Авто як учасник діалогу з читачем

 

Автор літературного твору

План

1. наратор у фольклорних та середньовічних текстах

2. Автор і індивідуальність

3. Образ автора типи його вираження

4. Автор як мовлення

5. Автор як учасник діалогу з читачем

6. Автор як творець тексту

Наратор(оповідач або мовець у худ.творі.)

У фольклорних текстах розрізняють автора-творця (народ) (розгортає в просторі і часі, народна творчість не персональна) тексту та виконавця-інтерпретатора (доносить до слухачів образи і думки твору). Автор-творець і автор-інтерпретатор може бути різними особистостями. Є мандрівні поети, трубодури, барди «бардивська пісня».

У середньовічних текстах автор мислився виконавцем «волі Божеї», отож літературне творення трактувалося як прояв тієї волі автору, по суті, не належало.  Звертання до божого слова (біблійні тексти забезпечувало знаннями, розуміння істину, саме це давало право середньовіч автору творити)

В епоху ренесансу підписувати твори стало можливим. Імя автор повинен був зафіксувати власноручно

 

Авор як індивідуальність

Ренесанс - авторство – неодмінно фіксувалося, всланоручно, що підкреслює причетність автора до тексту й особисту відповідальність.

19ст. – біографічний метод у ЛЗ (Ш.Сент-Бев біографія письменника ф най достовірнішим джерелом у тлумаченні його творів. І.Тен автобіографізм включає в себе вплив середовища (географічне положення, де саме жив митець, політичні обставини), расової приналежності і моменту). 

Психоналітичний метод (К-Г. Юнг, біографія – це зміна психологічних станів, що впливають на творчу поведінку та вчинки автора). Твір це теж вчинок. Душа – це мати і місце всієї діяльності. Автор передчуває те що має відбутися. Психологія творчого – це психологія жіночого. У творчості завжди виражається материнський архетип. Автор народжує твір. Творчість – шлях самореалізації, або шлях індивідуальності. Самість є справжнім лицем творчої людини.

Екзистенціалізм (Ж.-П. Старт – автор постає у творі як таратор, сторонній спостерігач. Людина – буття-у-собі. У творі автор проявляє свою особистість, своє буття «екзистенція». У творі – реалізується буття людини. Усвідомлення конфлікту між людиною і світом. Гайдеггер – єдиним джерелом твору є сам письменник, а не об’єктивна реальність). 

 

 

Образ автора, типи його вираження.

19ст. Кант, Гегель, Вельфлін (автор – естетичний феномен, відмінний від автора – біографічної особи).

О.Потебня: читач, усвідомлюючи художній твір, уявляє ічторію душі автора, внаслідок чго виникає авторскьикй образ (як образ душі).

І.Франко: структурно автор включає психологічні та соціальні елементи.

М.Бахтін: автор як принцип естетичного бачення й організації літературного матеріалу. Заперечує персаніфікованність автора. Зміст у творі виражає герой, автор тільки оформлює зміст. Саме тут позиція автора і героя може бути переплітатись.

Типи вираження «авторської свідомості» (за М.Бахтіним).

А) психологічний (інтроверт ний, екстравертний)

Б) естетичний (організація худ.матеріалу.)

В) соціальний (оцінюючий, критичний)

 

 

Автор як мовлення

Мартін Гайдеггер

Мовець – це інтерпретатор, а в худ.творі – Автор, який виявляє себе в особливому, небуденному мовленні.

Автор – це мовлення, завдяки чому творі здатний набувати самобутнього вираження і звучання.

Висловлювання (у значенні літературного твору) – будується х урахуванням можливих реакцій, тобто висловлювання – це своєрідна фраза у діалозі Автора й Адресата. Це відбувається на рівні мовлення. В результаті прочитання твору.

 

 

Автор як творець тексту.

Р.Барт: усний твір має автора, у письмовому тексті автор зникає

Автор існує тільки тоді, коли твориться текст – «тут і зараз». З моменту письмово завершення тексту Автор перетворюється у читача, його тексту уже не належить йому.

М.Фуко:

Авторська індивідуальність письмом знищується

«Автор – це джерело значень, які відбувають твір».

Отже, автор – це функція твору.

А) автор – власник тексту, а текст – товар, продукт споживання

Б) автор потрібен для маркування тексту

В) автор забезпечує стилістичну єдність тексту

Г) автор демонструє владу над буттям. Автора може вже не бути, а твір залишиться.

 

 

Сучасні уявлення про текст передбачають два компоненти зв’язку; Автор – Читач.

Автор у художньому творі прагне виразити себе, а це означає зробити себе об’єктом для Іншого. Автор своїм твором провокує читача на діалог

Як автор шукає себе в Іншому, тобто в читачеві, так саме читач шукає себе в авторові, у його тексті.

 

Висновки:

Автор є структурним елементом худ.твору, його присутність виявляється у змісті, формі, значенні та образах твору. Автор – естетична категорія.

Автора реалізується у мовленні, де постає як індивідуальність, що характеризується психологічно, соціально, естетично і є джерелом та форматором висловлювання.

Автор творить літературний текст, свої авторські ф-ції він здійснює тільки в процесі його творення, до виникнення твору і після його завершення автор існує цілком умовно.

Автор об’єднує всі елементи твору: його ф-ції в ліричному, драматичному, епічному творі мають свої варіанти.

Автор є рівноправним учасником діалогу з читачем: йому належить ініціатива діалогу і творення передмов для нього. Повністю автор реалізується в читачеві.

Образ автора не збігається з біографією письменника.