Стильові й жанрові особливості текстів та способи їх відтворення

3. Стильові й жанрові особливості текстів та способи їх відтворення

За наявністю в тексті характерних лексичних, граматичних чи образних ознак/тропів з одного боку та відповідної термінолексики й струнких логічних структур і повної відсутності емоційності та майже всуціль відсутності тропів – з другого, тексти класифікуються за стильовим підходом таким чином: художній стиль, науково-технічний стиль. Підстилями чи підмовами художнього стилю є стиль прози, поезії та драматургічних творів, публіцистичний підстиль; підстилями науково-технічного тексту є: підстиль математики, фізики, хімії, лінгвістики тощо. Іншими словами, кожен підстиль чи підмова має всі найголовніші характерні риси свого головного стилю чи підмови, але відрізняється своєю термінологічною лексикою, формулами тощо.

4. Стилі мовлення.

За мовними засобами та складом мовних змістовних одиниць і способами їх поєднання у складні й широкі змістовні та структурні й стилістичні, а точніше в жанрово-стилістичні цілісності – мовленнєвих масивів-текстів визначаються і найхарактерніші стилі мовлення: 1) стиль художньої літератури/художній стиль; 2) науково-технічний стиль; 3) інформаційний/ газетний стиль; 4) стиль ділового мовлення; 5) стиль мови документів; 6) стиль соціально-політичного мовлення; 7) епістолярний стиль тощо.

А. Стиль художніх текстів (Belles-Lettres Style).

Найбільш відмінна риса – неодмінна естетична функція (викликають у читача/слухача чітко виражену позитивну чи негативну реакцію: замилування, вдоволення/невдоволення, захоплення чи обурення діями створених письменником/поетом художніх образів. Такий вплив на читача досягається завдяки мистецькому використанню багатьох значень слів, поєднаних у словосполучення і речення різних типів та завдяки поєднанню лексичного і контекстуального значення цих слів та їх гармонійному функціонуванню в тексті твору. Завдяки майстерному і зовні непомітному для читача переплетінню і гармонійній взаємодії словникових та контекстуальних значень слів і словосполучень створюються чи запозичуються стилістичні засоби – метафори, метонімії, іронія/ сарказм, перифрази, асиндетони тощо, які передаються і в перекладі; взаємодією логічного й емотивного значень слів створюються епітети, внаслідок взаємодії первинних і деривативних значень слів у реченнях тексту створюється і реалізується гра слів, їх полісемія, зевгма тощо. Кожен із цих та інших засобів сповна чи тільки частково передається мовою перекладу:

“Now,” cried the enthusiastic little man at the top of his voice, ‘the overflowing happiness bursts out of me at every pore of my skin.’(Вілкі Коллінз “Жінка в білому“) “А нині“, закричав запальний чоловічок, - “щастя переповнює мене і хлюпає через край“.

Перекладач О.Мокровольський, відтворивши епітет запальний чоловічок та метафору щастя переповнює мене і хлюпає через край, разом із тим опустив метафоричну гіперболу cried at the top of his voice, тобто вереснув не своїм голосом (вереснув як на пуп). Зате далі в тексті гіпербола “A thousand thanks and a thousand excuses” повністю збережена і в перекладі – тисячу подяк і тисячу вибачень.

У художньому тексті широко використовуються й інші виражальні засоби, не тільки стилістичні, зокрема синтаксичної природи, які не завжди сповна відтворюються в перекладі: інвертований порядок слів, що зосереджує увагу читача на певній дії героя художнього твору: Down sits the man of merchandise and money to his pen, ink and paper… - І сідає грошовитий продавець із ручкою, чорнильницею і папером за підрахунки…

And yet, no sooner had I read the memorandum than I felt explicable unwillingness within me… - І все ж, не встиг я прочитати меморандум, як…

У художньому тексті широко використовуються усталені словосполучення й ідіоми:

Little Jolyon was born with a silver spoon     Джоліоник народився в сорочці

in his mouth (Galsworthy)                              (під щасливою зіркою).

Familiarity breeds indifference (A.Huxley)    Близьке знайомство породжує

                                                                         збайдужіння.

Разом із тим у художніх творах широко використовується конотативна лексика на позначення певних вад героїв: rat (підла, низька людина); hound (собака); fox (лисиця/хитра людина); sheep (наївна, довірлива людина).

Мова кожного образу в художньому тексті індивідуалізована, персонажі можуть вживати діалектизми, жаргонізми, сленгізми та іншу лексику (грубо-просторічну, лайливу ненормативну):

What the hell are you talking about!                Ти що в біса/ чорта верзеш/   

(Saroyan)                                                           патякаєш!

Mr.Haas was the phoniest bastard I                  Взяти хоча б містера Гааса.

ever met in my life(Salinger).                           Другого такого паскуди світ

                                                                          не бачив.

Ще частішою в художній, а часом і публіцистичній літературі використовується сленгова чи жаргонна лексика:

Waddaya want the light for?                             А нащо тобі світло?

Lemme be your manager.                                  Слухай, бери мене своїм

                                                                            менеджером.

Такі і подібні сленгові та діалектні елементи автохтонного мовлення персонажів практично не відтворюються в перекладі, оскільки їм взагалі мало коли відшукуються лексичні й формальні відповідники в інших мовах. Частими є в прозових художніх творах і біблеїзми, історизми, алюзії (посилання на видатних людей чи відомі події), навіть анекдоти, загадки, гра слів. Широко використовуються письменниками й поетами невербальні засоби: курсивний чи жирний шрифт, подвійні чи потрійні знаки оклику та знаки питання, крапки, дужки, фігурні заголовні й початкові текстові букви, фігурні рядки в поетичних творах тощо.

Зате у творах цього жанру письменники уникають скрізь квадратних дужок, математичних знаків, абревіатур, іменникових багатокомпонентних асиндетичних словосполучень типу cotton yarn production, Kyiv street traffic pick time violations, що так широко використовуються в англ. та амер. газетних і науково-технічних текстах різних підмов.

Ще одна характерна риса (переважно прозового тексту) є використання діалогічного й монологічного мовлення, що є основною формою викладу матеріалу в драматургічних творах упродовж усіх історичних періодів розвитку художньої літератури.