Що було придбано за роки незалежності, а що - втрачено.

 

Я вважаю, що в першу чергу ми втратили виробничі потужності. «Південмаш» раніше робив близько ста ракет на рік. Різних - і космічних, і бойових ... Сьогодні у нього в замовленні знаходиться максимум шість-десять ракет. Відповідно, ми втратили і людей, і деякі технологічні процеси. Втратили швидкість, з якою раніше створювали продукт. З іншого боку, не можна сказати, що ми сьогодні використовуємо виключно напрацювання Радянського Союзу. Ну ось, наприклад, наш перший «свій» прорив - «Морський старт», Sea Launch. Якщо б він створювався в СРСР, йому б передувало рішення уряду про створення нової ракети. На наш двоступінчастий «Зеніт» поставили третю ступінь, розгінний блок російського виробництва. Плюс обтічник американського виробництва. Тобто отримали якісно нову триступеневу ракету. Плюс старт з морської платформи. Тобто була проведена величезна наукова робота в самій незалежній Україні - нехай і з великим доробком Радянського Союзу. Нами було досліджено безліч теорій, були і пропозиції використовувати для старту гігантський суховантаж. Але все-таки, завдяки Юрію Олексійовичу Сметаніну, першому заступнику головного конструктора КБ «Південне», прийшли до варіанту, при якому сама ракета знаходиться на одній платформі, а безпечний командний пункт - на кораблі, в п'яти кілометрах. При цьому в разі падіння ракети пошкоджується не більше 10-15% матеріальної частини. Був один неприємний випадок, коли ракета вибухнула на старті - так вже через дев'ять місяців платформа була відновлена. Це все були напрацювання вже пострадянського простору. Велику роль у підготовці цього проекту зіграло КБ «Південне», «Хартрон» та інші підприємства. Ми також здорово просунулися у створенні супутників дистанційного зондування Землі. Побудували супутник для Єгипту - EgyptSat: оптику зробили на заводі «Арсенал», частина деталей - на львівських підприємствах, вийшло дуже якісно. Знову-таки, це було зроблено на науковому доробку СРСР, але в самому СРСР такого не робили.