|
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
| АБ
| – агрегат бензиновий
| | АВЗК
| – апаратура внутрішнього зв’язку та комутації
| | адн
| – артилерійський дивізіон
| | АСУВ
| – автоматизовані системи управління військами
| | АТО
| – антитерористична операція
| | АУВ
| – автоматизоване управління військами
| | АЩП
| – антено-щоглові пристрої
| | б. охор.
| – бойова охорона
| | БМП
| – бойова машина піхоти
| | БСП
| – боковий спостережний пункт
| | БТР
| – бронетранспортер
| | ВЗ
| – вузол зв’язку
| | ВП
| – вогневі позиції
| | гв
| – гранатометний взвод
| | гсадн
| – гаубично-самохідний артилерійський дивізіон
| | ДТ
| – державна таємниця
| | ЕМХ
| – електромагнітна хвиля
| | зрв
| – зенітно-ракетний взвод
| | ісв
| – інженерно-саперний взвод
| | ІТВ
| – інформаційно-телекомунікаційний вузол
| | К
| – командир
| | КБЗІ
| – контроль безпеки зв’язку та інформації
| | КСП
| – командно-спостережний пункт
| | КХ
| – короткі хвилі
| | КШМ
| – командно-штабні машини
| | ЛЩ
| – лінійний щиток
| | мб
| – механізований батальйон
| | мбр
| – механізована бригада
| | МБУ
| – машина бойового управління
| | мв
| – механізований взвод
| | мінбатр
| – мінометна батарея
| | мр
| – механізована рота
| | МТ-ЛБУ
| – механізований тягач легкий броньований управлінський
| | НЗ
| – начальник зв’язку
| | НШ
| – начальник штабу
| | ООС
| – операція об’єднаних сил
| | ПАРМ
| – пересувна артилерійська радіотехнічна метеостанція
| | ПЗУ
| – польовий зарядний пристрій
| | ПРП
| – пересувний розвідувальний пункт
| | ПСП
| – передовий спостережний пункт
| | птадн
| – протитанково-артилерійський дивізіон
| | ПТЗРП
| – протидія технічним засобам розвідки противника
| | ПУ
| – пункт управління
| | ППЦ
| – приймально-передавальний центр
| | ПУВ
| – пункт управління вогнем
| | ПУЗ
| – пункт управління зв’язком
| | рв
| – розвідувальний взвод
| | реадн
| – реактивно-артилерійський дивізіон
| | РЕБ
| – радіоелектронна боротьба
| | РЕЗ
| – радіоелектронні засоби
| | РЕЗах
| – радіоелектронний захист
| | РЕП
| – радіоелектронне подавлення
| | РЕР
| – радіоелектронна розвідка
| | РРТР
| – радіо і радіотехнічна розвідка
| | садн
| – самохідний артилерійський дивізіон
| | сабатр
| – самохідна артилерійська батарея
| | САУ
| – самохідна артилерійська установка
| | СУВ
| – скрите управління військами
| | тб
| – танковий батальйон
| | тв
| – танковий взвод
| | ТЗ ПД
| – технічні засоби протидії
| | ТЗР
| – технічні засоби розвідки
| | ТТХ
| – тактико-технічні характеристики
| | УКХ
| – ультракороткі хвилі
|
ВСТУП
Рівень готовності Збройних Сил України до виконання завдань за призначенням безпосередньо залежить від наявності новітнього озброєння військової техніки, але жодне озброєння і жодна техніка не зможуть забезпечити ефективного виконання бойових завдань без своєчасного, достовірного та безпечного управління військами та озброєнням.
Сучасні системи управління повинні мати високу бойову готовність, пропускну здатність, стійкість, мобільність, доступність, розвідувальну захищеність, керованість, а також забезпечувати виконання вимог щодо своєчасності, достовірності та безпеки інформаційного обміну.
Радіоелектронна боротьба, в свою чергу, організовується і ведеться з метою зниження ефективності застосування зброї, бойової техніки і радіоелектронних засобів управління і зв’язку противника, захисту від його технічних засобів розвідки, забезпечення стійкості роботи систем і засобів управління своїми військами і зброєю.
Заходи РЕБ повинні здійснюватися у тісному поєднанні з іншими видами бойового забезпечення та вогневим ураженням засобів управління військами і зброєю противника. А основою управління, як ми знаємо, є зв’язок.
За останні роки підрозділи зв’язку зазнали певного розвитку, отримали на озброєння новітні цифрові засоби та техніку зв’язку, що дало можливість успішного виконання ними завдань за призначенням. На сьогоднішній день система зв’язку й автоматизації переведена на цифрові засоби, що дозволило забезпечувати виконання першочергових завдань з управління силами і засобами. Перехід до цифрових засобів в період 2014-2020 років відбувався шляхом:
- розгортання системи супутникового зв’язку до окремих ротних (взводних) опорних пунктів включно;
- розгортання системи транкінгового зв’язку тактичної ланки управління;
- використанням модернізованих комплексних апаратних зв’язку старого парку, переобладнаних сучасними засобами зв’язку та комплектами телекомунікаційного обладнання у контейнерному вигляді;
-розгортання системи радіозв’язку на КХ/УКХ радіозв’язку виробництва компанії «Harris» (США, Мелборн, Флоріда);
- застосування командно-штабних машин;
- застосування новітніх тропосферних станцій;
- нарощування мережі обміну службовою інформацією та доведення її до рівня батальйону, а в окремих випадках – до ротного (взводного) опорного пункту;
- нарощування захищеної системи обміну інформацією;
- переведення на цифрові засоби зв’язку та підключення до телекомунікаційної мережі спеціального призначення й телекомунікаційної мережі загального користування стаціонарних інформаційно-телекомунікаційних вузлів Збройних Сил України та ін.
У навчальному посібнику розглядаються питання основ організації зв’язку в підрозділах Сухопутних військ; загальні принципи зв’язку та основні тактико-технічних характеристики засобів зв’язку тактичної ланки; основи захисту від впливу засобів радіоелектронної боротьби противника; завдання системи зв’язку механізованих підрозділів; сучасні погляди на організацію зв’язку в основних видах бою з урахуванням досвіду участі механізованих військ ЗС України на сході України, вимоги останніх керівних документів та стандартів НАТО; застосування в Збройних Силах України інфокомунікаційних технологій.
РОЗДІЛ І
Основи безпеки зв’язку
Скрите управління військами
Одним із найбільш вузьких місць у питанні забезпечення СУВ є використання засобів електрозв’язку, які широко застосовуються для управління військами і зброєю. Штаб – це мозок збройних сил, а засоби електрозв’язку – її нерви.
При використанні технічних засобів зв’язку слід завжди враховувати можливість перехвату і підслуховування розвідкою противника інформації, яка передається за їх допомогою. Воєнна історія знає багато прикладів, коли під час ведення відкритих переговорів при порушеннях режимів роботи засобів зв’язку і дисципліни зв’язку важлива інформація про заплановані дії військ ставала здобутком противника.
За радіопередавальними засобами зв’язку здійснюється постійне спостереження за допомогою спеціальних високочутливих приймальних і приймально-пеленгуючих пристроїв. Достатньо увімкнути РСТ на передачу на 1-5 сек, як вона може бути запеленгована та визначено її місцезнаходження, і, відповідно, місце знаходження ПУ.
Скрите управління військами (СУВ) – це комплекс заходів, спрямованих на унеможливлення або істотне зменшення витоку змісту інформації про стан та дії військ у процесі управління.
Скрите управління досягається:
- обмеженням кола осіб, допущених до розроблення оперативних (бойових) документів, а також які мають право користуватися технічними засобами спеціального зв’язку;
- комплексним застосуванням засобів засекречуваного зв’язку, шифруваль-ної та кодувальної техніки, ручних шифрів та документів кодованого зв’язку;
- захистом інформації на засобах автоматизації (комп’ютерної техніки);
- дотриманням встановлених режимів роботи технічних засобів зв’язку та заходів радіомаскування;
- обмеженням використання для управління військами відкритих каналів зв’язку;
- організацією секретної роботи, забезпеченням збереження документів;
- своєчасним виявленням можливих каналів витоку інформації з обмеженим доступом та їх закриттям.
Організація скритого управління військами включає:
- безпеку зв’язку та інформації;
- захист системи управління та протидію ТЗР противника. Організація виконання заходів із забезпечення скритого управління військами, контроль за їх виконанням здійснюється оперативним підрозділом, підрозділом зв’язку та інформаційних систем, підрозділом (службою) РЕБ та підрозділом захисту інформації і криптології.
Під час підготовки бойових дій штаб забезпечує підпорядковані та визначені взаємодіючі штаби шифрами (ключовими документами) для здійснення засекреченого, шифрованого, кодованого зв’язку та захисту інформації на засобах автоматизації, а також розробляє, видає та розсилає у війська документи кодованого зв’язку.
Загальне керівництво контролем безпеки зв’язку та інформації покладається на начальника зв’язку. Завдання щодо виявлення порушень безпеки зв’язку та інформації виконуються пунктами контролю безпеки зв'язку.
Забезпечення СУВ включає комплекс заходів і досягається:
- максимальним скороченням числа посадових осіб, які залучені до розробки документів плану бою;
- особистим спілкуванням командирів із підлеглими при постановці завдання або передачі бойових документів через офіцерів штабу і зв’язок;
- суворим дотриманням режимів роботи засобів зв’язку;
- комплексним використанням наявних засобів зв’язку і апаратури, яка забезпечує закриття каналів;
- проведенням заходів оперативного і радіомаскування;
- організацією оперативної радіодезінформації противника;
- організацією в штабах секретної роботи і режиму секретності;
- організацією чіткої комендантської служби на ПУ з його охорони;
- постійним вихованням в особового складу високої пильності та необхідності зберігання державної таємниці в будь-яких умовах дій військ.
І тому переговори по відкритим каналам радіозв’язку дозволяються тільки:
- при оповіщенні військ у ході бою;
- при управлінні вогнем та підрозділами;
- при передаванні команд без порушень СУВ.
У всіх випадках відкритого передавання номери і найменування частин, посади командирів, пункти місцевості обов’язково кодуються.
Для забезпечення СУВ у всіх видах ЗС використовується:
- кодування за допомогою документів СУВ;
- спеціальний зв’язок;
- шифрований зв’язок.
Кодування за документами СУВ призначено для зберігання таємності інформації, яка передається по відкритих каналах зв’язку. Використовується для СУВ там, де не має спецапаратури, або як дублюючий засіб при перервах спецзв’язку.
До засобів кодованого зв’язку відносяться:
- кодувальні машини;
- документи кодованого зв’язку, які містять у собі: а) кодові таблиці; б) сигнально-кодові таблиці; в) формалізовані документи; г) номенклатурні таблиці; д) переговорні таблиці; е) таблиці сигналів; ж) кодовані топокарти.
Кодові таблиці – для кодування документів (розпоряджень, донесень тощо), які передаються по відкритих каналах зв’язку і використовуються в оперативно-тактичній ланці управління. Мають приблизно 10 000 типових фраз у словнику.
Сигнально-кодові таблиці – для кодування коротких закінчених сигналів (команд), наказів та донесень, які необхідно терміново довести до адресатів по відкритих каналах зв’язку, а також коротких запитів і відповідей із з’ясування обстановки під час ведення безпосередніх переговорів між посадовими особами.
Номенклатурні таблиці – для кодування різної цифрової інформації (звіти, донесення, заявки, добові підсумки тощо). Вони розробляються у формі таблиць, де найменування граф являють собою словникові позначення. Кодуються і передаються тільки номери рядків та чисельні показники (дані), які знаходяться в таблиці.
Формалізовані бойові документи – для передачі попередніх бойових розпоряджень з бойового застосування частин і підрозділів, а також попередніх бойових розпоряджень за видами бойового забезпечення. Формалізовані бланки у кореспондентів однакові, тому кодується тільки варіативна частина документа.
Переговорні таблиці – це документи ручного кодування для прихованого передавання по відкритих каналах зв’язку коротких:
- бойових розпоряджень перед боєм;
- вказівок про взаємодію;
- з’ясувань завдань під час бою;
- донесень про підсумки бойових дій. Обсяг – близько 5000 фраз.
Таблиці сигналів – як і переговорні, сигнально-кодові таблиці призначені для кодування коротких сигналів, наказів, донесень, що передаються по відкритих каналах зв’язку, які треба терміново довести до адресата.
Відрізняються простотою ключової системи і мають обсяг близько 500 фраз. Всі елементи кодування зведені в одній таблиці.
Кодовані топографічні карти – для кодування дійсних координат місцевості шляхом заміни їх кодованими числами, крім цього, кодуються назви населених пунктів та географічних об’єктів.
Кодування топографічних карт за системою СКК-7 (вертикальний та горизонтальний ряд) здійснюється тризначними числами, які наносяться на карту замість дійсних координат, а також УСКК-1, УСКК-2, СКК-17 та ін.
До документів СУВ також відносять таблиці позивних і таблиці паролів.
Таблиці позивних поділяються на:
- таблиці позивних радіостанцій;
- таблиці позивних посадових осіб (як позивні використовуються як іменники, так і цифри).
Переговорні, сигнальні таблиці і кодовані карти є засобами особистого скритого зв’язку командирів при управлінні військами по відкритих каналах зв’язку. Дані документи відносяться до документів обмеженої стійкості і вимагають суворого виконання правил користування.
Ведення переговорів безпосередньо посадовими особами здійснюється наступним чином: при передаванні коротких докладів (запитань) за обставин, коли використовується таблиця сигналів та кодована топокарта, розшифрування інформації рекомендується виконувати при отриманні кожної чергової групи. При цьому сторона, яка передає, робить між групами паузи, достатні для того, щоб приймаючий встигав розкодувати їх за допомогою вищеназваних таблиць.
Після передачі кількох груп, які містять закінчене речення, сторона, яка передає, перериває передачу словом «ПРИЙОМ», надаючи приймаючій стороні можливість з’ясувати зміст фрази або запросити повтор на незрозумілу групу. Якщо зміст фрази зрозумі- лий, сторона, яка приймає, повторює прийняті групи і словом «ПРИЙОМ» або «ПЛЮС» повідомляє про готовність до наступного прийому.
Якщо переговори ведуться через радиста, то передача робиться у формі кодограм. При цьому кодування і розкодування тексту здійснюється самою посадовою особою.
Таким чином, застосування документів СУВ істотно зменшує витік змісту інформації про стан та дії військ у процесі управління військами.
3.2.2. Класифікація порушень безпеки зв’язку
Безпека зв’язку – це здатність системи зв’язку протистояти радіо- та радіотехнічним розвідкам противника, введенню в неї хибної інформації та відповідати вимогам режиму таємності при обробці та збереженні інформації на вузлах зв’язку.
Зв’язок як головний засіб управління військами є носієм важливої для противника інформації про:
- бойовий склад, призначення військ;
- ступінь бойової готовності;
- ступінь оперативної підготовки військ;
- прийняту систему управління.
Джерелами інформації для радіо-, радіотехнічної розвідки можуть бути: вузли, центри, станції, лінії та канали зв’язку, окремі технічні засоби зв’язку.
Із вказаних джерел радіо-, радіотехнічні розвідки можуть отримувати інформацію шляхом:
- перехоплення повідомлень, які передаються по технічних засобах зв’язку;
- виявлення демаскуючих ознак при використанні та організації зв’язку; системах призначення позивних, адресування і паролювання, порядку використання частот і переговорних таблиць;
- аналізу порушень встановлених режимів роботи засобів зв’язку, вимог прихованого управління військами, заходів радіомаскування і правил використання апаратури засекречування;
- пеленгування джерел випромінювання, викриття їх місцезнаходження;
- перехопленню та аналізу побічних випромінювань;
- несанкціонованого доступу до засобів оброблення, збереження і передачі таємної інформації.
По відкритих каналах забороняється передавати:
- військове звання, посаду, прізвище військовослужбовців;
- позивні вузлів зв’язку, телефонних і телеграфних станцій, номери бойових постів;
- умовні номери військових частин, місця дислокації частин і вузлів зв’язку;
- зміст оперативно-технічної документації;
- тактико-технічні дані апаратури і принципи її роботи;
- частоти;
- часові і добові підсумки роботи зв’язку;
- стан погоди у районі розташування вузлів зв’язку та інші ознаки, за якими є можливість встановлення належності радіостанції до роду військ, ланок управління і визначити характер завдань, що виконуються.
Для забезпечення безпеки зв’язку здійснюються організаційнотехнічні заходи.
Забезпечення безпеки зв’язку є однією із найважливіших складових у загальній системі заходів із збереження державної та військової таємниці, що здійснюється спільно із заходами оперативного маскування, прихованого управління військами та режиму таємності.
Для забезпечення безпеки зв’язку вживаються організаційні та технічні заходи, головними з яких є:
- використання заходів: організації зв’язку, систем паролювання й адресування, призначення радіоданих, встановлення режимів роботи, просторових, територіальних і тимчасових обмежень у використанні технічних засобів зв’язку;
- забезпечення максимальної прихованості управління військами;
- максимальне обмеження у використанні для управління військами відкритих каналів зв’язку;
- обмеження кола посадових осіб, які мають право ведення переговорів по відкритих каналах зв’язку; навчання їх порядку і правил ведення переговорів по відкритих каналах із використанням документів прихованого управління військами;
- обмеження обсягу інформації, що передається по різних каналах зв’язку, за рахунок її уніфікації і формалізації;
- скорочення часу роботи технічних засобів зв’язку на випромінювання (передачу) за рахунок використання апаратури швидкодії і формалізованих бойових документів;
- широке та ефективне використання апаратури автоматичного засекречування, засобів шифрування і кодування повідомлень;
- використання для передачі таємної інформації найбільш захищених від радіо- і радіотехнічних розвідок технічних засобів зв’язку, а також каналів зв’язку, які не піддаються перехопленню;
- розташування передавальних засобів за межами пунктів управління;
- зміна радіоданих при перегрупуваннях військ, зміні районів їх зосередження, а також переміщень пунктів управління;
- використання мінімально необхідних для забезпечення зв’язку потужностей випромінювання, гостроспрямованих антен та інших заходів, які перешкоджають веденню розвідки, перехопленню повідомлень, що передаються, і пеленгування джерел випромінювання;
- використання захисних властивостей місцевості при виборі трас та місць розташування станцій зв’язку, що утруднюють розвідку їх противником;
- суворе дотримання встановлених режимів роботи технічних засобів зв’язку, вимог СУВ, заходів радіомаскування, правил використання апаратури засекречування і ведення зв’язку;
- запобігання несанкціонованого доступу до технічних засобів передачі, прийому, оброблення, збереження і відображення таємної інформації;
- виявлення та оперативне припинення порушень правил використання апаратури засекречування, вимог СУВ, встановлених режимів роботи технічних засобів зв’язку;
- організація та здійснення контролю за безпекою у використанні систем і технічних засобів зв’язку різного призначення;
- підвищення рівня спеціальної підготовки особового складу з питань безпеки зв’язку, проведення профілактичної роботи із попередження порушень.
Порушенням безпеки зв’язку треба вважати всі випадки порушень встановлених правил використання технічних засобів зв’язку, які можуть призвести до втрати інформації.
Залежно від втраченої інформації порушення безпеки зв’язку поділяються на три категорії, класифікація яких визначається спеціальною інструкцією.
І категорія – порушення правил використання технічних засобів зв’язку, які призводять до розголошення або утворюють реальну можливість втрати таємних відомостей.
До порушень безпеки зв’язку I категорії відносяться:
- порушення вимог СУВ, які пов’язані повністю або частково з відкритими переговорами по відкритих каналах зв’язку, з яких можливо встановити характер, дислокацію або склад військової частини;
- порушення правил використання спецапаратури, які містять під час передачі по відкритих каналах зв’язку інформацію про технічний пристрій або принцип роботи;
- інформація про ключові документи та інструкції з технічного обслуговування спецапаратури, яка розкриває їх спеціальні властивості, а також повторне використання ключових документів;
- передача секретної інформації по відкритих каналах зв’язку.
ІІ категорія – порушення правил використання технічних засобів зв’язку, які здійснюють передумови до втрати таємних відомостей.
До порушень безпеки зв’язку II категорії відносяться:
- порушення вимог ПУВ, які пов’язані з передачею по відкритих каналах зв’язку інформації службового характеру;
- переговори по відкритих радіо-, радіорелейних, тропосферних, супутникових каналах зв’язку приватного характеру;
-встановлення радіозв’язку із сторонніми радіостанціями, у тому числі з радіоаматорами.
ІІІ категорія – порушення правил встановлення зв’язку і ведення радіообміну; норм технічної експлуатації засобів зв’язку й інших вимог, систематизація та узагальнення яких призводить до втрати інформації службового характеру.
До порушень безпеки зв’язку III категорії відносяться:
- передавання незакодованих значень частот, номерів радіомереж, радіонапрямків, позивних;
- передавання часу чергових сеансів радіозв’язку;
- передавання виразів і термінів, які відносяться до воєнного часу;
- використання при встановленні зв’язку звичайних кодових скорочень, які не передбачені переговорними таблицями;
- відхилення від норми технічних характеристик сигналів, які випромінюються (частотні, фазові, спектральні і тимчасові ознаки).
Порушення безпеки зв’язку, яке сталося під час одного сеансу передавання або передачі одного повідомлення рахується як одне порушення.
Забезпечення безпеки зв’язку є однією з найважливіших складових частин у загальній системі заходів із збереження державної та військової таємниці і здійснюється разом із заходами оперативного маскування, скритого управління військами та режиму секретності.
При розробці і здійсненні заходів із забезпечення безпеки зв’язку необхідно виходити з того, що радіо- і радіотехнічна розвідка ведеться безперервно з використанням нових технічних засобів. Вказані засоби можуть встановлюватись на наземних стаціонар- них і рухомих об’єктах, космічних та повітряних апаратах, кораб- лях та інших носіях.
Крім того, радіо- і радіотехнічна розвідка може вестись із будинків представництв іноземних держав, місць тимчасового розташування їх представників, а також за допомогою таємно встановленої автономної автоматичної розвідувальної апаратури в районах важливих об’єктів та на трасах кабельних ліній зв’язку.
3.2.3. Ризики використання радіотехнічних засобів при управлінні підрозділами в ході виконання бойових завдань. Правила користування засобами зв’язку та телекомунікації із урахуванням досвіду АТО (ООС).
На сьогодні (2020 р.) система держуправління України базується на каналах зв'язку приватних операторів – «Укртелеком», «Датагруп», «Адамант», IT Systems, «Vodafone», «Київстар», що являють незахищені мережі як для військового застосування.
Держспецзв’язок – єдиний відомчий оператор зв’язку, якому дозволено забезпечення послугами передавання інформації державних структур, – долучився до проекту мережі мобільного зв’язку в інтерсах силових структур. Нова мобільна мережа вкрай необхідна в зоні бойових дій на Сході країни. Відомство зазначає, що управління військами наразі ведеться на базі орендованих «відкритих» каналів зв’язку у приватних фірм – «Укртелеком», «Датагруп» і «Адамант», що є неприпустимим.
У керівництві Держспецзв'язку зазначають, що діяльність «Vodafone» і «Київстар», в мережах яких проходять дзвінки чиновників та військових, скомпрометована підозрами в пособництві російській владі щодо збору розвідувальної інформації з мереж стільникового зв'язку цих операторів.
Як приклад, наводиться інформація СБУ, яка фіксувала втручання в системи управління мережами і перенаправлення викликів абонентів «МТС-Україна» і «Київстар» на номери російських операторів.
Треба пам’ятати, що GSM – стара технологія, яка набула поширення ще в 2000-х роках. Використовувані коди шифрування є відкритими, та на озброєнні спецслужб (підрозділів РЕБ) є сучасні засоби, які вміють обходити системи захисту GSM, використовуючи технологічні вади цього стандарту.
Поради щодо користування засобами мобільного зв’язку:
- залишити свій номер (SIM-картку) удома;
- використовувати тільки картки Life або PeopleNet;
- бажано придбати телефонні картки якомога ближче до зони АТО ()ООС), краще на Донбасі;
- взяти новий телефон, якщо є така можливість. Телефон повинен бути найпростішим. В окопі не буде часу «лазити» по Інтернету. Чорно-білий екран, мінімум функцій, зате батарея буде тримати дуже довго;
- дзвонити додому якомога рідше. Обмежити коло спілкування – можна говорити з дружиною (дівчиною) матір'ю, а друзі нехай дізнаються інформацію від ніх. В розмовах не використовувати ніяких географічних назв або інших прикмет, за якими можна зрозуміти місце розташування підрозділу. Імена, прізвища, будь-які інші особисті дані не використовувати в розмовах. Син, мати, кохана, друг – єдине, як треба називати співрозмовника.
ПОМІРКУЙ! Чи варто взагалі дзвонити? Якщо дзвониш, то думай, чи варто розповідати купу дрібних деталей – що ти їв, як спав, яка погода;
- якщо збираєшся дзвонити, відійди від розташування частини хоча б на 400-500 метрів. Сам не йди, візьми з собою побратима, який буде тебе контролювати. Коли говориш по телефону, ти можеш не помітити загрози.
- ПАМ’ЯТАЙ – в Афганістані, в Чечні, в 2014-2015 роках на сході України більшість солдатів загинули саме з неуважності. Командир повинен знати, куди і з ким ти пішов;
- завжди тримай телефон вимкненим. Від цього залежить не тільки твоє життя – противник накриває весь твій підрозділ;
- обмотування телефону фольгою й інші подібні фокуси нічим не допоможуть;
|
Археология
Биология
Генетика
География
Информатика
История
Логика
Маркетинг
Математика
Менеджмент
Механика
Педагогика
Религия
Социология
Технологии
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
