Визначення переможців, виставлення оцінок.

 

                                                    ВИСНОВКИ
Урок – форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою студентів постійного закла-ду, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно за розкладом.
Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні від планових, для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності студентів, використання програмованого і проблемного навчання, здійснення між предметних зв’язків, усунення перевантаженості учнів.
Цікавими для теорії та практики є власне нестандартні уроки, для яких характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в студентів і сприяє їх оптимальному розвитку і вихованню. До них відносять:
Нестандартні уроки:
1. Уроки змістової спрямованості: уроки-семінари, уроки-лекції, уроки-конференції
2. Інтегровані уроки: уроки-комплекси, уроки-панорами
Міжпредметні уроки:
Уроки-змагання: уроки-конкурси, уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини
Уроки суспільного огляду знань: уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-іспити, уроки-консиліуми
Уроки комунікативної спрямованості: уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-парадокси
Театралізовані уроки: уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно уроки, дидактичний театр
Уроки-пошуки: уроки-подорожі, уроки-дослідження, уроки-розвідки, уроки-наукові дослідження
Уроки-ділові, рольові ігри: уроки-суди, уроки-захисти проектів, уроки - «слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації.
Крім провідної форми організації навчальної діяльності учнів – уроку, використовують також допоміжні форми: семінари, практикуми, лекції, навчальні екскурсії, предметні гуртки, факультативні заняття, індивідуальні та групові консультації.
Ефективність навчального процесу багато в чому залежить від уміння вчителя правильно організувати урок і грамотно вибрати ту або іншу форму проведення заняття.
Як відомо, метою навчання іноземної мови в школі є формування міжкультурної компетенції учнів, що реалізується в здатності до мовного спілкування. Заставою успішної мовної активності учнів є нетрадиційні форми уроків англійської мови, у ході яких учні прилучаються до культури країн досліджуваної мови, а також розширюють знання про культурну спадщину рідної країни, що дозволяє учням брати активну участь у діалозі культур.
Нетрадиційні форми проведення уроків дають можливість не тільки підняти інтерес учнів до досліджуваного предмета, але й розвивати їхню творчу самостійність, навчати роботі з різними джерелами знань.
Такі форми проведення занять «знімають» традиційність уроку, пожвавлюють думку. Однак необхідно відзначити, що занадто часте звертання до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, тому що нетрадиційне може швидко стати традиційним, що в остаточному підсумку приведе до падіння в учнів інтересу до предмета.
Розвиваючий потенціал нетрадиційних форм уроку можна охарактеризувати за допомогою визначення наступних цілей навчання:
формування в учнів інтересу й поваги до культури країни досліджуваної мови; виховання культури спілкування й потреби в практичному використанні мови в різних сферах діяльності; розвиток язикових, інтелектуальних і пізнавальних здатностей,
розвиток ціннісних орієнтацій, почуттів й емоцій учня.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Афонина Г.М. Педагогика. Курс лекций и семинарские занятия /Под ред. О.А. Абдуллиной. - Ростов н/Д, 2002. - С. 191.
Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса (В вопросах и ответах). - К., 1984. - С. 117-119.
Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К.: Академія, 2002. - С. 324-351.
Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К., 1995.
Дидактика середньої школи під ред. М.Н.Скаткіна: 2-ге вид. - М., 1982.
Дидактика современной школы / Под ред В.А. Онищука — К., 1987.
Дьяченко В.К. Организационная структура учебного процесса и ее развитие. - М., 1989. - С. 74.
Зотов Ю.Б. Организация современного урока. - М., 1984. - С. 26.
Куписевич Ч. Основы общей дидактики. - М., 1986. - С. 245.
Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. - М., 1996. - С. 357, 358-359
Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навчальний посібник. - Харків, 2002. - С. 335-343.
Оконь В. А. Введение в общую дидактику. - М., 1990. - С. 345-347.
Педагогика / Под ред. Г. Нойнера, Ю.К. Бабанского. - М., 1984. - С. 299.
Педагогика/Под ред. Ю.К. Бабанского. - М., 1983. - С. 221.
Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник / Кузьмінський А.І. – К.: Знання, 2005. – С. 246-251.
Подласый И.П. Педагогика. - М., 1996. - С. 374-385.
Примерная программа по курсу «Педагогика». - М., 1992. - С. 29-34.
Стефановская Т.А. Педагогика: наука и искусство. - М., 1998. - С. З14-315.
Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. - Вид. 2-ге, випр., доп. - К.: Академвидав, 2007. - С. 161-216.
Форми навчання в школі: Кн. для вчит. / Ю.І. Мальований та ін. - К., 1992. - С. 9-22.
Харламов И.Ф. Педагогика. - М., 1990. - С. 238-342, 279-280.
Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе. - М., 1988. - С. 21.
Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект / Посібник для вчителів і студентів. – К.: СПД Богданова А.М., 2007. – 220 с.