Загальна характеристика водоспадів Африки

Африканський континент дуже багатий на водоспади. Там їх нараховують більше сорока. Вони мають своє походження, свою висоту, особливості. Тому, слід класифікувати їх за цими показниками

Одночасно водоспади є одними з найбільш недооцінених аспектів африканської природи.

Значна їх кількість, перш за все , пов’язана із тектонічною будовою материка. Так, Африка розташована на Африкано-Аравійській платформі, яка в свою чергу має багато щитів та виходів на поверхню кристалічних порід фундаменту, який під дією води руйнується.

Всі значні річки Африки мають широкі котловини, які відділені від океану плоскогір’ями і гірськими хребтами. Підняття визвало ерозійну діяльність і сприяли утворенню в долинах багатьох річок великих порогів і водоспадів.

Найчастіше це відбувається, коли русло річки переходить від твердіших гірських порід до м’якіших. Зустрічаються вони також там, де річка у своїй течії перетинає геологічний розлом, або кристалічні породи щитів, де залягають гнейси, гранітоїди та інші, притаманні щитам м’які породи. Такі умови сприяли тому, що водоспади Африки переважно каскадного типу (Вода спускається по ряду кам'яних порогів).

Серед водоспадів Африки можна виділити такі найбільш відомі як: Ауграбіс, Мерчісон, Вікторія, Тугела, Каламбо водоспади Стенлі, Лівінгстона та інші.

Більшість не надто досвідчених у географії людей вважає найвищим і найкрасивішим водоспадом Африки знаменитий водоспад Вікторія. Проте думка про це, на жаль, не відповідає дійсності. Поміж водоспаду Вікторія африканському континенті існує багато інших водоспадів, на які слід звернути увагу.

Мало хто бачив це диво природи, водоспад Ауграбіс. Водоспад оточений нескінченними пустельними просторами пустелі Калахарі, по південному кордону до океану тече найбільша річка Південної Африки - Оранжева. Могутній водний потік її починається від круч Драконових гір. Він піднімається над узбережжям Індійського океану майже на чотири кілометри. Спустившись з гір на рівнину Високий Велд, Оранжева зливається зі своєю головною притокою - річкою Вааль - і тече далі на захід, перетинаючи весь континент, впадає у Атлантичний океан, серед гігантських піщаних дюн пустелі Наміб. Водоспад, спускаючись розливається в хаосі скелястих острівців, утворюючи щось на зразок дельти шириною в сім кілометрів. Водний потік, прямуючи в головну з численних приток, вривається у вузьку кам'яну щілину і падає вниз, на гранітне підніжжя уступу.

Пролетівши майже півтораста метрів, потужний потік, з силою ударяється об скелясті ложі і падає у западину, яку утворив за багато століть. Саме тому, Ауграбіс гідрологи називають «Ісполінові казані».

При падінні водоспад піднімає хвилі заввишки з двоповерховий будинок. Утворюється значний рев, який розноситься далеко по околицях. Недарма місцеві жителі-готтентоти дали йому таку назву («Ауграбіс» їх мовою означає «дуже гучне місце»). Вони, між іншим, бояться наближатися до водоспаду і обходять його за кілька кілометрів, оскільки впевнені, що в глибокому вирі під Ауграбісом живе зле і підступне божество, голос якого і чути з глибини ущелини.

Водоспад Тугела - другий в світі за висотою водопад. Він являє собою п'ять вільно падаючих водоспадів ,найвищою висотою 947 метрів. Водоспад Тугела розташований в Дракенсбергу (Драконові гори) у Королівському національному Парку Наталь в Квазулу, провінція Наталь, Південноафриканська республіка. Його добре видно після сильного дощу з головної екскурсійної дороги через парк. Витік річки Тугела розташований в Mont-Aux-Sources в декількох кілометрах від обриву, з якого падає водоспад. При чому, взимку вода водоспаду часто замерзає і покривається снігом, перетворюючи водоспад на цікавий об’єкт туризму..

Водоспад Кала́мбо, другий за висотою водоспад в Африці на р. Каламбо, біля південно-східного берега озера Танганьїка, на границі Танзанії і Замбії. Потік води, з висоти 215 метрів – тільки частина 900-метрового перепаду рівня водив р. Каламбо протягом 10 км. Це місце де живуть і розмножуються великі рідкісні птахи– аїсти і марабу.

Водоспад Мерчісон мабуть, найвідоміший водоспад в Уганді. Його висота 20-30 метрів. Водоспад утворився завдяки діяльності річки Ніл, яка розмила породи аж на 6 метрів шириною. Вода спадає у кілька етапів, при цьому її не так і багато, щоб можна було похвалитися цією красою. Але водоспад є всесвітньо відомим за кількістю диких тварин, які там мешкають. Водоспад Мерчісон завжди оповитий туманом, завдяки силі випарування води з Нілу.

Один із найвідоміших і найчудовіших водоспадів знаходиться в нижній течії річки Конго, висота його 40 метрів у тому місці де річка долає висоту 270 метрів. Це найбільший у світі водоспад Лівінгстона . Його середнє річне скидання води складає 35110 м³/с.Названий він на честь одного з найвидатніших першовідкривачів Африки шотландця Д. Лівінгстона.

Річка Порт-д'Анфер (Адські ворота), проносить свої води через п'ять водоспадів, утворюючи там водоспад Порт-д'Анфер. Після цього ця річка знову тече по саванні майже 300 км. І у горах Кінду, знову перетворюється на водоспад Шамбо. А ще через 300 спокійних кілометрів шлях річки перекривають знамениті водоспади Стенлі.

Водоспади Стенлі — декілька водоспадів на річці Луалаба в Конго, між містами Убунду і Кісангані. Складаються із семи порогів, які розділяють плеси, на відстані біля 150 км; загальна висота падіння-60 м. Низка водоспадів названа на честь першовідкривача Г. Стенлі.

Водоспади Голубого Нілу - водоспади на річці Голубий Ніл в Ефіопії. У перекладі з амхарської назва означає «паруюча вода». Розташований біля села Тіс-Аббай, в 30 км від міста Бахр-Дар та озера Тана.

Переважно всі водоспади Голубого Нілу являють собою каскади, що складаються з великої кількості великих водоспадів, і декількох маленьких, розташованих нижче. Загальна висота водоспадів коливається від 37 до 45 метрів, а ширина від 100 до 400 метрів, в залежності від пори року та кількості опадів.

До 1960-х років водоспади були більш потужними, але тепер частина води з Блакитного Нілу надходить по штучних каналів, розташованих вище водоспаду та на дві гідроелектростанції.

Не далеко від Кіншаси до гирла ріки в Матаді, розташувалися тридцять два водоспади. У багатьох цих місцях річка, як в лещатах, стиснута високими скелястими берегами, і величезна маса води з труднощами проходить через горловину в триста - чотириста метрів шириною. Ось саме тому ці водоспади ще називають клекочущими. Спочатку вони спокійні, а коли поступаються місцем новим порогах, тоді вода шалено падає у прірву.

Слід зазначити, що крім вищезгаданих водоспадів на заході африканського континенту, знаходяться водоспади Тагбаладугу, Танногу і Тінкісо, а в південній - Лофой, , Телле Котані і Малецуньяне. Останні взимку перемерзають, а навесні знову течуть з великою кількістю талої води.

В Африці є багато і не відомих водоспадів. Слід тільки звернути увагу на річки, на яких розташовані водоспади-вони не великі. Справа в тому, що більшість високих водоспадів знаходиться високо в горах, де великі річки рідкісні. Зрештою, багато річок народжується в горах, вони повинні довго текти, вбираючи в себе все більше вод від своїх приток, перш ніж стати дійсно великими.

Варто зазначити, що деякі водоспади Африки, особливо ті, які знаходяться у тропічних широтах, в сухі сезони сильно скорочують витрату води і припиняють вільне падіння. Все це тому, що вода практично не відривається від поверхні корінних порід.

 

3.  Водоспад Вікторія

У 1855 році Давид Лівінгстон, англійський лікар і мандрівник, відкрив відомий у Південній Африці надзвичайно гарний водоспад і дав йому ім'я Вікторія -- на честь англійської королеви.

Місцева назва цього чудового водоспаду -- Мосіоа-Тунья (Гуркотливий Дим), або Сеонго (Чонгуе), що означає Райдуга чи Місце Райдуги. На думку деяких мандрівників, водяний пил Вікторії справляє особливе враження вечорами, «коли згасаюче сонце кидає золотаво-жовтий потік проміння на водяні стовпи, забарвлюючи їх у сіро-жовтий колір, і тоді здається, що над водою стоять якісь фантастичні та гігантські смолоскипи».

Удар багатотонного потоку об породу такий сильний, що вода перетворюється на пару і здається, ніби над водоспадом здіймається стовп диму заввишки в декілька сотень метрів, який видно на відстані десятків кілометрів. На такій самій відстані чути і гуркотіння води, що падає вниз. Через це, мабуть, водоспад і називають Гуркотливий Дим.

За часів, коли Лівінгстон подорожував по Африці, дістатися до водоспаду було вельми складно. Місцеві жителі дуже його боялися і не підходили до нього надто близько.

Експедиції Лівінгстона знадобилося для супроводжування 300 воїнів одного з племен, а до самого водоспаду з ним підійшли тільки двоє -- Такеленг і Туба Макоро. Утрьох вони на невеликому човні підпливли до острова Казеруку (тепер він називається островом Лівінгстона), розміщеного майже біля самого гребеня водоспаду. Це було дуже ризиковане, але саме з цього місця великий мандрівник зміг зазирнути до клекотливої безодні й побачити увесь водоспад від краю до краю.У своєму щоденнику Лівінгстон писав: «Уся маса води, яка переливається через край водоспаду, трьома метрами нижче перетворюється на подобу дивовижної і страшної завіси снігу, гнаного завірюхою. Водяні частинки відділяються від неї у вигляді комет із хвостами, які струменіють, доки вся ця снігова лавина перетвориться на міріади маленьких комет, що мчать у одному напрямку, і кожна з них залишає за своїм ядром хвіст білої піни. Кожна краплина води Замбезі ніби має власну індивідуальність. Вона стікає з весел і ковзає, мов бісер, по гладенькій поверхні, як крапельки ртуті на столі... Кожна крапля з продовженням у вигляді чистої білої пари...» Він також захоплено описав і рідкісні кільцеві та концентричні, одна в іншій, райдуги над водоспадом. «Видовище настільки чудове, що ним, без сумніву, захоплювалися янголи, що пролітали вгорі».

Так само, як у водоспадів Ніагара та Ігуасу, у Вікторії спостерігається рідкісне явище природи -- місячні райдуги. Вони особливо прекрасні двічі на рік, коли місяць уповні й річка Замбезі буває найповноводніша.

Своєю побудовою водоспад Вікторія дуже схожий на Ніагару або Ігуасу. Це складна система водоспадів', що мають назви: Девілз-Катаракт (Водоспад Диявола), Острів Катаракт, Мейн-Фолс (Головний каскад), Острів Лівінгстон, Хорешу (Підкова), Рейнбоу-Фолс (Райдужний), Острів Армчеар (Крісло), Істерн-Катаракт (Східний водоспад).Ближче до Східного водоспаду розміщений так званий Бойлінг-Пот (Киплячий Котел). Звідси річка проходить складний зигзагоподібний каньйон і, вирвавшись на рівнину, заспокоюється. Течія стає розмірена.

З боку Зімбабве до водоспаду примикає містечко Вікторія-Фокс і заповідник з такою самою назвою, заснований 1939 року. Тепер тут національний парк. З боку Замбії також розміщений національний парк Мосіоа-Тунья.

Багато десятиліть тому біля водоспаду з боку теперішньої Зімбабве було збудоване місто, що дістало назву Лівінгстон. Самому лікарю Давидові Лівінгстону в цьому місті споруджено пам'ятник. Розповідають, що англійська королева Елізабет, здійснюючи поїздку по Південній Африці, зняла туфлі й босоніж підійшла до пам'ятника, підкресливши свою повагу до великого дослідника.

4. Висновки

Водоспад – це геологічне утворення, що складається з води, часто у формі потоку, який тече вертикально по стійкому до ерозії кам'яному утворенню, яке формує раптовий поріг на підвищенні або точці перепаду.

Водоспади утворюються в продовж багатьох тисячоліть. Звичайно формуються на річках, де ерозійна сила води дуже висока. Річка тече в горах, які, можливо, були утворені лінією розлому, так, в ущелині утворюється спад води. І, на кінець, оголена, більш стійка поверхнева порода руйнується під тиском, додаючи блоки каменів до течії водоспаду.

Утворюються водоспади і на краю трогу та в наслідок землетрусу, коли, при цьому в долинах річок утворюються значні обвали. Це свідчить про те, що на місці, де тече зовсім спокійна рівнинна річка, колись був землетрус.

Багато водоспадів утворилося там, де гірські хребти або окремі їх ділянки опинилися піднятими в наслідок розломів земної кори. Так, водотокам не вистачає ерозійної сили і вони спадають з уступу, який утворився в наслідок розломів. Саме тектонічна будова спричинила утворення водоспадів у Африці.

Слід зазначити, що водоспади не вічні. Сама сила води впродовж тисячоліть згладжує поверхню і водоспади перетворюються у великі пороги, а потім у спокійні річки.

Єдиної класифікації типів водоспадів не існує. В залежності від того як спускається вода, розрізняють такі їх види: блок, каскад, потік, веєр, кінський хвіст, занурення, чашоподібний, сегментований, катаракта, багатокроковий тощо.

Як природні об’єкти водоспади служать не тільки місцем відпочинку, а й у промисловості і медицині. Тому, через таке використання багато водоспадів вже втратили свій первинний вигляд.

Як нам уже відомо, африканський континент багатий на різноманітні види водоспадів. Слід звернути увагу на такі: водоспад Вікторія, Ауграбіс, Тугела ( найвищий у Африці), Мерчісон, Каламбо, водоспади Стенлі, Лівінгстона та на багато інших більш менших водоспадів. Є багато і не відомих водоспадів, через те, що вони знаходяться далеко у горах.

Великі африканські водоспади, завжди приваблювали своїм естетичним виглядом туристів. Але через їх природне розташування до них не так легко добратися. Слід йти через ущелини, круті скелі, каньйони, підійматися в небо, пливти річкою… Навіть, коли йде сезон дощів до деяких водоспадів майже не реально потрапити. Є й такі річки, які навпаки, у сухий сезон пересихають, даючи змогу відвідати водоспади.

Найбільш популярними у туристів є ті водоспади, на яких спостерігаються місячні веселки – рідкісне явище природи.

Через значну відвідуваність водоспади і прилеглі природні об’єкти втрачають свою красу. Для цього створюються національні парки і заповідники, які охороняють диво природи – водоспади. В таких умовах люди можуть помилуватися водною красою і скористатися іншими різними послугами цих закладів. За таких обставин біля водоспадів завжди людяно.

Але деякі водоспади характеризуються малою відвідуваністю. Головними причинами цього є слабо розвинута інфраструктура, не привабливий естетичний вигляд та значна віддаленість водоспадів від туристів.

Отже, водоспади – унікальні природні об’єкти та об’єкти туризму.