Чому у сучасному життєвому світі спостерігається «етичний поворот», зростає роль етики у статусі практичної філософії?

Чому у сучасному життєвому світі спостерігається «етичний поворот», зростає роль етики у статусі практичної філософії?

“Етичний поворот” у сучасній думці може розцінюватися як спроба відшукати відповіді на болючі питання сьогодення, які стосуються самого людського існування та сягають граничної межі у зв’язку із втратою вищих ціннісних орієнтирів, серед яких особлива роль належить саме етичним орієнтирам. У філософських дослідженнях останнього десятиліття особливе місце посідає розкриття ролі практичної філософії як прикладної етики, тематичне поле дослідження якої спрямоване вже не так на розв’язання проблеми обгрунтування моральних принципів, як на її функціонування в конкретних формах людського буття – політики, економіки, техніки, екології і т.д. Необхідність переорієнтації суспільного розвитку потребує пошуків нових підходів до прикладної етики, норми якої могли б впливати на діяльність політика, підприємця, вченого, сприяти усуненню соціальних конфліктів, врегульовувати людські взаємини в різноманітних соціальних сферах.

2) Що таке прикладна етика? У чому полягають її особливості? Існують типи етичних вчень: історія етики і моралі, теорія моралі, нормативна етика, прикладна етика. До прикладної етики відносяться ті, які мають прикладний характер у практичній життєдіяльності людей: біоетика, ділова етика (або етика бізнесу), екологічна етика, професійна, педагогічна, емпірична.

Прикладна етика свідчить про нову стадію розвитку етики і моралі, на якій здійснюється їх органічний синтез і внаслідок цього етика всю систему свого обґрунтування пов'язує з граничними можливостями людського життя, не виходячи за його межі. Життєво-практичний потенціал прикладної етики є суттєво вищим порівняно з різновидами нормативної етики окремих професій або галузей життя. В наш час професіонал повинен бути готовим і здатним розв’язувати складні моральні колізії, дилеми та конфлікти, що супроводжують сучасні сфери діяльності.

Структура прикладної етики та основні різновиди

Різновди прикладної етики обумовлені предметом, на вивчення якого вони спрямовані. На сьогодні найбільший розвиток одержали:

1. емпірична чи описова етика - описує, констатує, аналізує норми, звичаї, моральні чесноти представників різних народів народностей, соціальних груп і прошарків, різних спільнот, які й складають моральні стосунки у суспільстві на різних етапах його розвитку.

2. педагогічна етика - забезпечує засвоєння індивідами встановлених моральних зразків поведінки

3. професійна етика - описує й обґрунтовує особливості моралі різних професійних груп, виходячи із специфіки їхньої діяльності. 4. екологічна етика- описує й обґрунтовує особливості норм поведінки людини до частини екосистеми та оточуючого середовища; 5. етика громадянська - описує Й обґрунтовує особливості норм поведінки людини по відношенню до суспільства; 6. етика ділового спілкування- описує й обґрунтовує особливості норм самостійної професійної етики для менеджерів, підприємців, інших професій... До обов'язкових елементів прикладного підходу в етиці належать такі організаційні складові, як обов'язкове завершення суперечки, збереження особистісного простору, структурування дискусій тощо.

Основні принципи екологічної етики

Згідно з основними ідеями і концепціями напрямів екологічної етики до основних принципів екологічної етики належать:

Принцип збереження вважається одним з головних принципів екологічної етики, який об´єднує у собі різноманітні форми: збереження дикої природи, збереження життя, збереження біорізноманіття, єдність і неперервність життя, самоцінність життя на Землі. Кожне життя на Землі є цінним само по собі, і ця цінність не залежить від корисності будь-якої форми життя.

Принцип єдності людини і природи Головною метою даного принципу є вплив на практичні дії людини, сприяти і допомагати глибшому осягненню природи, їх взаємодії. Людина за своєю природою є біосоціальна істота, яка не може існувати без зв´язку як із суспільством, так і з природою, тому відношення "людина - природа" вимагає етичного ставлення до кожної з цих частин.

Принцип відповідальності- це моральна відповідальність вчених, індивідуальна, особиста відповідальність за природу, відповідальність за існування людства, екологічна відповідальність, що знаменує собою відповідальність суб´єкта за наслідки своїх дій.

Це усвідомлення людиною необхідності екологічної діяльності, яка орієнтована на гармонійне відношення людини і природи у їх взаємодії.

Принцип достатності- своєрідна міра, що визначає зниження використання матеріальних витрат та енергії, є межа економічного зростання та матеріального виробництва і споживання. Принцип достатності актуальний, бо людство, знаючи межі планетарної екосистеми, межі природних ресурсів, змушено застосовувати принцип достатності, який і орієнтує людину на використання обмеженої кількості природних ресурсів.

 

Екологічна етика: від антропоцентричної парадигми до «глибинної екології»

Корінне питання екологічної етики — яке наше відношення до Природи: як до об'єкта (речі) чи суб'єкта (тобто до рівного собі, що має моральний статус і права).

Екологічна етика як наукова галузь орієнтуючи на збереження природного і людського буття пропонує різноманітні підходи у вирішенні кризової ситуації сучасності. Існують різні тенденції щодо осмислення взаємовідносин людини і природи.

1. Антропоцентризм - розуміння людини як причини існування світу (світ "для людей") або як міри всіх цінностей - був оголошений прихильниками екологічної етики головним джерелом деградації біосфери, а разом з тим і людської природи.

2.Екоцентризм- орієнтація на екологічність та відсутність протиставлення людини та природи, де природа виступає об´єктом рівноправним людині та простежується баланс між прагматичною та непрагматичною взаємодією людини та природи.

3.Біоцентризм, наголошує, що абсолютно всі живі істоти, незалежно від рівня їх організації мають моральний статус (шляхом поширення інтересів, що охоплює і позбавлені свідомості рослини, і нижчі тварини, які є суб´єктами цілей і тому мають власні інтереси).

"Етика виживання"(німецько-американський філософ Ганс Ио-нас) - напрям екологічної етики, що дотримується монологічної відповідальності людини за все живе на землі, де сформовані такі етичні імперативи екологічного спрямування/

Глибинна екологія". головний екологічний принцип: самоцінність життя на Землі - все життя на Землі - цінне, визнаючи цінність живої природи і взагалі всього живого іншого незалежно від корисності та способу використання, а також ставлять основне завдання для сучасної людини - навчитися не перешкоджати життю іншого.

Чи є патріотизм чеснотою?

Відмінність від патріотизму подвійна:

1) не нація, а ідеал є головним об'єктом змагань;

2) оскільки змагання за ідеал дають добру підставу прихильно ставитися до своєї країни, тоді ця підстава добра для будь-кого (незалежно від національності чи громадянства), аби він захищав справу їхньої країни.

Патріотизм визначається як особлива лояльність стосовно даної нації таку лояльність може виявити лише той, хто сам до цієї національності належить.

Патріотизм не слід плутати з безтурботною лояльністю до рідної нації, коли характеристикам цієї нації не надається ніякого значення. Патріотизм несе в собі специфічне ставлення не просто до своєї нації, а лише до окремих її характеристик, чеснот і досягнень, які дають підстави для патріотичної орієнтації.

Патріотизм належить до особливого класу чеснот - це чесноти з виявом лояльності. До цього класу належать також подружня вірність, любов до своєї сім'ї та роду, дружба, лояльність до таких закладів, як школа, клуби по інтересам. Для всіх цих стосунків характерна специфічна активна поведінка відносно конкретних осіб, установ чи груп, яка формувалась історично в тих обставинах, що об'єднували даного індивіда з іншою особою, установою чи групою.

Патріотизм є чеснотою, коли:

1. Людина сприймає правила моралі в тому варіанті, в якому вони втілені в певній визначеній спільноті;

2. мораль мусить бути виправдана конкретними благами в житті конкретних спільнот;

3. Людину народжено й підтримуваною як носія моралі винятково завдяки тим конкретним видам моральної підтримки, що їх надає дана спільнота.

Лояльність до спільноти є передумовою моралі. Патріотизм, і вся ця невіддільна від нього лояльність є не просто чеснотами, а чеснотами головними.

Патріотизм можливий лише в певних типах національних спільнот і за певних умов.

 

Чому у сучасному життєвому світі спостерігається «етичний поворот», зростає роль етики у статусі практичної філософії?

“Етичний поворот” у сучасній думці може розцінюватися як спроба відшукати відповіді на болючі питання сьогодення, які стосуються самого людського існування та сягають граничної межі у зв’язку із втратою вищих ціннісних орієнтирів, серед яких особлива роль належить саме етичним орієнтирам. У філософських дослідженнях останнього десятиліття особливе місце посідає розкриття ролі практичної філософії як прикладної етики, тематичне поле дослідження якої спрямоване вже не так на розв’язання проблеми обгрунтування моральних принципів, як на її функціонування в конкретних формах людського буття – політики, економіки, техніки, екології і т.д. Необхідність переорієнтації суспільного розвитку потребує пошуків нових підходів до прикладної етики, норми якої могли б впливати на діяльність політика, підприємця, вченого, сприяти усуненню соціальних конфліктів, врегульовувати людські взаємини в різноманітних соціальних сферах.

2) Що таке прикладна етика? У чому полягають її особливості? Існують типи етичних вчень: історія етики і моралі, теорія моралі, нормативна етика, прикладна етика. До прикладної етики відносяться ті, які мають прикладний характер у практичній життєдіяльності людей: біоетика, ділова етика (або етика бізнесу), екологічна етика, професійна, педагогічна, емпірична.

Прикладна етика свідчить про нову стадію розвитку етики і моралі, на якій здійснюється їх органічний синтез і внаслідок цього етика всю систему свого обґрунтування пов'язує з граничними можливостями людського життя, не виходячи за його межі. Життєво-практичний потенціал прикладної етики є суттєво вищим порівняно з різновидами нормативної етики окремих професій або галузей життя. В наш час професіонал повинен бути готовим і здатним розв’язувати складні моральні колізії, дилеми та конфлікти, що супроводжують сучасні сфери діяльності.