Таблиця 18. 8 – речовини, що застосовують як змочувачі

1.1. Хімічні пінні

1.2.Повітряно-пінні

1.3. Рідинні

2. Газові

2.1. Вуглекислотні

2.2. Аерозольні

2.3.2.3. Вуглекислотно-брометилові

3. Порошкові

Хімічна піна, одержувана сполученням водних розчинів лугів і кислот

Повітряно-хімічна піна, одержувана з водних розчинів піноутворювачів

Повітряно-механічна піна, одержувана з водних розчинів піноутворювачів

Вуглекислота (СО₂) у вигляді газу і снігу

Галоїдовані вуглеводні Брометил

Вогнегасні порошки загального і спеціального призначення

 

 

Під тиском газів, утворюваних у результаті хімічної реакції (CO₂)

 

Під дією робочого газу (СО₂), що міститься в окремому балончику

 

Під тиском робочого газу (стисненого повітря), що перебуває над вогнегасною речовиною

Під тиском заряду рідкої вуглекислоти

 

Під тиском робочого газу (стисненого повітря), що міститься в окремому балончику

Під тиском робочого газу (стисненого повітря), що перебуває над вогнегасною речовиною

Під тиском стисненого газу (азоту чи повітря), що міститься в допоміжному балоні або над вогнегасною речовиною, а також внаслідок вільного надходження вогнегасної речовини (наприклад, ВП-I “Супутник”)

Примітка. Нині пінні вогнегасники витісняються газовими і порошковими. Із газових виробляються і рекомендуються до застосування вуглекислотні вогнегасники, а аерозольні і вуглекислотно-брометилові також зняті з виробництва.

Застосування аерозольних вогнегасників обмежено використанням у них фреонів, відомих шкідливим впливом на навколишнє середовище, зокрема, озоновий шар. При гасінні загорянь вуглекислотно-брометиловими вогнегасниками утворюються отруйні речовини (фосген), тому їх використання при недотриманні вимог безпеки є небезпечним для життя користувача.

Проте ще можна зустріти їх використання на окремих виробничих об’єктах

 

 

Таблиця 18.2 – ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІННИХ ВОГНЕГАСНИКІВ

 

Показник

Вид і модель вогнегасника

Хімічний

Повітряно-пінний

ВХП-10

ВП-М

ВПП-10

ВХПП-10

ВПП-5

Корисна місткість

балона, л

Дальність струменя, м

Тривалість дії, с

Робочий тиск, МПа

Кратність піни

Діапазон робочих

температур при заряді, °С:

звичайному

незамерзаючому

 

8,7

1,4

 

1,4

 

4,5

1,2

 

4,5

1,2

 

4,5

4,5

1,2

 

 

Від +5 до +45

Від –20 до +45

 

 

Від +2 до +60

 

Таблиця 18.3 – ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЗОВИХ ВОГНЕГАСНИКІВ

 

Показник

Вид і модель вогнегасника

Вуглекислотний

Аерозольний

Вуглекислотно-брометиловий

ВВ-2

ВВ-5

ВВ-8

ВА-1

ВА-3

ВАХ

ВВБ-3

ВВБ-7

Місткість

балона, л

Довжина струменя, м

Тривалість дії, с

Робочий тиск при 20 °С, МПа

Маса заряду, кг

 

 

1,5

 

1,45

 

 

 

3,55

 

 

3,5

 

5,6

 

 

 

1,2

1,2

 

 

 

1,2

3,8

 

 

-

 

0,8

0,545

 

 

 

0,86

3,5

 

 

4,5

 

0,86

Діапазон робочих температур, °С

Від -40 до +50

Від -40 до +50

Від -60 до +55

Таблиця 18.4 – ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРОШКОВИХ ВОГНЕГАСНИКІВ

 

Показник

Модель вогнегасника

ВП-10

ВП-1

“Супутник”

ВП-1

“Момент”

ВП-1

“Турист”

ВП-2

ВП-2Б

ВП-8Б

ВП-5

Місткість

балона, л

Довжина струменя, м Тривалість дії, с

Робочий

тиск, МПа

Маса заряду, кг

Діапазон робочих температур, °С

 

 

 

-

 

1,2

 

-

 

-

1,5

 

1,0

 

 

0,3

0,9

 

1,6

 

 

0,25-0,4

1,3

 

 

2,7

 

-

 

 

2,5

 

-

1,8

 

 

 

-

 

 

 

-

Від -50 до +50

18.1.2. ПІННІ ВОГНЕГАСНИКИ

Пінні вогнегасники призначені для гасіння загорянь твердих горючих матеріалів і горючих рідин, за винятком лужних металів, електроустановок під напругою і речовин, що горять без доступу повітря.

Під час гасіння твердих матеріалів струмінь піни спрямовують у місце найбільш інтенсивного горіння, при гасінні горючих рідин – на поверхню рідини від країв, щоб поступово накрити піною всю поверхню, яка горить.

Пінні вогнегасники не можна застосовувати для гасіння електроустановок під напругою, бо при цьому є небезпека ураження струмом через струмінь струмопровідної піни. Не застосовують їх також для гасіння лужних, лужноземельних металів і карбідів алюмінію, барію, кальцію, оскільки взаємодія цих речовин з водою супроводжується виділенням горючих газів, а також для гасіння сульфату натрію (самозаймається) і сірчаного ангідриду (можливий вибухонебезпечний викид).

Зберігати вогнегасники можна лише у вертикальному положенні в легко доступному і видному місці на висоті не більше 1,5 м від підлоги.

Раз на рік для хімічних і раз на два роки для повітряно-пінних вогнегасників встановлено обов’язкову перевірку якості зарядів і стану корпусу на міцність.

Хімічні пінні вогнегасники ВХП-10.Заряд вогнегасника складається з кислотної частини (на основі сірчаної кислоти), вміщеної в поліетиленовий стакан, і лужної (на основі бікарбонату натрію NaHCO₃ з добавкою спінювача), що міститься в корпусі. Заряд ефективно працює при температурах від +5 до +45 °С. Для розширення нижньої межі температури до -20 °С в лужну частину додають етиленгліколь, а в кислотну - технічну сірчану кислоту густиною 1,42 г/мл. Склад зарядів хімічних пінних вогнегасників наведено в табл. 18.5.

Ручний хімічний пінний вогнегасник (рис. 18.1) складається із зварного сталевого балона 1, який опирається на башмак 14. У верхню частину корпуса уварено горловину 5, яка закрита чавунною кришкою 8 із запірним пристроєм. Запірний пристрій має гумовий клапан 12, закріплений на штоку 7, пружину 9, яка притискує клапан до горловини кислотного стакана 2, і рукоятку 6 для піднімання та опускання клапана. На горловині вогнегасника 5 розміщено сприск 10, закритий мембраною 11, призначеною для запобігання витіканню рідини з балона. Мембрана розкривається з підвищенням тиску в корпусі понад 7,8×10^-4 Н/м² (0,078 МПа). Для перенесення вогнегасника до його корпусу приварено ручку 3. У корпусі вогнегасника міститься поліетиленовий стакан для зберігання кислотної частини заряду.

 

Рисунок 18.1 - Хімічний пінний вогнегасник ВХП-10

 

Для приведення вогнегасника у дію треба повернути ексцентрикову рукоятку 6 вгору до упору. При цьому піднімається гумовий клапан і відкривається стакан із кислотною частиною. Вогнегасник перевертають догори днищем; кислотна частина, що витікає зі стакана, реагує з лужною. Вуглекислий газ, що виділяється внаслідок реакції, утворює піну і створює підвищений тиск, під дією якого піна через сприск виштовхується назовні.

Оскільки в корпусах хімічних пінних вогнегасників створюється порівняно високий тиск (1,37 МПа), перед роботою необхідно прочистити сприск шпилькою, підвішеною до ручки вогнегасника.

Коли вогнегасник працює, слід уникати потрапляння хімічної піни на відкриті поверхні тіла та обличчя; якщо це трапиться, потрібно швидко змити піну чистою водою.

Таблиця 18.5 – СКЛАДИ ЗАРЯДІВ ХІМІЧНИХ ПІННИХ ВОГНЕГАСНИКІВ

 

Речовини, що входять до складу заряду

 

Тип вогнегасника

ВХП-10

 

ВП-М

Заряд

звичайний

із змочувачем

для зимових умов

Лужна частина

Суміш бікарбонату натрію із солодовим екстрактом, г

у тому числі:

бікарбонат натрію (сухий), г, не менше

солодовий екстракт, г, не менше

змочувач ВП-7, г

етиленгліколь, л

Об’єм водного розчину лужної частини заряду, л

Кислотна частина

Сірчана кислота, мл

Рідка кислотна суміш, мл

у тому числі:

сірчанокисле оксидне залізо, г

сірчана кислота, г

кислий сірчано-кислий ніфелін, г

Об’єм водного розчину кислотної частини заряду, л

 

 

 

 

-

-

 

8,5

 

-

-

 

0,45

 

 

-

 

 

-

43,0

-

 

8,5

 

-

 

-

-

-

0,45

 

 

 

 

-

 

8,5

 

-

 

-

0,45

 

 

 

 

-

-

 

 

-

-

 

-

-

Повітряно-пінні вогнегасники ВПП-10 і ВПП-5.Заряд вогнегасника складається з 4-6 %-го водного розчину піноутворювача ПУ-1 (ГОСТ 6948-81) (табл. 18.6). Заряд з корпусу вогнегасника виштовхується під тиском вуглекислого газу, що міститься в сталевому балоні під тиском.

Повітряно-пінний вогнегасник (рис. 18.2) складається із сталевого корпусу 1, горловина якого 8 закрита кришкою 7 із запірно-пусковим пристроєм, балона для газу, що виштовхує, (вуглекислоти) 3, закріпленого у тримачі 5 з прокладкою 6, і сифонної трубки 2 з насадком для одержання повітряно-механічної піни.

Таблиця 18.6 – ХАРАКТЕРИСТИКА ПІНОУТВОРЮВАЧІВ, ЗАСТОСОВУВАНИХ ДЛЯ ОДЕРЖАННЯ ПОВІТРЯНО-МЕХАНІЧНОЇ ПІНИ (ПМП)

                          Піноутворювач

Характеристика ПМП

Кратність (к)

Стійкість, с

ПУ-1

Гасовий контакт – 84 %

Кістковий клей – 4,5 %

Етиловий спирт або концентрований етиленгліколь – 11 %

 

Низька (к = 10)

 

Середня (к = 200)

Каустична сода – до нейтралізації контакту

Висока (к > 200)

ПУ-1А

Суміш алкілсульфатів натрію на основі сірчанокислих ефірів вторинних спиртів, алкільний залишок яких містить 8-18 атомів вуглецю

 

Низька (к = 10)

 

Середня (к = 200)

ПУ-6

Кров технічна – 100 кг

Їдкий натрій технічний (42-%-ний розчин) - 4,5 кг

Сірчана кислота технічна (10-%-ний розчин) - 20 кг

Залізо сірчане закисне (25-%-ний розчин) - 10 кг

Натрій фтористий технічний – 4 кг

Низька (к > 200)

 

ПУ-11

Низька (к = 10)

 

Примітка. Піни низької кратності, добуті на основі піноутворювачів ПУ-6 (у суміші з альгінатом натрію) і ПУ-11, на відміну від інших можна використовувати для гасіння водорозчинних рідин (спирту, ацетону тощо).

Для перенесення вогнегасника у верхній частині корпусу приварено рукоятку 10. Башмак 18 призначений для установки вогнегасника. Пусковий механізм складається зі штока 11 з голкою на кінці і важеля 9, що діє на шток під час проколювання мембрани 4 балона з вуглекислотою. Повітряно-пінний вогнегасник має розтруб 16, відцентровий розпилювач 15, касети з двома латунними сітками 17 і напірну трубку 14 для приєднання насадка до кришки вогнегасника, яка закрита мембраною 12. Кришку вогнегасника закрито захисним ковпаком 13.

 

Рисунок 18.2 - Повітряно-пінний вогнегасник ВПП-10

 

Для вмикання вогнегасника треба, спрямувавши на вогонь розтруб-насадку, натиснути на пусковий важіль. При цьому з’єднаний з важелем шток з голкою проколює мембрану 4 балона зі стисненим газом. Вуглекислота, що виходить з балона через ніпель, створює в корпусі вогнегасника тиск, під дією якого розчин сифонною трубкою надходить через розпилювач у розтруб-насадку, де, розпилюючись, змішується з повітрям й утворює багаторазову повітряно-механічну піну. У робочому стані вогнегасник тримають вертикально, не нахиляючи і не перевертаючи.

18.1.3. ГАЗОВІ ВОГНЕГАСНИКИ

Газові вогнегасники (додаток 18А) призначені для гасіння рідких і твердих горючих речовин (за винятком тих, які можуть горіти без доступу повітря), електроустановок під напругою, транспортних засобів; їх використовують також тоді, коли застосування води не дає позитивного ефекту або небажане (в музеях, картинних галереях, архівах тощо).

Після використання газових вогнегасників у закритих приміщеннях останні слід провітрити.

Зберігати вогнегасники потрібно на спеціальному кронштейні в легкодоступному місці, захищеному від прямих сонячних променів, і далеко від нагрівальних приладів.

Огляд вогнегасників виконують щомісяця. Щоквартально контролюють цілісність заряду, зважуючи його, а також перевіряють на герметичність.

Раз на три роки корпуси вогнегасників перевіряють на міцність гідравлічним тиском 2,5 МПа.

ВУГЛЕКИСЛОТНІ ВОГНЕГАСНИКИ ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8.Вони заряджені рідкою вуглекислотою під тиском 6 МПа. Вуглекислота в балоні вогнегасника перебуває в рідкій і газоподібній фазах, співвідношення яких залежить від температури. З підвищенням температури рідка вуглекислота переходить у газоподібний стан, а тиск у балоні різко зростає. Щоб балони не розірвало, їх заповнюють рідкою вуглекислотою на 75 %. Крім того усі вогнегасники забезпечують запобіжними мембранами, що сприяють саморозрядці балона, коли тиск у ньому досягне 16-22 МПа.

Ручний вуглекислотний вогнегасник (рис. 18.3) являє собою сталевий товстостінний балон 5, у горловину якого вкручено запірний вентиль 3 з сифонною трубкою 6. Запірний вентиль має запобіжну мембрану 2. До корпусу вентиля шарнірно приєднаний розтруб-снігоутворювач 4. Для переносу вогнегасника до його корпусу приварена рукоятка 1.

У разі потреби вогнегасник наближають до джерела пожежі, розтруб-снігоутворювач спрямовують на об’єкт, що горить, і відкривають вентиль до упору. При цьому рідка кислота під тиском надходить сифонною трубкою на дросель і в розтруб-снігоутворювач, де внаслідок різкого розширення і швидкого випаровування рідкої вуглекислоти утворюється вуглекислий сніг у вигляді пластівців з температурою -76...-80 °С. Струмінь вуглекислого газу і снігу, що виходить з розтруба, спрямовують у нижню частину полум’я, починаючи з нижнього краю. Вогнегасник треба тримати вертикально.

Рисунок 18.3 - Вуглекислотний вогнегасник ВВ-5

Аби уникнути обмороження, слід не торкатися розтруба-снігоутворювача незахищеними руками.

Вогнегасна дія вуглекислоти полягає в зниженні концентрації кисню в зоні горіння та охолодженні об’єкта, що горить. Горіння припиняється за умови об’ємної концентрації вуглекислого газу 20-25 %. Після застосування вогнегасника закриті приміщення слід провітрити.

АЕРОЗОЛЬНІ ВОГНЕГАСНИКИ ВА-1 І ВА-3.Призначені для гасіння загорянь на транспортних засобах з двигунами внутрішнього згоряння і на електроустановках напругою до 380 В. Ці вогнегасники не можна застосовувати для гасіння лужних, лужноземельних металів і сплавів на їх основі, оскільки при цьому може посилитися горіння, яке до того ж супроводжується вибухом, а також для гасіння речовин, здатних горіти без доступу повітря (кіноплівки тощо).

Як заряди для вогнегасників використовують суміші на основі галоїдованих вуглеводнів (табл. 18.7). На відміну від діоксиду вуглецю та інших інертних газів, галоїдовані вуглеводні можна застосовувати для гасіння матеріалів, що тліють (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали тощо).

Основною вогнегасною дією галоїдованих вуглеводнів є інгібуючий (гальмуючий) ефект, який полягає в хімічному гальмуванні реакції горіння через обривання ланцюгових реакцій горіння.

Заряд із корпусу вогнегасника виштовхується від дії стисненого газу (повітря), що міститься в сталевому балоні під тиском.

Вогнегасники ВА-1 і ВА-3 відрізняються один від одного лише місткістю корпусу.

Таблиця 18.7 – ХАРАКТЕРИСТИКИ ГАЛОЇДОВАНИХ ВУГЛЕВОДНІВ

Умовне позначення складу

Компоненти

Відношення компонентів, %

Вогнегасна концентрація

об’ємна, м

масова, кг/м³

4НД

 

3,5

Фреон 114В2

Фреон 13В

 

Бромистий етил

Діоксид вуглецю

Бромистий етил

Бромистий етил

Діоксид вуглецю

Тетрафтордиброметан

Трифторброметан

Діоксид вуглецю

Водяна пара

 

5,6

 

5,4

 

6,7

1,9

0,203

 

0,242

 

0,207

0,162

0,26

0,70

0,30

Аерозольний вогнегасник (рис. 18.4) складається зі сталевого корпусу 2, в горловину якого вкручено кришку 9 з запірно-пусковим пристроєм, балоном зі стисненим газом 4 і сифонною трубкою 3. Кришка корпусу має рукоятку 14, пусковий важіль 12 і захисний ковпак 11. Для зберігання вогнегасника на його корпусі знаходиться кронштейн 1. Зроблений зі сталі балон зі стисненим газом прикріплений до кришки за допомогою притиску 6 з прокладкою 7 має запірну кульку, що дає змогу в разі потреби зупиняти подавання вогнегасної речовини. Для герметичності балона використовують мембрану з фтористої бронзи 5, вмонтовану в ніпель 15 й ущільнену пробкою. Ніпель балона має дозований отвір для виходу стисненого газу.

Запірно-пусковий пристрій складається зі штока з голкою 10 для проколу мембрани балона й переміщення кульки та ущільнювального кільця із запірним клапаном 13, притиснутим до сідла пружиною 8.

Рисунок 18.4 - Розріз аерозольного вогнегасника ВА-3

 

Для введення вогнегасника в дію треба підняти рукоятку і натиснути пусковий важіль, що спирається на кінець штока.

Шток проколює мембрану 5 балона 4, переміщує запірну кульку і відкриває доступ газу з балона в корпус вогнегасника. Тиск у корпусі зростає, і бромистий етил через сифонну трубку надходить у вихідне сопло, в якому рідка фаза заряду перетворюється в газорідинну; аерозольний струмінь, що утворюється, надходить у зону горіння.

ВУГЛЕКИСЛОТНО-БРОМЕТИЛОВІ ВОГНЕГАСНИКИ ВВБ-3, ВВБ-7.Призначені для гасіння горючих речовин, твердих матеріалів, що тліють (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали тощо), а також електроустановок під напругою до 380 В. Застосовують їх на бензозаправних станціях, бензоколонках, вантажних і спеціальних автомобілях, які перевозять пальне і мастильні матеріали, у складських приміщеннях.

Не можна ними гасити лужні, лужноземельні метали, сплави на їх основі, а також речовини, що горять без доступу повітря.

Вогнегасники заряджають сумішшю 4НД, що включає 97 % брометилу і 3 % вуглекислого газу. Як заряд застосовують також тетрафтордиброметан, відомий під назвою “ХЛАДОН 114В2”, або водні розчини змочувачів (рідинний заряд) (табл. 18.7, 18.8). Для викиду заряду у вогнегасник накачують повітря, що створює робочий тиск 0,89-0,9 МПа при температурі 20 °С.

Речовина

Оптимальна масова концентрація, %

Сульфонат (гасовий)

Змочувач ДБ

Сульфанол НП-1

Сульфанол НП-5

Сульфанол Б

Змочувач НБ (некаль)

Допоміжні речовини:

ОП-7

ОП-10

Емульгатор ОП-4

Піноутворювач ПУ-1

0,2-0,25

0,3-0,5

0,3-0,5

1,5-1,8

0,7-0,8

 

1,5-2

1,5-2

1,95-2,2

3,5-4,5

Примітка. Речовини ОП-7 та ОП-10 застосовують для гасіння загорянь ацетону, спирту та інших гідрофільних рідин.

Вогнегасні дії заряду грунтуються на хімічному гальмуванні реакції горіння, що полягає в обриванні ланцюгової реакції горіння (інгібуючий ефект).

За вогнегасними властивостями заряд 4НД в чотири рази ефективніший, ніж вуглекислота, і має змочувальну властивість. Вуглекислотно-брометилові вогнегасники можна застосовувати для гасіння пожеж при низьких температурах, коли хімічні пінні і вуглекислотні вогнегасники замерзають. Робочий діапазон температур - від -60 до +55 °С.

Вогнегасники ВВБ-3 і ВВБ-7 - аналогічні; відрізняються лише місткістю балона і будовою насадка, що розпорошує.

Вуглекислотно-брометиловий вогнегасник (рис. 18.5) являє собою циліндричний сталевий тонкостінний балон 1 із сферичним дном. У верхній частині балона уварено горловину, в яку вкручено запірно-пускова голівка важільного типу з насадком 3, що розпорошує. До горловини знизу прикріплено сифонну трубку 5. Зверху головка закрита ковпаком 4. Для переносу вогнегасника на його корпусі є рукоятка 2.

Рисунок 18.5 - Вуглекислотно-брометиловий вогнегасник ВВБ-3

 

У разі застосування вогнегасник треба наблизити до джерела пожежі, спрямувати розпилювач на вогонь і натиснути на важіль запірно-пускової голівки. Заряд, який витискується стисненим повітрям через сифонну трубку, надходить на розпилювач, де перетворюється із рідинної фази в газоподібну. Струмінь з розпилювача слід спрямувати в нижню частину полум’я, починаючи з ближнього краю. Під час роботи вогнегасник тримають вертикально.