Оформлення та захист звіту з практики

За наслідками проходження практики студент повинен скласти звіт. Обсяг звіту повинен складати від 25 до 30 сторінок друкованого тексту без урахування додатків. У звіті студент коротко описує виконану роботу з кожного розділу та збирає необхідні додатки – первинні та облікові документи податкових органів (загального рівня доступу), табличні та графічні матеріали, які заповнюються та підшиваються в кінці звіту.

Звіт повинен бути грамотно виконаний, охайно оформлений та зброшурований. Текст роботи друкується через 1,5 міжрядкові інтервали (у комп’ютерному виконанні) на одній стороні аркуша формату А4 кеглем Times New Roman 14. Поля з чотирьох сторін аркуша характеризуються такими відступами від краю: зліва – 30мм; справа – 10мм; зверху – 20мм; знизу – 20мм.

Усі сторінки мають бути пронумеровані. Нумерація починається з титульного листа (без позначення на ньому номера сторінки) та позначається арабськими цифрами у правому верхньому куті без крапки в кінці.

Текст роботи розбивається на питання згідно з тематичним планом програми практики. Питання нумеруються арабськими цифрами (крім змісту та вступу). У кінці номера повинна стояти крапка. Потім у тому ж рядку іде заголовок питання, який друкують великими літерами. Наприклад: 2. (назва питання другого), 10. (назва питання десятого). Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 4 інтервалам (20 мм). Крапку у кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається із двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Не можна розміщувати заголовок в кінці однієї сторінки, а текст починати з іншої. Виклад нового питання можна почати на тій же сторінці, на якій закінчилось попереднє, за умови, що на ній поміститься 2-3 рядки тексту.

Не допускається більше трьох виправлень на одній сторінці. Виявлені при оформленні звіту помилки, повинні бути виправлені чорнилом чорного кольору після охайної підчистки. Переписування підручників, інструкцій та методичних вказівок, дублювання та переписування звітів, подання одного і того ж звіту двома і більше студентами заборонено. Звіт з економічної практики підлягає перевірці і рецензуванню на кафедрі податків та оподаткування. До захисту звітів допускаються студенти, які успішно пройшли практику, виконали всі завдання і належним чином оформили звіт.

Звіт повинен містити:

1) титульну сторінку (додаток Б);

2) характеристику (додаток В);

3) рецензію (додаток Г);

4) зміст, у якому зазначаються назви всіх розділів звіту;

5) вступ;

6) основну частину;

7) висновки;

8) список використаних джерел;

9) додатки;

10) табель обліку робочого часу студента-практиканта;

11) щоденник студента-практиканта (додаток Д).

У вступі за обсягом 2-3 сторінки формуються мета та завдання практики, викладаються обґрунтування важливості адміністрування податків у сучасних умовах та наводиться характеристика бази практики.

У основній частині характеризується діяльності підрозділу ДПС за усіма розділами програми: методика обліку та перевірок, масово-роз’яснювальної та прогнозно-аналітичної роботи, справляння окремих податків, тощо.

У висновках наводиться скорочений аналіз порядку діяльності податкових органів, розробляються конкретні пропозиції щодо його вдосконалення.

Звіт зшивається, сторінки нумеруються. Подання звіту у папках не дозволяється. Як уже зазначалося, крім текстової частини звіту і додатків, студент подає характеристику керівника від бази практики (додаток В). На титульному аркуші звіту мають бути оцінки, підписи керівників практики від ДПІ та університету і відтиск печатки бази практики.

Для забезпечення повноти і ефективності проходження практики студенти ведуть щоденник економічної практики (додаток Д), в якому записують зміст виконаної роботи за кожний день. Не рідше ніж раз на тиждень студент зобов’язаний подавати щоденник на перевірку керівнику від бази практики, який перевіряє його, дає письмові зауваження, підписує записи, що їх зробив студент.

Після закінчення практики щоденник разом із звітом має бути переглянутий керівником від бази практики, які пишуть характеристику на студента-практиканта та дають оцінку його роботи за період проходження практики. Оформлений щоденник разом із звітом студент повинен здати на кафедру. Без заповненого щоденника практика не зараховується.

Завершений та відповідно оформлений звіт про проходження практики студент подає керівникові практики від університету для перевірки і написання рецензії (додаток Г). Після отримання позитивної рецензії у зазначений кафедрою час студенти з’являються на захист.

Захист звітів з економічної практики проводиться на кафедрі податків та оподаткування, для чого розпорядженням завідуючого кафедрою створюються комісії з викладачів кафедри. Студенти, які не пройшли практику або не захистили звіт, не допускаються до складання державного іспиту зі спеціальності.

1.4. Правила оформлення таблиць та графіків (рисунків)

Текст звіту з економічної практики ілюструють таблицями, фотографіями, графіками, діаграмами. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої мети.

Таблиці мають бути уніфікованими, а цифрова інформація – достовірною.

Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, який відтворює її зміст. Заголовки розміщують над таблицею. Усі таблиці нумерують. Справа над тематичним заголовком з великої літери пишуть слово «Таблиця», її порядковий номер. Знак «№» перед цифрою не ставиться. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Наприклад: Таблиця 1.3. /третя таблиця першого розділу /.

Таблиця 1.3

Тематичний заголовок

Назва колонки		Заголовки і підзаголовки
				/гр.1 х гр.2/ /гр. - гр.2/
А	Б

 

Назва /зміст рядків /Графи колонки/ (боковик)

 

У таблиці боковик не повинен займати більше, ніж 1/3 її формату, а висота заголовка – більше ніж 1/3 висоти таблиці. Вертикальні графи нумерують у тих випадках, якщо в тексті на них є посилання або якщо таблицю частково переносять на наступну сторінку, а також при виконанні розрахунків за даними, розміщеними в різних графах. Назву їх пишуть з великої літери, а підзаголовки, якщо вони граматично пов’язані з назвою, з малої, в інших випадках – з великої. Розміщення заголовка таблиці по діагоналі не дозволяється. Висота рядка має бути не меншою ніж 8 мм. Графу «№ п/п» в таблицю не вводять. Якщо таблицю переносять на іншу сторінку, то пишуть: «Продовження табл. 1.3.»

Якщо всі показники таблиці мають однакові одиниці виміру, їх виносять у заголовок, якщо різні – вказують у рядках чи графах. Позначення одиниць виміру повинно відповідати стандартам. Якщо текст у таблиці повторюється і складається з двох або більше слів, при першому повторенні його замінюють сполученням «те саме», а далі – лапками. Не дозволяється ставити лапки замість повторюваних цифр, марок, знаків, математичних символів. Якщо цифрові або інші дані відсутні, то ставлять пропуск.

Цифри в графах таблиці належить проставляти так, щоб відповідні розряди чисел по всій колонці були розміщені один під одним. Потрібно дотримуватись однакової кількості і десяткових знаків для всіх значень цифрових величин в одній графі.

Таблицю необхідно супроводжувати коротким аналізом змісту й висновками. Якщо є посилання на таблицю, то вказують її номер і слово «таблиця...» в скороченому вигляді. Наприклад: табл. 1.2.

Кількість ілюстрацій, використаних у звіті, визначається їхнім змістом і повинна бути достатньою для того, щоб надати змісту ясності і контекстності.

Діаграми за формою побудови бувають площинні, лінійні та об’ємні. Найчастіше використовуються лінійні, а із площинних – стовпчикові та секторні /сегментні/. На діаграмах повинно бути достатньо експлікації. На лінійні діаграми можна наносити показники, використовуючи такий самий колір, як і для позначення ліній.

На стовпчикових діаграмах дані зображують у вигляді вертикальних прямокутників однакової ширини, на стрічкових – у вигляді горизонтальних прямокутників однакової висоти. Секторна діаграма – це коло, поділене на сектори, розмір яких відповідає величинам зображених предметів або рівням показників.

Схема за допомогою умовних позначень без дотримання масштабу передає основну конструкцію будь-якого механізму, показує взаємозв’язок явищ.

Ілюстрації /фотографії, схеми, креслення, діаграми тощо/ іменуються рисунками і нумеруються послідовно в межах розділу, розділяючи крапкою номер розділу і порядковий номер рисунка.

Наприклад: рис. 1.2 /другий рисунок першого розділу/. Номер і назву рисунка пишуть під графічним зображенням.

Усі ілюстративні матеріали розміщують після посилання на них. Таблиці, графічний матеріал розміщують так, щоб їх можна було читати без повороту рукопису. Якщо це неможливо, їх розміщують так, щоб для читання треба було повернути рукопис за годинниковою стрілкою. Роботу не слід перенасичувати ілюстративним матеріалом.