Змістовий модуль 8: Фізіологічні основи поведінки

Практичне заняття №19.

Тема: Фізіологічні основи набутої поведінки: дослідження утворення та гальмування умовних рефлексів і механізмів пам’яті

Актуальність теми

Ця тема присвячена фізіологічним механізмам набутої поведінки і пам’яті. Визначальною основою поведінки, що формується в процесі особистого досвіду індивіду, здобутого протягом життя, є умовні рефлекси. Отже, провідними механізмами такої поведінки являються механізми утворення і гальмування умовних рефлексів, які розкриваються в цієї темі. Нейрогенним субстратом умовного рефлексу є тимчасовий зв'язок між сенсорними центрами, які сприймають індиферентний подразник, що набув сигнального значення, і центральним нейронним представництвом певного безумовного рефлексу. Цей тимчасовий зв'язок представляє собою різновид психічної пам’яті, і, як і інші її види може носити короткочасний або тривалий характер. Це дозволяє співвідносити механізми утворення умовного рефлексу із загальними механізмами пам’яті. Конкретний зміст процесів, що відбуваються при формуванні набутої умовно-рефлекторної поведінки та при внесенні, збереженні,і відтворенні і забуванні інформації, детермінує ступінь складності поведінки і різновид пам’яті. Засвоєння цієї інформації має важливе значення для формування інтегративного принципу лікування в професійній діяльності лікаря будь-якого профілю, для усвідомленого дотримання професійної етики.

2. Навчальні цілі заняття:

Знати: основні форми набутої поведінки іфізіологічні основи уваги. Оволодіти вміннями: аналізувати види умовних рефлексів та їх гальмування та пояснювати їх роль в формуванні набутих форм поведінки; пояснювати умови і механізми утворення, збереження і гальмування умовних рефлексів (в регламентованих задачами і творчо імпровізованих ситуаціях); інтерпретувати механізми утворення тимчасового зв’язку як морфо-функціональної основи умовно-рефлекторної діяльності у відповідності з сучасними концепціями психічної пам’яті; аналізувати нейродинамічні, клітинні і молекулярні механізми пам’яті (в регламентованих задачами і творчо імпровізованих ситуаціях). Оволодіти навичками вироблення умовного рефлексу, визначення його виду і механізму формування у відповідності з умовами експериментального дослідження; дослідження параметрів пам’яті, визначення виду і механізмів пам’яті, що досліджувалась

3. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

3.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття

3.2.Теоретичні питання

1.Умовний рефлекс як провідний механізм набутої поведінки. Види умовних рефлексів та правила їх вироблення. Уявлення про динамічний стереотип та інші форми набутої поведінки.

2. Гальмування умовних рефлексів: види, фізіологічна роль

3. Сучасні уявлення про механізм утворення тимчасового зв’язку як морфо-функціональної основи умовного рефлексу і різновиду пам’яті.

4.Фізіологічні механізми пам’яті. Види пам’яті та її порушень.

5.Фізіологічні основи уваги.

Практичні роботи

1. Дослідження утворення умовних рефлексів у тварин (відеофільм).

2. Дослідження утворення захисного умовного мигального рефлексу у людини

3. Дослідження пам’яті

Зміст теми

Види набутої поведінки

Набута поведінка формується на підставі різних механізмів, які відрізняються в залежності від віку здобуття індивідуального досвіду, що дозволяє на найбільш загальному рівні виділити 2 категорії набутої поведінки: І.неасоційовану та ІІ.асоційовану.

І. Неасоційована поведінка з’являється на ранніх етапах життя, коли здобуття індивідуального досвіду носить неасоційований, стимул-залежний характер – тобто набір чинників, що зумовлюють поведінку не обов’язково зв’язаний з цілісною діяльністю організму. До видів такого навчання і його результату (поведінки) відносять: 1) звикання(габітуація) – форма навчання, результатом якої є ослаблення реакції внаслідок багаторазового повторення подразника без супроводження біологічно значущим агентом (рефлекс „що таке?” – „нічого”); її антиподом є сензитизація, у результаті якої реакція на повторення дії подразника посилюється за певними причинами;

2) наслідування – полягає в тому, що поведінка безпосередньо орієнтується на дії інших осіб (тварин), які копіюються без оціночної діяльності ЦНС;

3) сумаційний рефлекс – як правило, короткочасний набутий умовний рефлекс, що зумовлений подразниками без спеціалізованого сигнального значення і формується на підставі явищ сенсибілізації (­чутливості до діючих подразників) і фасилітації (полегшення проведення інформації і запуску відповідної реакції); наприклад,засвоєння певного маршруту пересування, розрізнення їстівних та ні продуктів за випадковими, непостійними зовнішніми ознаками, тощо; зв’язок між нейронами ЦНС, що встановлюється під час виникнення таких рефлексів, носить короткочасний характер й зумовлений, переважно, циркуляцією збудження по відповідним нейронним ланцюгам.

4) імпринтинг(закарбовування) – миттєве та, як правило, міцне(на довгий час), засвоєння будь-якої /за складністю/ навчальної програми на основі особливого функціонального стану ЦНС під час такого навчання. Такий особливий стан зазвичай обумовлений віковими особливостями молодого організму. Як класичнийваріант імпринтингу виступає форма миттєвого навчання новонародженого птаху програмі пересування першого ж об’єкту, з яким птах контактує. Явище імпринтингутісно зв’язане з психологічним поняттям вікова сенситивність, або особлива чутливість до певної інформації, особлива, зумовлена певним віком, здатність до розвитку певних психічних властивостей, якостей. Якщо не реалізувати ці здатності у відповідному віці, то спроби засвоєння тої ж самої інформацію далі можуть бути значно більш важкими, як і спроби випередити необхідний для цього вік.Негативною стороною імпринтингує можливість засвоєння на тривалий строк деструктивної програми поведінки, яку досить важко замінити, оскільки за міцністю закарбовування інформації імпринтинг наближається до безумовно-рефлекторної поведінки.

ІІ. Асоційована поведінка формується на подальших етапах життя, у більш зрілому віці й носить асоціативний ефект-залежний характер, – тобто визначається результатами контакту з навколишнім середовищем. До такого характеру поведінки належать асоціації – ефект-залежні умовні рефлекси.

Умовний рефлекс – це рефлекторна відповідь на індиферентний (біологічно не значущий) подразник, що набував здатності самостійно викликати ту реакцію, до якої приводив певний безумовний подразник, з дією якого неодноразового поєднувалась дія цього індиферентного подразнику. Отже, індиферентний подразник у таких умовах перетворюється на сигнал (умовний подразник), що попереджує про майбутню дію безумовного подразнику, а це дозволяє більш швидко реагувати на дійсність. Класичні принципи формування умовних рефлексів викладені в трудах І.П.Павлова. Зокрема, класичним прикладом може служити таке дослідження: у голодної собаки викликали виділення слини годуванням її м’ясом. Потім перед кожним годуванням хоча на долю секунди раніше дзвенів дзвоник (індиферентний подразник), лише після чого собаку годували м’ясом (безумовний подразник). Таке поєднання двох подразників повторювали до тих пір, поки тільки дзвінок (без наступного годування м’ясом) не почав викликати виділення слини, бо перетворився на умовний подразник.

Умовні рефлекси виробляються на основі безумовних за певними правилами:

1) індиферентний(біологічно не значущий, здатний лише викликати орієнтувальну реакцію)

і безумовний (здатний викликати біологічно значущу реакцію) подразники мають бути поєднані в часі;

2) поєднання у часі індиферентного і безумовного подразників має бути таким, щоб індиферентний подразник хоча б на долі секунди передував безумовному подразнику;

3)обидва подразника мають досягати достатньої сили – такої, що сприймається корою, але не занадто високої сили;

4)за біологічною силою безумовний подразник має переважати над індиферентним

5) таке поєднання двох подразників має тривати до тих пір, поки сам індиферентний подразник не викликатиме ту саму реакцію, що властива безумовному подразнику, а це означати що він перетворився на умовний подразник – утворився умовний рефлекс

В експериментальних класичних дослідженнях до необхідних умов вироблення умовних рефлексів висовувались вимоги наявності здорового організму, нормально функціонуючої кори у дійовому стані бадьорості, а також дотримання сталості умов вироблення рефлексів при відсутності факторів, що заважають, відволікають увагу експериментальної тварини.

Види умовних рефлексів визначаються за різними принципами, що зведені в таблицю «Класифікація умовних рефлексів». Зокрема, за засобами отримання безумовного підкріплення, крім класичних (коли підкріплення отримується пасивно), визначають інструментальні або оперантні умовні рефлекси. Умови їх утворення наближені до звичайних, що мають місце в житті індивіда. Тварина при дії безумовного подразника шляхом спроб і помилок знаходить відповідну форму поведінки, щоб задовольнити внутрішню потребу. Це може бути поведінкауникнення (наприклад, пошук безпечного місця при пропусканні електричного струму через підлогу, на якій знаходиться тварина), або навпаки – заохочення у разі позитивної дії подразника (наприклад, натискання на важіль годівниці, що супроводжується отриманням їжі). Наступне поєднання у часі умовного подразника з зазначеною дією безумовного подразника призводить до утворення умовного рефлексу – відповідної поведінки уникнення або заохочення. Фактично, природжені драйв-рефлекси і інструментальні умовні рефлекси мають спільний поведінковий зміст.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии