У наказовому способі дієслова змінюються за особами й числами.

 

ПРАВИЛА

І. Дієвідмінювання

Процес зміни дієслів теперішнього та майбутнього часу за осо-

бами й числами називається дієвідмінюванням. Розширене розуміння

цього терміна означає повну дієслівну словозміну за способами, часа-

ми, особами. Протиставляється іменній словозміні за родами, числами,

відмінками.

Дієслова в теперішньому та майбутньому часі доконаного виду

змінюються за особами та числами. За характером особових закінчень

поділяються на І та ІІ дієвідміни, окремо виділяється так звана архаїчна

дієвідміна.

1. До І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини (для

недоконаного виду — теперішнього часу, для доконаного виду —

у простій формі майбутнього часу) мають закінчення -уть (-ють),

а також першу літеру (тематичний голосний) е (є) в закінченнях 2,

3-ї особи однини та 1, 2-ї особи множини: живуть, живеш, живе,

живемо, живете; відполірують, відполіруєш, відполірує, відполі-

руємо, відполіруєте.

2. До ІІ дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини ма-

ють закінчення -ать (-ять), а також першу букву закінчення и (ї)

в усіх формах, крім 1-ї особи однини та 3-ї особи множини: ва-

жать, важиш, важить, важимо, важите; стоять, стоїш, сто-

їть, стоїмо, стоїте.

Дієслова І та ІІ дієвідмін мають такі закінчення:

ІІ дієвідміна

1-а (я) -у, -ю (ми) -емо, -ємо -у, -ю -имо, -їмо

2-а (ти) -еш, -єш (ви) -ете, -єте -иш, -їш -ите, -їте

3-а (він, чи вона,

чи воно) е, -є

(вони) -уть,

-ють -ить, -їть -ать, -ять

3. Окрему архаїчну дієвідміну мають дієслова: дати, їсти, вісти

(у сучасній мові тільки з префіксами — відповісти, розповісти)

і бути.

Особа Одн.

дати

Множ.

дати

Одн.

їсти

Множ.

їсти

Однина

розповісти

Множина

розповісти

1-а дам дамо їм їмо розповім розповімо

2-а даси дасте їси їсте розповіси розповісте

3-а дасть дадуть їсть їдять розповість розповідять

Примітка. У 3-й особі множини дієслова на — повісти, як пра-

вило, не вживаються, їх значення передається іншими словами: будуть

розповідати, розповідатимуть, розкажуть; відповісти — дадуть від-

повідь; доповісти — повідомлять, прозвітують тощо.

4. Від дієслова бути вживається тільки форма є, що заступає всі

інші форми (інколи в поетичній мові для 1-ї та 3-ї особи одни-

ни — єсть); зрідка вживаються ще архаїчні форми: для 2-ї особи

однини — єси, а для 3-ї особи множини — суть. У майбутньому

часі дієслово бути має закінчення І дієвідміни.

 

Складна та складена форми недоконаного виду майбутнього

часу також змінюються за особами й числами.

1. Дієслова складної форми майбутнього часу творяться від інфіні-

тива додаванням скорочених особових форм колишнього дієслова

яти (иму…) — -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть, які стали

сучасними дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом:

н оситиму, носитимеш, носитиме, носитимемо, носитимете,

н оситимуть.

1. При цьому 1-а особа однини не утворюється, а 3-я особа однини

та множини утворюється за допомогою часток хай, нехай, які до-

даються до форм 3-ї особи однини та множини дієслів теперіш-

нього (недоконаний вид) чи простої форми майбутнього часу

(д оконаний вид): хай трудиться, нехай відпочинуть.

2. Спеціальні форми наказового способу творяться в 2-й особі одни-

ни за допомогою закінчення -и чи нульового: твори, лети, проси,

веди; лікуй, порадь, стань, ляж; 1-а особа множини має закінчен-

ня -імо (-ім), -мо: творімо (творім), летімо (летім), просімо (про-

сім), ведімо (ведім); лікуймо, порадьмо, станьмо, ляжмо; 2-а особа

множини характеризується закінченнями -іть, -те: творіть, ле-

тіть, просіть, ведіть; лікуйте, порадьте, станьте, ляжте.

3. Закінчення з першим голосним (-и, -імо (-ім), -іть) бувають:

а) під наголосом: тремти́, тремті́мо (тремті́м), тремті́ть;

б) у дієсловах з наголошеним префіксом ви-: ви́три, ви́трімо

(ви́трім), ви́тріть;

в) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного:

збагнути — збагни, збагнімо (збагнім), збагніть;

г) у дієсловах з основою на -р, -л після приголосного: закресли,

закреслімо (закреслім), закресліть.

4. В інших випадках уживаються закінчення -Ø, -мо, -те:

а) після голосних: ріж, ріжмо, ріжте;

б) після букв б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: повір, повірмо, повірте;

в) після букв д, т, з, с, л, н, які позначають м’які звуки: глянь,

гляньмо, гляньте.

5. Від дієслова їсти форми наказового способу такі: їж, їжмо,

їжте.

6. Для дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми:

доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).

Примітка. Під впливом російської мови, у якій немає спеціально-

го морфологічного засобу для вираження наказовості-спонукальності

(пор.: изберём лучших, будем вежливы), зведено до мінімуму вживання

форм наказового способу 1-ї особи множини із закінченням -імо в за-

кликах: захистимо природу — потрібно захистімо природу, оберемо

кращих до Верховної Ради — потрібно оберімо найкращих до Верховної

Ради, будемо ввічливими — потрібно будьмо ввічливими.

Варто також уникати надмірного вживання спонукальних кон-

струкцій типу давайте заспіваємо, давайте підемо — краще заспівай-

мо, х одім(о).

4. Іноді дієслова, подібні за звучанням та однакові чи близькі за зна-

ченням, залежно від характеру основ можуть належати до різних

дієвідмін: гуркотати — гуркочеш, гуркочуть і гуркотіти — гур-

котиш, гуркотять; слати — стелеш, стелють і стелити —

стелиш, стелять; хропти — хропеш, хропуть і хропіти —

хропиш, хроплять; бурмотати — бурмочеш, бурмочуть і бур-

мотіти — бурмотиш, бурмотять; волокти — волочеш, воло-

чуть і волочити — волочиш, волочать; свистати — свищеш,

свищуть і свистіти — свистиш, свистять; рости — ростеш,

ростуть і ростити — ростиш, ростять та інші.

 

Вправа 1

І. Випишіть дієслова у дві колонки за дієвідмінами, поясніть, яким

способом Ви їх визначали; утворіть форми 2-ї особи однини та 3-ї осо-

би множини.

Нити, варити, волочити, вивітрюватися, брязкотіти, доїти, летіти,

вити (гніздо), вити (вовком), лити, свистіти, цокотіти, ревіти, вертіти,

стояти, жовтіти, кувати, полоти, дати, хотіти, мостити, бігти, заважати,

полоскати, ростити, їсти, садити, брязкотати, боронити, труїти, гуртува-

тися, ловити, рвати, морочитися, ламати, розгніжджуватися, колихати,

водити, напружуватися, свистати, спати, спростити, лазити, бити, сла-

ти (лист), слати (ковдру), розповісти, пекти, гніватися, колисати, бур-

мотіти, мекати, сукати, товпитися, стелити, іржати, волокти, гоїти, со-

піти, боятися, їздити, завадити, ломити, розгніздитися, узятися, котити,

качати, морозити, заморожувати, сипати, міркувати, розвиднятися.

ІІ. Із поданих дієслів виберіть одне доконаного й одне недоконаного

виду, поставте кожне з них у всіх можливих категоріях способу, часу,

числа, особи та роду.

Вправа 2

І. Від поданих у 1-й вправі  виділених дієслів утворіть усі можливі форми

наказового та умовного способу. Зверніть увагу на особливості їх тво-

рення.