категорії арбітрів та класні чини спеціалістів арбітражних судів України. Затверджене постановою ВР 22 листопада 1991 р.Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 5, ст. 43.

Постанова ВР «Про дипломатичні ранги України» від 31 січня 1992 р.Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 4, ст. 30.

Митний Кодекс України.Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 38-39, ст. 288.Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1451-VI від 04.06.2009, ВВР, 2009, № 43, ст. 641.

Положення про спеціальні звання посадових осіб органів Державної податкової служби. Затверджене постановою КМ від 22 вересня 2004 р. Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1282 від 24.12.2005 року.

Положення про кваліфікаційні класи лікарів – судово-психіатрічних експертів. Положення про кваліфікаційні класи судових експертів бюро судово-медичної експертизи. Затверджені наказом МОЗ № 199 від 31 жовтня 1995 р. Із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ № 168 від 17.07.2000 року.

Положення про кваліфікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України. Затверджене наказом МЮ № 360/6 від 30 листопада 1995 р.

Постанова ПВС № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання». Із змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного Суду № 8 від 12.06.2009 РОКУ.

Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності». Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України№ 12 від 03.12.97.

Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України. Затверджене Указом Президента України № 133/94 від 5 квітня 1994 р.

Постанова ПВС № 15 від 28 грудня 1996 р. «Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон».

17.7. Рекомендована література:

Анісімов B.I. Цілі покарання в чинному кримінальному законодавстві України і проблема смертної кари //Одеський інститут внутрішніх справ. Вісник, – Одеса, 1998. – Вип.2.

Богуцький Г. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів //Право України. – 1999. - №8.

Вартилецька І. А. Перспективи розвитку законодавства України щодо застосування заходів кримінально-правового впливу, пов'язаних з суспільно-корисною працею //Державно-правова реформа в Україні. – К., 1997.

Гаухман Л. Максимов С. Жаворонков А. Справедливость наказания: принцип и реальность //Законность. – 1997. - №7.

Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): Навч. посібник. – К.,АртЕк,1997.

Смертная казнь под прицелом. Совет Европы и смертная казнь/Директорат по Правам Человека Совета Европы. – Донецк, 2001.– 55с.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.140.184 (0.016 с.)