Ординалістська теорія поведінки споживача. Криві байдужості та їх властивості.

 

Ординалістська (порядкова) корисність - суб'єктивна корисність, або задоволення, отримуване споживачем від споживаного ним блага, яка виміряна за порядковою шкалою.

Ординалістська (порядкова) теорія корисності є альтернативою кардиналістсбькій (кількісній) теорії корисності.

Ординалістську (порядкову) теорію корисності запропонували англійський економіст і статистик Ф.Эджворт (1845 - 1926), італо-швейцарський соціолог і економіст В.Парето (1848 - 1923), американський економіст і статистик І.Фішер (1867 - 1947). У 30-х рр. XX в. після робіт Р.Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула завершеної форми і до сьогодення залишається найбільш розповсюдженою.

Відповідно до цієї теорії, граничну корисність виміряти неможливо. Споживач вимірює не корисність окремих благ, а корисність наборів благ. Вимірюванню піддається лише порядок надання переваги наборам благ. Споживач систематизує вибір набору благ за рівнем задоволення. Наприклад, 1-й набір благ доставляє йому найбільше задоволення, 2-й набір - менше задоволення, 3-й набір - ще менше задоволення і т.д. З практичної точки зору споживач може сказати, якому набору він надає перевагу, але не може визначити, наскільки один набір кращий іншого.

В основі порядкового підходу лежать такі припущення, які інакше називають аксіомами уподобань'.

- аксіома порівнянності — людина спроможна з двох наборів благ вибрати привабливіший для себе (або кращим є набір А, або набір Б, або вони еквівалентні);

- аксіома транзитивності — людина спроможна встановити порядок своїх переваг (якщо набір А кращий за Б, а набір Б кращий за В, то А кращий за В);

- аксіома недосяжності насичення — за інших однакових умов споживач завжди надає перевагу більшій кількості блага над меншою його кількістю. (Під цю аксіому не підходять антиблага, які мають негативну корисність, оскільки знижують рівень добробуту даного споживача. Так, забруднення повітря, шум знижують рівень корисності споживачів).

В ординалістській теорії корисності використовуються криві і карта байдужості. Графічно система переваг споживача ілюструється за допомогою кривих байдужості, уперше використаних Ф. Эджвортом у 1881 р.

Крива байдужості зображує сукупність наборів двох благ, між якими споживач не робить розходжень. Будь який набір на кривій забезпечить один і той самий рівень задоволення. Іншими словами, крива байдужності зображує альтернативні набори благ, які приносять однаковий рівень корисності.

Крива байдужостіпоказує усі можливі комбінації двох благ Х та Y, які забезпечують споживачеві однаковий рівень задоволення (загальної корисності). Сукупність кривих байдужості, кожна з яких відповідає певному рівневі корисності (U₁, U₂, …) називають картою кривих байдужості.