Найнижчою ланкою адміністративно-територіального устрою є міста районного підпоряд­кування (279), селища міського типу (886) й села (28 504).

Найнижчою ланкою адміністративно-територіального устрою є міста районного підпоряд­кування (279), селища міського типу (886) й села (28 504).

Кожна адміністративно-територіальна одиниця має свої органи те­риторіального управління.

Автономна Республіка Крим, 24 області й міста спеціального статусу (Київ та Севастополь) підпорядковуються вищим державним органам влади.

Міста республіканського значення (11) підпорядковані органам влади Автономної Республіки Крим, а міста обласного значення (23) - органам влади областей.

Сільські насе­лені пункти відповідно звітуються перед сільськими радами.

Адміністративно-територіальний устрій, як відомо, призначений для полегшення управління нашою державою. Науково обґрунтова­ний підхід до створення системи адміністративно-територіальних оди­ниць сприяє не лише поступальному розвиткові економіки, а й виходу з кризових ситуацій у господарстві.

                                                             3) недоліки

 непропорційність розмірів областей,

значні відмінності в кількості адміністративних одиниць нижчого рангу,

 нерівномірна віддаленість територій від обласного центру тощо.

 Тому останнім часом розглядають питання зміни адміністратив­них кордонів у межах нашої країни з метою ефективнішого управління господарством. Запропонуйте своє бачення вирішення цієї проблеми.

 

повчаль­ний і корисний досвід країн Європейського Союзу. Адже, попри відмінності в регіональному розвиткові України і держав ЄС, ми маємо спільні риси. Свого часу розвинуті нині країни Європи також зазнавали серйозних проблем у власній економіці. Однак вони змогли досягти успіхів, чому сприяло й ефективне реформування системи адміністративно-територіального управління. Переймаючи досвід сусідів по Європі, нам важливо не просто запозичувати чужі правила управління, а зуміти пристосувати їх до специфіки суспільно - економічного розвитку нашої держави.

 

1. Історико - географічний огляд адміністративно-територіального поді­лу України.

* Адміністративно-територіальний устрій України має давні традиції. Хоч ми достеменно й не знаємо, як територі­ально поділялися Трипільська цивілізація, Скіфія і Антія.

* За Ярослава Мудрого і Володимира Великого окремі князівства. Найдавнішими і найсильнішими серед них були Київське, Чернігівське і Галицько-Волинське.

У ЇХ—XI ст. територія сучасної України поділялася на Київську, Переяс­лавську, Чернігово-Сіверську, Волинську й Галицьку землі, які входили до складу Київської держави. Вони поділялися на волості, центрами яких були міста.

* У часи існування гетьманської держави був запроваджений полково – сотенний устрій. її територія поділялася на полки, кількість яких змінюва­лася. Полк одночасно був і військовою, і адміністративно-територіальною одиницею. Військова, виконавча й судова влада на території полку належала полковникові. Управління містами в Гетьманщині здійснювалося відповідно до їхнього статусу. Містами, які малі магдебурзьке право, управляли виборні магістрати. Самоврядування інших міст було обмежене.

* Система адміністративно-територіального устрою в Україні була найбільш демократичною за козацької доби. Тоді_Україна поділялася на полки, що складалися із сотень. Сотники, полковники і гетьман обиралися народом. Міста на той час мали самоупра­вління — магістрат.

 

* Відродження української державності в XVII ст. могло б визначати її особливості й понині. Прагнення зберегти дер­жавність змушувало Богдана Хмельницького укладати союзи із сусідніми країнами. Один з таких союзів — з Московською державою — став згубним для самостійності України. Скори­ставшись політичною ситуацією того часу, Москва уклала угоду з Польщею. Відповідно до неї Україну було поділено на дві частини:

Лівобережжя з Києвом відійшло до Московської держави,