Характеристики традиційного і проблемного навчання

Проблемне навчання.

У 50-х роках нашого століття з’явився новий вид навчання, який отримав назву проблемний. Ця концепція, на думку її авторів, повинна компенсувати недоліки традиційного або пояснювально-ілюстративного виду навчання. Один з авторів цієї концепції польський дидакт В.Оконь наступним чином відмічає сутність цієї концепції:”Проблемне викладання основане не на передачі готової інформації, а на отриманні учнями певних знань та вмінь шляхом вирішення теоретичних та практичних проблем. Суттєвою характеристикою цього викладання є дослідницька діяльність учня, яка з’являється в певній ситуації і змушує його ставити питання - проблеми, формувати гіпотези та перевіряти їх під час розумових і практичних дій”.

Перші ідеї проблемного навчання знаходимо у методах навчання Дж.Дьюї - навчання через роблення, Дж.Бруннера - навчання через дослідження. У Радянському Союзі цю концепцію розвивали І.Я.Лернер, М.М.Скаткін, А.М.Матюшкін, М.І.Махмутов. Відносно до військової дидактики цю концепцію обґрунтували О.В.Барабанщиков, А.М.Воробйов, А.Г.Давидов, Є.Н.Коротков та ін. Удосконалений варіант проблемного навчання у військовій дидактиці називається проблемно-діяльним.

Безумовно, ця концепція не вирішує усі проблеми, які виникають під час навчання військовослужбовців. Але вона має суттєві достоїнства порівняно з пояснювально-ілюстративним видом навчання. Зіставлення характеристик пояснювально-ілюстративного і проблемного навчання дається у таблиці 1.

Таблиця 1