Конституційне право – об’єктивна суспільна необхідність чи

Конституційне право – об’єктивна суспільна необхідність чи

Національна правова традиція

Конституційне право України як провідна галузь права та юридична наука

Система галузі та науки конституційного права України

Принципи конституційного права

Норми конституційного права України (особливості, структура,

Класифікація)

Інститути конституційного права України

Конституційно-правова відповідальність

Джерела конституційного права України

Поняття та сутність конституції

Загальна характеристика юридичних властивостей конституції

Функції конституції

Об'єкти конституційного регулювання. Структура Конституції

Конституціоналізм: поняття та засади

Поняття та сутність інституту правової охорони Конституції

Система правової охорони Основного Закону (юридичні гарантії реалізації чинної конституції України - порядок внесення змін; конституційна відповідальність, тощо)

Суб’єкти правової охорони Конституції України

Конституційно-правові засади формування Конституційного Суду України

Компетенція Конституційного Суду України

Акти Конституційного Суду України

20. Конституційно-правові основи суспільного ладу (суспільства).

Поняття конституційного ладу.

Система засад конституційного ладу України.

Україна – суверенна держава (зміст принципу державного

Суверенітету)

Україна – демократична держава (зміст принципу народного

Суверенітету)

Україна – правова держава

Україна – соціальна держава

Засада політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності

Україна – держава з республіканською формою правління

Засада розподілу владних повноважень

Засада визнання та гарантування місцевого самоврядування

Україна – світська держава

Конституційно-правовий механізм захисту конст. ладу

Поняття і сутність конституційно-правового статусу людини та

Громадянина30

Структура та принципи конституційно-правового статусу людини та громадянина

Поняття і зміст громадянства України. Принципи громадянства

України

Набуття громадянства України: підстави та умови

Способи припинення громадянства України

Система та повноваження органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України

Поняття та система основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина.

Міжнародно-правові стандарти прав та свобод людини і громадянина

Класифікація основних прав і свобод людини і громадянина.

Особисті права та свободи.

Політичні права та свободи.

Соціально-економічні та культурні права та свободи.

Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні.

Конституційні засади правового статусу іноземців та апатридів.

Конституційно-правовий статус іноземних громадян та осіб без

Громадянства в Україні.

Конституційно-правовий статус біженців в Україні.

Конституційно-правовий статус іммігрантів в Україні.

Конституційно-правовий статус закордонних українців.

Поняття та принципи державно-територіального устрою України.

Система адміністративно-територіального устрою України.

Автономна Республіка Крим у системі адміністративно-

Територіального поділу.

Конституційно-правове положення міст зі спеціальним статусом.

Поняття суверенітету в конституційному праві

Державно-правові ознаки суверенітету України

Поняття, система та функції державних символів України

Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні

Поняття та форми народного волевиявлення в Україні

Поняття та види виборів. Активне та пасивне виборче право

Принципи виборчого права України

Поняття виборчої системи. Види виборчих систем. Принципи виборчої

Системи України. Виборча система в Україні.

Конституційно-правові основи проведення референдумів в Україні

Республіки Крим

Президентові України

Державної влади в Україні

Функції Конституції.

       Юридична функція. Конституція України є Основним Законом держави, базою системи національного права. Вона встановлює основоположні правові приписи, які є визначальними для інших галузей права. Установча функція. Конституція встановлює основні по-літико-правові інститути держави і суспільства, визначає основи правового статусу громадян, систему і структуру законодавчої, виконавчої, судової влади, органів місцевого самоврядування та ін. Ідеологічна функція. Як головний закон держави і суспільства Конституція закріплює основоположні цінності (демократія, суверенітет народу, права людини і громадянина тощо), виконує важливу роль стосовно державних і самоврядних інституцій, громадян і посадових осіб, орієнтує їх на виконання законів, шанування закріплених у них цінностей. Гуманістична функція Конституції України проявляється в тому, що в ній закріплені права і свободи особи як складова частина правової системи держави, проголошуються загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародних договорів України, ратифікованих парламентом, проголошується, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Організаційна функція Конституції полягає в тому, що вона стимулює подальший розвиток суспільних відносин, містить у собі положення програмного характеру, є базою розвитку прогресивних політико-правових процесів. Стабілізуюча функція виявляється в тому, що Конституція виступає стабілізуючим чинником соціально-економічних процесів, визначає стратегію розвитку політико-правової системи держави і суспільства. Консолідуюча функція Конституції полягає в тому, що будь-яка конституція є результатом суспільної злагоди, оскільки закріплює загальні соціальні інтереси основної більшості населення. Обмежувальна функція Конституції полягає в тому, що конституційні норми створюють основу і визначають межі діяльності державних органів, стримують узурпацію та монополізацію влади певними структурами державної влади.

Компетенція КСУ

       Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Функціями Конституційного суду України є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Консти­туції України (конституційний контроль) і офіційне тлумачення Конституції України та законів України.       До повноважень Конституційного Суду України чинне законодавство відносить прийняття рішення та дання висновків у справахПовноваження Конституційного Суду України

Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України;

5) відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

6) порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України.

Межі повноважень Конституційного Суду України

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим   та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
Підстави для визнання правових актів неконституційними

Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є:

невідповідність Конституції України;

порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;

перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

19.Акти Конституційного Суду України
Конституція України вказує на два основних види актів Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції:
- рішення - їх Конституційний Суд України ухвалює з питань конституційності законів та інших правових актів (ч. З ст. 150);
- висновки - їх Конституційний Суд України дає в справах про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, а також щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту

Ухвали є формою вирішення Конституційним Судом процесуальних питань своєї діяльності. Конституційний Суд України приймає (приймає -відповідно до ч 1 ст. 48 і ст. 49 Закону, виносить - відповідно до параграфу 21 Регламенту) процесуальні ухвали про відкриття провадження та про відмову у відкритті провадження у справі в Конституційному Суді України.Ухвали оформляються протокольно або у вигляді окремого акту. Відповідно вони поділяються на ухвали процесуальні і ухвали протокольні (наприклад, про притягнення до відповідальності за порушення встановленого порядку у Залі засідань Конституційного Суду України). Отже, акти Конституційного Суду України є засобом юридичного оформлення результатів розгляду ним матеріальних, процесуальних чи організаційних питань. Актам Конституційного Суду України притаманні певні особливості, які зумовлені насамперед природою органу конституційної юрисдикції. Особливості актів КСУ полягають в тому, що вони:
- мають спеціальний предмет (об‘єкт) - актами Конституційного Суду України вирішуються питання, віднесені до його виключної компетенції. Жоден інший державний орган не уповноважений вирішувати питання, які є предметом діяльності КСУ:

- приймаються в особливому процесуальному порядку;
- є загальнообов‘язковими на всій території України;
- є остаточними і оскарженню не підлягають;
- є засобом гарантування верховенства Конституції України на всій території держави, забезпечення прямої дії її норм і формування єдиного конституційного праворозуміння. Таким чином, акти Конституційного Суду України - це спеціальні правові акти, що приймаються Конституційним Судом в особливому процесуальному порядку з метою реалізації своїх повноважень як органу конституційної юрисдикції і є остаточними та загальнообов‘язковими на всій території України.

20.Конституційно-правові основи суспільного ладу (суспільства).
Основною складовою конституційного ладу є суспільний лад. По суті суспільний лад України — це передбачена Конституцією та законами України загальнонаціональна система суспільних відносин, зумовлена внутрішніми та зовнішніми факторами, за змістом — це система політичних, економічних, соціальних, духовних та інших суспільних відносин (в усіх основних сферах життя та діяльності суспільства), їх подальшого взаємо-узгодженого позитивного розвитку, за формою — це система організаційних і функціональних форм усіх сфер життя та діяльності суспільства.Якщо організація і діяльність держави, органів державної влади та інших її інститутів повинні регулюватися Конституцією й законами України всебічно та повно, то організація і діяльність суспільства повинні закріплюватися мінімально. Адже Конституція України проголошує свободу (багатоманітність) політичного, економічного та ідеологічного життя суспільства, максимально можливе невтручання в життя і діяльність особи й суспільства.
Політична багатоманітність означає насамперед реальну можливість створення і діяльності різних об'єднань громадян (партій, рухів, конгресів тощо), які мають основною метою участь у виробленні державної політики, формуванні та функціонуванні органів державної влади й місцевого самоврядування.
Економічна багатоманітність передбачає можливість рівноправного існування різних форм власності та господарювання, однакову їх підтримку з боку держави.
Ідеологічну багатоманітність слід розуміти як право різних суб'єктів (окремих осіб і їх об'єднань) безперешкодно формулювати, досліджувати, пропагувати і втілювати у практику суспільних відносин різноманітні ідеї, теорії, погляди, що стосуються різних аспектів життя держави, суспільства, цивілізації загалом.
Конституційні основи суспільного ладу виявляються насамперед в основних принципах організації і діяльності суспільства.
В організаційному плані суспільний лад становить певну систему, яка містить політичну, економічну, соціальну, культурну підсистеми.
Визначальним елементом суспільного ладу є політична система суспільства, до основних складових якої входять народ, держава, політичні партії, територіальні громади і органи місцевого самоврядування — основні суб'єкти конституційно-правових відносин.

Україна – суверенна держава

Згідно з Декларацією про державний суверенітет України, проголошеною 16 липня 1990 року, наша держава є суверенною, національною, яка розвивається в існуючих кордонах, на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення.

Суверенітет, як атрибут держави – є однією з підвалин забезпечення державної влади і поділу її на законодавчу, виконавчу і судову.

Народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Лише він може визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Це право не може бути узурповане ні владою, ні її органами або посадовими особами.

Із суверенності України випливає і її незалежність. Лише будучи суверенною держава стає незалежною. Держава суверенна і незалежна – головні ознаки держави, без яких вона не може нормально функціонувати.

Суверенітет держави – це верховенство державної влади всередині країни та її незалежність у зовнішній сфері.

Державний суверенітет означає незалежність, верховенство, повноту, загальність влади держави.

Властивості державного суверенітету України:

* установчий характер державної влади;

* територіальна цілісність;

* єдине громадянство;

* державна власність, єдина кредитно-грошова система;

* національні Збройні Сили;

* офіційний статус державної мови;

* наявність державних символів.

Конституційна система органів державної влади(ОДВ) в Укр.

Органи держави, що становлять організацію політичної публічної влади країни, функ-ють як певна система. С-ма держ. органів України визнач. КУ(ст..6)., ця с-ма характеризується функціональною та організаційною єдністю. Єдність системи органів державної влади обумовлена їхніми соціальним призначенням і метою діяльності. Органи державної влади відображають єдність інтересів і волі народу, яку вони покликані реалізувати.   Органи законодавчої влади - це представницькі законодавчі органи(легіслатури), які утворюються шляхом вільних і загальних виборів. Вони виражають волю всього народу, основна функція - законотворчість. Згідно зі ст. 75 КУ єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, конституційний склад якої - 450 нар. депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5р. Органи виконавчої влади утворюються для здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності з керівництва господарською, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами життя суспільства. До системи органів виконавчої влади КУ відносить Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі вик. влади. КМУ спрямовує і координує роботу інших органів виконавчої влади: а) центральних- міністерства, державних комітетів(державних служб) і центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

б) місцевих - місцевих державних адміністрацій, місцевих органів міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади. Специфічними рисами органів виконавчої влади є те, що вони: 1) формуються призначенням; 2) здійснюють особливий вид діяльності - виконавчу і розпорядчу діяльність, спрямовану на виконання КУ та ЗУ, актів ПУ як безпосередньо, так і шляхом адміністративної правотворчості; 3)здійснюють діяльність на засадах поєднання єдиноначальності й колегіальності. Органи судової влади - суди відповідно до принципу поділу влади здійснюють судову владу шляхом конституційного, цивіл., крим., адмін. судочинства. Конституція України до системи судових органів відносить суди загальної юрисдикції (ст. 125 Конституції України) та Конституційний Суд України (ст. 147 Конституції України). Специфічними рисами органів судової влади є те, що вони: 1)провадять особливу юрисдикційну діяльність –правосуддя, 2)суди - це завжди колегіальні органи; 3) свою діяльність суди провадять в особливих процесуальних формах із дотриманням специфічних принципів - гласності в розгляді справ, змагальності й рівноправ'я сторін тощо. Особливе місце в системі ОДВ України посідає Президент України. КУ чітко не відносить ПУ до певної гілки влади і закріплює його статус як глави держави, тобто специфічну самостійну гілку влади. Проте ПУ не підпорядковує собі всі інші гілки влади. Здійснюючи ф-ції глави держави, ПУ бере участь у формуванні інших гілок влади (призначає позачергові вибори до Верховної Ради, призначає персональний склад КМУ і 1/3 суддів КСУ) і взаємодіє з ними. КУ наділяє ПУ певними владними повноваженнями стосовно до ВРУкраїни та органів вик. влади. Але ці повноваження є необхідними ел-ми «с-ми стримувань і противаг», яка забезпечує необхідний баланс влади і передбачає відповідні контрольні повноваження і щодо Президента України (право Верховної Ради України усувати Президента України з поста в порядку імпічменту (ст. 111). Особливу групу ОДВ, які також безпосередньо не входять до жодної гілки влади, становлять органи прокуратури. Згідно зі ст. 121 Конституції України Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Структура ВРУ.

Конституція України 1996 року в цілому залишила загальну структуру Верховної Ради без змін у вигляді однопалатного парламенту, проте значно оновила окремі її інститути. Найбільш Істотними новелами української парламентської реформи є: припинення існування Президії Верховної Ради України як постійно діючого органу загальної компетенції, перетворення постійних комісій Верховної Ради у комітети Верховної Ради, формування Рахункової палати Верховної Ради, створення Інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та ряду інших Інститутів, зокрема Інститутів найстарішого за віком народного депутата для відкриття першого засідання першої сесії Верховної Ради та для здійснення процедури складання присяги народними депутатами; представника Президента України у Верховній Раді та інших. Відповідно до чинної КУ (ст. 88) і ЗУ "Про внесення змін до КУ" ВРУ обирає з свого складу Голову ВРУ. Першого заступника і заступника Голови та відкликає їх з цих посад. Голова ВРУ здійснює свої повноваження, передбачені чинною КУ, тау порядку, встановленому Регламентом ВРУ.
Основними галузевими органами ВРУ є комітети Верховної Ради. ВРУ для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до КУ створює з числа народних депутатів України комітети ВРУ та обирає голів, перших заступників, заступників та секретарів цих комітетів.
Під час здійснення законопроектних робіт комітет, визначений головним з певного законопроекту чи проекту іншого акта ВРУ, узагальнює та систематизує пропозиції, поправки і висновки інших комітетів та готує їх на розгляд ВРУ. Головний комітет має право також вносити пропозиції і поправки під час розгляду законопроекту на своєму засіданні.
Верховна Рада у межах своїх повноважень може створювати також тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.
Крім того, для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувало не менш як одна третина від конституційного складу ВРУ. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.
Організація і порядок діяльності комітетів ВРУ, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюється законом.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини призначається на посаду і звільняється з посади ВРУ. Верховна Рада, здійснюючи парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, заслуховує щорічні доповіді Уповноваженого про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Рахункова палата створюється для контролю за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України.

 

95. Парламентська фракція. Депутатська група.
Парл.фракція - об'єднання депутатів у межах однопалатного парламенту або однієї з палат двопалатного парламенту, наділене повноваженнями з реалізації парлам. функцій. У розвинених країнах фракції утворюються за принципом належності депутатів до тієї чи ін. політичної партії, репрезентованої у парламенті (палаті). П. ф. формуються з членів однієї політ, партії, хоча існує практика утворення спільних фракцій з представників кількох партій, що проводять близьку за змістом політику. У деяких країнах припускається утворення П. ф., до складу яких входять «незалежні» депутати, котрі не є членами політ, партії або не побажали стати членами фракцій, утворених на парт, основі.Депутатські групи формуються на позапартійній основі й об’єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку. Депутат може входити до складу тільки однієї депутатської групи або фракції. Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до їх складу. Об’єднання депутатів формуються на добровільній основі на першій сесії до обрання керівництва Верховної Ради і сформування інших органів. Якщо цього не відбулося, головуючий на пленарному засіданні оголошує перерву на 2 робочих дні. Умовою створення фракції є входження до її складу не менш як 14 народних депутатів України. Регламент Верховної Ради України передбачає низку обмежень щодо створення депутатських груп і фракцій. Об’єднання депутатів не можуть формуватися для захисту особистих, комерційних, місцевих, професійних або релігійних інтересів. Принципи діяльності фракцій і груп не повинні суперечити вільному характеру депутатського мандата. Об’єднання депутатів не можуть виступати від імені Верховної Ради України або українського народу. Кожна депутатська група або фракція повинна бути зареєстрована в Секретаріаті Верховної Ради, куди подається письмове повідомлення з указівкою її назви, мети, персонального складу і депутатів, що уповноважені її представляти. Після реєстрації головуючий на засіданні парламенту інформує депутатів про формування депутатського об’єднання. Коли склад депутатської групи або фракції стає меншим від установленої кількості, вона через 15 днів оголошується Головою Верховної Ради розпущеною.

96.Парламентська більшість (коаліція), парламентська меншість
(опозиція).
Парламентська більшість — це політичне утворення, що складається з парламентських фракцій чи окремих (позафракційних) членів парламенту, які разом складають звичайну більшість в парламенті.
Парламентська опозиція- парлам. (депутатська) група чи фракція представленої у парламенті політ, партії або коаліція (об'єднання, блок) таких партій, які не згодні з політ, курсом глави д-ви та/або викон. влади і виступають проти певних принципових питань уряд, політики. Згідно із законом вони приймають рішення про опозиц. діяльність, не беруть участі у формуванні уряду і не представлені в ньому. Коаліція (об'єднання, блок) парлам. груп чи фракцій утворюється на підставі відповід. договору (угоди).

 

97.Голова Верховної Ради України.
Обирається нардепами таємним голосуванням. веде засідання Верховної Ради України;організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України;підписує акти, прийняті Верховною Радою України;представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;організовує роботу апарату ВРУ;проводить засідання Ради голів фракцій і Ради голів комітетів, на яких обговорюється порядок денний сесії. Остаточно порядок денний роботи сесії затверджується на засіданні Верховної Ради. Голова може бути в будь-який час відкликаний Верховною Радою на його прохання, а також у зв'язку з його незадовільною роботою на цій посаді або через інші обставини, що унеможливлюють виконання ним своїх обов'язків. Дострокове припинення депутатських повноважень водночас припиняє його повноваження як Голови.

 

98.Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України
Перший заступник Голови Верховної Ради України — це народний депутат України, який заступає Голову Верховної Ради України у разі його відсутності та виконує обов'язки Голови ВРУ у разі його звільнення з посади (за особистою заявою, у зв'язку з порушенням Регламенту Верховної Ради України або у разі розпаду коаліції). Рішення про обрання Першого заступника Голови Верховної Ради України приймаються відкритим поіменним голосуванням більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради і оформляються відповідною постановою.
Заступник Голови Верховної Ради України — це народний депутат України, який заступає Голову Верховної Ради України у разі його відсутності та виконує обов'язки Першого заступника Голови ВРУ у разі неможливості заступання ним Голови Верховної Ради України. Рішення про обрання заступника Голови Верховної Ради України приймаються відкритим поіменним голосуванням більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради і оформляється відповідною постановою (п.3 с.79 Регламенту Верховної Ради України).

 

 

99.Комітети Верховної Ради України (профільні комітети)
Комітет Верховної Ради України - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій.
2.. Комітет відповідальний перед Верховною Радою України і підзвітний їй.
3. Діяльність комітетів координує Голова Верховної Ради України згідно з Конституцією України та в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України! Комітети будують свою роботу на принципах:
верховенства права; законності; гласності; їх рівноправності;доцільності; функціональності; плановості; наукової обґрунтованості; колегіальності; вільного обговорення і вирішення питань.Комітети Верховної Ради України здійснюють такі функції: законопроектну, організаційну, контрольну.

100. Тимчасові спеціальні комісії:
для підготовки і попереднього розгляду питань, а також для підготовки і доопрацювання проектів законів та інших актів ВРУ.
колегіальні тимчас. органи парламенту, які утворюються з метою розробки, попереднього розгляду чи доопрацювання проектів законів та ін. актів, вивчення чи дослідження питань, віднесених до компетенції законод. органу. В Україні ВР України в межах своїх повноважень може утворювати Т. с. к. для підготовки і поперед, розгляду питань (ст. 89 Конституції). Ці комісії здійснюють свою діяльність відповідно до порядку, передбаченого Регламентом ВР. Мін. кількісний склад Т. с. к. повинен забезпечувати представництво не менш як одного депутата вщ кожної зареєстрованої депут. групи (фракції). Пропозиції щодо персон, складу комісії подаються депут. групами (фракціями) не пізніше як у дводенний строк після прийняття рішення про необхідність утворення такого органу. На підставі заяви депутата, який входить до складу комісії, він звільняється Верх. Радою від обов'язку бути присутнім на засіданнях к-ту, членом якого є. т. с. к. у визначений ВР строк, але не пізніше як через 6 міс. після її утворення подає до парламенту письм. звіт про виконану роботу, а також підготовлені нею відповідні проекти актів та ін. мат-ли, які поширюються серед депутатів. Після обговорення результатів роботи т. с. к. у к-тах і на пленар. засіданні ВР ухвалює остаточне рішення щодо них або доручає комісії продовжити роботу і визначає для цього новий строк. Повноваження т. с. к. припиняються з моменту ухвалення парламентом остаточного рішення щодо результатів роботи, а також у разі припинення повноважень ВР України, яка утворила її.

101. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради Укр.
Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється із числа народних депутатів України,завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Діє на принципах верховенства права, законності, колегіальності, рівноправності членів комісії, об'єктивності та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій. Слідча комісія утворюється Верховною Радою України, якщо за це проголосувала не менш як одна третина відконституційного складу Верховної Ради України. Підставами для утворення слідчої комісії можуть бути повідомлення про порушення Конституції України законів України органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими, службовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, що становлять суспільний інтерес, у тому числі:
1) повідомлення про обставини, які загрожують суверенітету, територіальній цілісності України або її економічним, науково-технічним, національно-культурним, соціальним інтересам, охороні довкілля; 2) повідомлення про масове порушення прав, свобод і законних інтересів громадян, їх об'єднань або зловживання владою посадовими, службовими особами, що завдало істотної шкоди суспільним інтересам.

Повноваження слідчої комісії припиняються:

1) одночасно з прийняттям Верховною Радою України остаточного рішення щодо результатів її роботи; 2) у разі припинення повноважень Верховної Ради України, якою утворено зазначену слідчу комісію.

102. Конституційна реформа та реорганізація повноважень органів державної влади в Україні.
8 грудня 2004р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України». Згідно із цим законом Україна перетворювалася з президентсько-парламенської на парламенсько-президенську державу. Відповідно повноваження парламенту значно розширилися. Кабінет Міністрів Укр. відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Проте прийняття цього закону здійснювалось з порушенням певних вимог, зокрема ст.159 Конституції України:законопроект про внесення змін до КУ розглядається ВРУ за наявності висновку КСУ щодо відповідності законопроекту вимогам статейц 157 і 158 цієї К. Таким чином 30 вересня 2010р. Було прийняте рішення КС у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року.Суд вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття. Як результат, Україна знову стала президентсько-парламентською республікою.