Юридична відповідальність суддів

16. Юридична відповідальність суддів

Необхідність ефективних механізмів притягнення суддів до відповідальності за дії, несумісні із ідеалами правосуддя, зумовлена потребою підтримувати авторитет правосуддя і довіру до судів.

В Україні судді несуть кримінальну відповідальність на загальних підставах. Кримінальним кодексом України поряд зі службовими злочинами передбачено також злочини, які можуть бути вчинені суддями як посадовими особами, що здійснюють правосуддя. Склади цих злочинів і покарання за них визначаються Розділом XVIII “ Злочини проти правосуддя ”. Зокрема лише суддями може бути вчинений такий злочин як постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну неправосудним судовим рішенням, а також бездіяльністю судді, повинна нести держава. Адже суддя, здійснюючи судочинство, діє від імені України. При цьому шкода повинна відшкодовуватися лише за умови, якщо суддя ухвалив неправосудне рішення умисно або через необачність, яку він повинен був не допустити.

Специфіка правового статусу державної посади судді також обумовлює неоднозначність питання щодо адміністративної відповідальності суддів.

17. Поняття суддівського самоврядування, його організаційні форми, завдання та значення

Суддівське самоврядування – це самостійне колективне вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні професійними суддями.

До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та членів їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані із здійсненням правосуддя.

Реалізація суддівського самоврядування пов’язана із правом суддів організовувати асоціації суддів та інші організації і вступати до них для захисту своїх інтересів, вдосконалення професійної підготовки та збереження своєї судової незалежності.

Подальший розвиток концепції суддівського самоврядування отримав закріплення в ЗУ “Про статус суддів“ та “Про органи суддівського самоврядування”, де передбачалось утворення системи органів суддівського самоврядування для вираження інтересів суддів як носіїв судової влади. Саме самоврядування визначалось як одна з найважливіших гарантій незалежності суддів.

Завданням органів суддівського самоврядування є вирішення питань внутрішньої діяльності судів щодо:

1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності судів, захист від втручання у їх діяльність;

2) участь у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально – технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням встановлених нормативів вказаного забезпечення;

3) погодження призначених суддів на посади в судах загальної юрисдикції, призначення суддів КСУ та суддів до складу Вищої ради юстиції і обрання до кваліфікаційних комісій суддів;

4) заохочення суддів та працівників апарату судів;

5) здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів, з’їзд суддів України, ради суддів та їх виконавчі органи.

Суддівське самоврядування здійснюється через:

1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, Апеляційного суду України, вищого спеціалізованого суду, ВСУ;

2) конференції суддів загальних місцевих та апеляційних судів АРК, областей, міст Києва та Севастополя;

3) конференцію військових судів;

4) конференції суддів спеціалізованих судів;

5) з’їзд суддів України.