Нітрі- та денітріфікация стічних вод.

26. Нітрі- та денітріфікация стічних вод.

При соответствующих условиях (наличие кислорода, температура выше 4° С и др.) под действием аэробных микроорганизмов (нитрифици­рующих бактерий) происходит окисление азота аммонийных солей, в результате чего образуются сначала соли азотистой кислоты, или нитри­ты, а при дальнейшем окислении — соли азотной кислоты, или нитраты, т. е- происходит процесс нитрификации.

Нитрификация имеет большое значение в очистке сточных вод, так как этим путем накапливается запас кисло­рода, который может быть использован для окисления органических без­азотистых веществ, когда полностью уже израсходован для этого про­цесса весь свободный (растворенный) кислород. Связанный кислород отщепляется от нитритов и нитратов под действием микроорганизмов (денитрифицирующих бактерий) и вторично расходуется для окисления органического вещества. Процесс этот называется денитрификацией. Он сопровождается выделением в атмосферу свободного азота в форме газа.

Реакция окисления азота аммонийных солей

(NH₄)₂ С0₃ + 30₂ = 2HN0₂ + СО₂ + ЗН₂0

2HNO₂ + 0₂ = 2HN0₃

Процесс нитрификации является конечной стадией минерализации азотсодержащих органических загрязнений. Наличие нитратов в очищен­ных сточных водах служит одним из показателей степени их полной очистки; поэтому необходимо применять такие очистные сооружения, которые обеспечили бы оптимальные условия для жизнедеятельности нитрифицирующих бактерий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27.Технологія знезараження СВ

Для знезараження очищених СВ на очисних спорудах використовується хлор або гіпохлорид натрію.Потужність хлораторної установки визначається по максимальному і мінімальному витратам СВ

Установка для хлорування СВ складається: витратного складу хлора вузлів випаровування рідкого хлора, дозування газоподібного хлора і образованія хлорної води, насосної для создания необхідного напору води, яка подається в ежектор, електрощитової,вентиляційної і дегазаційних установок .Для невеликих установок хлор випаровується в тарі, в якій він зберігається. При витраті хлора більше 30кг/год використовуються випаровувачі з штучним підігрівам- ємкісні або зміїні. З випаровувала хлор направляється на отримання хлорної води до водо хлорного ежектора, який создаєт в газовій системі хлора вакуум, забезпечуючий безопосность її експлуатації. Газоподібний хлор дозується вакуумними хлораторами, ваговим, або комбінованим способом.

Трубопроводи рідкого і газоподібного хлора на т-рії очисних споруд розташовуються на естакадах, а всередині приміщень на кранштейнах, закріплених на стінах чи колонах. Хлоропроводи захищаються від дії сонця і низьких температур. Хлоропроводи виготовляються з стальних безшовних труб з вуглеводної сталі. Для транспортування хлорної води використовують неметалеві труби: гумові, фаолітові, поліетиленові, скляні.

СВ також обеззаражуються гіпохлоритом натрія.Він отримується на станції в електролізних установках природніх хлорид них розчинів- підземних мінералізованих вод і морської води, а також на штучних розчинах хлористого натрія..Активний хлор отриманий на електролізних установках, по своїй бактерицидній ефективності може бути пртрівнян до хлора елементарного.

При використані в електролізних установках хлорного натрія проектують склади мокрого зберігання солі. Вмістимість резервуара для зберігання солі = 1,5 м³/т, висота не більше 2,5м Вмістимість резервуара повина забезпечувати зберігання запасу електроліту не менше добового. Робочі баки для отримання розчину ладанною концентрацією встановлюється з таким розрахунком, щоб електроліт поступув в електролізер самоплинно

 

 

А їх місткість повинна = поло добовому використання в електроліті.

Електролізери слід розташовувати в ізольованому приміщені. Бак накопичувач для гіпохлорита розташовують не в приміщені електролізерів. Його місткість повинна забезпечувати неприливну роботу електролізерів на протязі 8-16 год

Елементи установки які сопрікосаються з мінералізованими розчинами гіпохлоритом виготовляються з антикорозійних матеріалів.

Перспективно знезараження СВ озоном. При озонувані знезараження протікає комплексо з загальним покращеням з фізико- хімічних і органолептичних показників очищених СВ. Знезараження озоном цілесобразно передбачати після доочистки на мікрофільтрах чи фільтрах, а також фізико- хімічної очистки при умові вмісту в СВ завислих речовин не більше 3 мг/л і БСК_повн ‹10 мг/л. дозу озона приймають 6-10 мг/л

Після біологічної чистки при БСК_повн= 15 мг/л і в вмісті завислих речовин 10-12 мг/л потрібна зона озона підвищується до 15-30 мг/л.