Загальні принципи побудови системи екологічного управління.

Вступ

Про дисципліну.

Структура навчання.

Витяг з регламенту. Система мотивації.

Тема 1

Загальні положення.

Загальні принципи побудови системи екологічного управління.

 

Питання 1. Загальні положення

Питання 2. Загальні принципи побудови системи екологічного управління

 

 

Питання 1. Загальні положення

 

Системи та їх властивості

Система (від грец. Σύστημα, «складений») – сукупність елементів та зв’язків між ними.

Деякі приклади систем: (-) банківська система; (-) нервова система; (періодична система хімічних елементів; (-) система травлення; (-) система освіти; (-) транспортна система; (-) екологічна система.

 

Наведемо деякі загальні властивості складних систем.

Структура – характер взаємовідносин (взаємозв’язків) між елементами системи.

Ієрархічність – кожний компонент системи може розглядатися, як система; кожна система може розглядатися як елемент певної системи більш високого рівня.

Емерджентність ( від Emergence — виникнення нового ) – виникнення у системи особливих властивостей, не властивих її елементам та які не зводяться до суми властивостей складових частин системи.

Вирішальне значення тут має взаємодія між елементами системи. Утворена при цьому інтеграція підпорядковуються іншому закону функціонування. (Приклад: властивості автомобілю дуже відрізняються від властивостей його деталей).

Синергі́я (від грец. Συνεργία Synergos — (syn) разом; (ergos) діючий, дія) — це ефект сумації, який полягає у тому, що при взаємодії двох або більше факторів їх дія суттєво перевищує ефект простої їх суми.

Стійкість. Переважання внутрішніх взаємодій у динамічній системі над зовнішніми визначає її сталість і здатність до самозбереження.

 

Екологічні системи, взаємозв’язок екологічних систем та людини

Планетарна екологічна система. В планетарному масштабі таку систему складають у сукупності космічний простір, атмосфера Землі, її водні ресурси (Світовий океан), земля, надра, поверхня суші.

Саме планетарна екосистема забезпечує сталий розвиток суспільстві та навколишнього середовища.

Разом з цим діяльність людини може вносити дисбаланс до відносно стійкого стану планетарної екосистеми. Це пов’язане перш за все з розвитком промислової діяльності.

Сьогодні ми маємо достатньо глибоке освоєння компонентів планетарної екосистеми. Стає все більш очевидним, що планетарна екосистема не є абсолютно стійкою, вона є вразливою та потребує застосування регулюючих механізмів.

В межах планети можна виділити екологічні системи різних рівнів (моря, басейни річок, лісові масиви, болотні угіддя тощо) Екологічні системи не є системами замкнутими, вони входять до інших екологічних систем, більш високого рівня, можуть знаходитися у взаємодії з іншими екологічними системами…

Сьогодні ми маємо розмежування території планети на держави з характерними структурами державних устроїв. Крупні екосистеми можуть бути розташовані на територіях різних одиниць адміністративного управління (різні країни, різні області однієї країни, різна райони області тощо). Така ситуація потребує гармонізації діяльності між різними територіальними одиницями.

 

Основи системного підходу

Системний підхід – напрямок методології дослідження, в основі якого лежить розгляд об’єкта, як сукупності елементів та зв’язків між ними, тобто розгляд об’єкта як системи. Кожен об’єкт в процесі його дослідження розглядається як велика і складна система і, одночасно, як елемент більш загальної системи.

 

Основні принципи системного підходу:

Цілісність, що дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле.

Ієрархічність будови, тобто наявність підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня. Реалізацію цього принципу добре видно на прикладі будь-якої конкретної організації. Як відомо, будь-яка організація являє собою взаємодію двох підсистем: керуючої і керованої. Одна підпорядковується іншій.

Структуризація, що дозволяє аналізувати елементи системи та їх взаємозв’язки у рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.

Практично всі сучасні науки побудовані за системним принципом.

 

Загальна структура системного аналізу включає:

• опис проблеми чи ситуації;

• аналіз альтернатив;

• моделювання небажаних наслідків;

• оцінку альтернатив;

• прийняття рішення;

• комплексну оцінку результатів випробування або впровадження.

 

Ключовий елемент системного аналізу – процес кількісного порівняння альтернатив для вибору рішення, яке належить реалізувати.

 

Питання 2. Загальні принципи побудови системи екологічного управління

Деякі визначення

Екологічне управління – діяльність державних органів та економічних суб’єктів, головним чином спрямована на виконання обов’язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку та реалізацію відповідних проектів та програм.

 

Система управління навколишнім середовищем – частина загальної системи адміністративного управління, яка включає в себе організаційну структуру, планування, відповідальність, методи, процедури, процеси і ресурси, необхідні для розробки, впровадження, реалізації, аналізу і підтримування екологічної політики.

Вступ

Про дисципліну.

Структура навчання.

Витяг з регламенту. Система мотивації.

Тема 1

Загальні положення.

Загальні принципи побудови системи екологічного управління.

 

Питання 1. Загальні положення

Питання 2. Загальні принципи побудови системи екологічного управління

 

 

Питання 1. Загальні положення

 

Системи та їх властивості

Система (від грец. Σύστημα, «складений») – сукупність елементів та зв’язків між ними.

Деякі приклади систем: (-) банківська система; (-) нервова система; (періодична система хімічних елементів; (-) система травлення; (-) система освіти; (-) транспортна система; (-) екологічна система.

 

Наведемо деякі загальні властивості складних систем.

Структура – характер взаємовідносин (взаємозв’язків) між елементами системи.

Ієрархічність – кожний компонент системи може розглядатися, як система; кожна система може розглядатися як елемент певної системи більш високого рівня.

Емерджентність ( від Emergence — виникнення нового ) – виникнення у системи особливих властивостей, не властивих її елементам та які не зводяться до суми властивостей складових частин системи.

Вирішальне значення тут має взаємодія між елементами системи. Утворена при цьому інтеграція підпорядковуються іншому закону функціонування. (Приклад: властивості автомобілю дуже відрізняються від властивостей його деталей).

Синергі́я (від грец. Συνεργία Synergos — (syn) разом; (ergos) діючий, дія) — це ефект сумації, який полягає у тому, що при взаємодії двох або більше факторів їх дія суттєво перевищує ефект простої їх суми.

Стійкість. Переважання внутрішніх взаємодій у динамічній системі над зовнішніми визначає її сталість і здатність до самозбереження.