Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства.

Оцінка наслідків від впливу негативних факторів за кінцевим результатом – грубейший прорахунок людства, приведший до величезних жертв і кризі біосфери.

Де ж вихід? Він очевидний. Вирішення проблем безпеки життєдіяльності необхідно вести на науковій основі.

Наука – вироблення й теоретичне систематизація об'єктивних знань про дійсність.

У найближчім майбутньому людство повинне навчитися прогнозувати негативні впливи й забезпечувати безпека прийнятих розв'язків на стадії їх розробки, а для захисту від діючих негативних факторів створювати й активно використовувати захисні кошти й заходу, усіляко обмежуючи зони дії й рівні негативних факторів.

Реалізація цілей і завдань у системі «безпека життєдіяльності людину» приоритетна й повинна розвиватися на науковій основі.

Наука про безпеку життєдіяльності досліджує мир небезпек, що діють у середовищі проживання людину, розробляє системи й методи захисту людину від небезпек. У сучаснім розумінні безпека життєдіяльності вивчає небезпеки виробничого, побутового й міського середовища як в умовах повсякденного життя, так і при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного й природного походження. Реалізація цілей і завдань безпеки життєдіяльності включає наступні основні етапи наукової діяльності:

- ідентифікація й опис зон впливу небезпек техносфери й окремих її елементів (підприємства, машини, прилади й т.п.);

- розробка й реалізація найбільш ефективних систем і методів захисту від небезпек;

- формування систем контролю небезпек і керування станом безпеки техносфери;

- розробка й реалізація заходів щодо ліквідації наслідків прояву небезпек;

- організація навчання населення основам безпеки й підготовки фахівців з безпеки життєдіяльності.

Головне завдання науки про безпеку життєдіяльності – превентивний аналіз джерел і причин виникнення небезпек, прогнозування й оцінка їх впливу в просторі й у часі.

Сучасна теоретична база БЖД повинна містити, як мінімум:

- методи аналізу небезпек, генерируемых елементами техносфери;

- основи комплексного опису негативних факторів у просторі й у часі з урахуванням можливості їх сочетанного впливу на людину в техносфері;

- основи формування вихідних показників екологічності до новостворюваних або рекомендованим елементам техносфери з урахуванням її стану;

- основи керування показниками безпеки техносфери на базі моніторингу небезпек і застосування найбільш ефективних заходів і засобів захисту;

- основи формування вимог по безпеці діяльності до операторів технічних систем і населенню техносфери.

 

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними результатами, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей. Квантифікація небезпеки, або кількісна оцінка збитків, заподіяних нею, залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, які знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

З метою уніфікації будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має свій кількісний вираз, наприклад, кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди в грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.