Державне регулювання в сфері житлово-комунального господарства.

ЖКГ - являє собою сукупність видів економічної діяльності, спрямованих на забезпечення житлово-комунальних потреб споживачів, створення необхідних умов для нормальної життєдіяльності населення та функціонування населених пунктів.

Основними завданнями управління у сфері житлово-комунального господарства є:

1) Підвищення ефективності управління житлово-комунальним господарством;

2) Упорядкування відносин власності у цій сфері;

3) Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій економічно-обгрунтованій системі визначення рівня тарифів та адресного соціального захисту населення;

4) технічне переозброєння галузі, запровадження інноваційної моделі її розвитку.

Державний контроль за дотриманням суб'єктами у сфері житлово-комунального господарства законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил стосовно утримання, обслуговування, експлуатації систем водо-, теплопостачання, водовідведення, газопостачання та іншого здійснює Державна житлово-комунальна інспекція. Органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг – державний колегіальний орган. Завдання Комісії – регулювання та ліцензування діяльності у сфері генерації, транспортування та постачання тепла, а також централізованого водопостачання та водовідведення.

79.Державні потреби в продукції (товарах, роботах, послугах). Система матеріальних балансів. Державне замовлення — це засіб державного регулювання економіки, який передбачає, по-перше, формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для задоволення державних потреб, та, по-друге, розміщення державних контрактів на

поставку (закупівлю) продукції серед підприємств (організацій, установ).Правову основу функціонування механізму державних закупівель в Україні становлять Закон «Про поставки продукції для державних потреб» (1995 р.), постанови КМ України «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і

контролю за їх виконанням», «Про організацію та проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг)», «Про створення єдиної системи закупівель товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів Державного бюджету та іноземних кредитів, що залучаються під гарантії Кабінету Міністрів України» та інші нормативно-правові акти.

Організаційна робота щодо впровадження державної політики у сфері державних закупівель здійснюється Міжвідомчою комісією з питань

регулювання закупівлі товарів (робіт, послуг) для державних потреб при Кабінеті Міністрів та Управлінням державних закупівель при Міністерстві економіки, а також відповідними підрозділами інших центральних державних

органів. На регіональному рівні цю роботу здійснюють відповідні структурні підрозділи управлінь економіки місцевих державних

адміністрацій.Державні замовлення є інструментом задоволення державних потреб.Державні потреби — це потреби країни в продукції, необхідній для розв’язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення й підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних ЦКП, забезпечення функціонування установ сектору загального державного управління.

Перелік видів продукції (робіт, послуг), необхідних для забезпечення державних потреб, визначаєтьсяКабінетом Міністрів. Цей перелік

формується на підставі політики державних пріоритетів, досліджень кон’юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків, завдань макроекономічних планів (програм). Він може включати: озброєння; військову техніку; будівництво найважливіших державних об’єктів; розвиток систем зв’язку та інформатики; перевезення вантажів та пасажирів різними видами транспорту; фундаментальні наукові дослідження; забезпечення приросту запасів корисних копалин; продовольство; забезпечення функціонування установ соціальної сфери та органів державного управління

82.Сутність та призначення державного матеріального резерву. Державний резерв є особливим державним запасом
матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в
порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву
створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно
підтримуваний обсяг їх зберігання). До складу державного резерву входять: - мобілізаційний резерв -   запаси матеріально-технічних та
сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту
військової техніки та майна в особливий період, розгортання у
воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних
шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд
зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і
водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості,
транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги;- запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих
ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави; - запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання
першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених
законодавством.