Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Сутність предмета, обєкта та завдання науки Регіональна економікаСтр 1 из 2Следующая ⇒
Центральний економічний район Центральний економічний район займає, відповідно до назви, центральне географічне положення в межах України і є єдиним районом, котрий займає повністю внутрішнє положення в державі. Складається з двох адміністративних областей – Кіровоградської та Черкаської. В загальнодержавному поділі праці район виділяється на виробництві продукції сільськогосподарського машинобудування, електротехнічного, енергетичного, приладобудування, харчової промисловості, видобутку графіту, уранових руд, будівельної індустрії, хімічної промисловості. Практично це є єдиний район України, який немає виходу в будь-якій формі до державного кордону України. Регіон має великі (світового значення) запаси уранових руд, кристалічних будівельних та облицювальних матеріалів; значні (державного значення) запаси золота, які можуть забезпечити потреби України на значний період;. Перспективна для України алмазоносність. У регіоні найкращі в Україні грунтово-кліматичні умови для розвитку галузей сільського господарства. У сукупній товарній продукції регіону на промисловість припадає майже 53 %. У регіоні виробляють верстати і сільгоспмашини, азотні добрива, напівпровідникові матеріали, добувають уранові руди, граніт, виробляють цукор, олію. Галузями спеціалізації є сільгоспмашинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріали, деревообробна промисловість, чорна та кольорова металургія, електронна, легка і харчова промисловість. Основою електроенергетики є великі Кременчуцька та Канівська ГЕС, теплові електростанції: Кіровоградська, Олександрійська, Черкаська, Ватутінська, Уманська. Великі м'ясокомбінати, птахокомбінати, м'ясопереробні підприємства розміщені у Черкасах, Умані та інших містах. Легка промисловість забезпечується місцевою сировиною, діють ряд льонокомбінатів У галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво (54 % товарної продукції), а саме: скотарство молочно-м'ясного напряму та свинарство. Допоміжні галузі — птахівництво, вівчарство, бджільництво,ставкове рибництво, шовківництво. Транспортна система – відносно добре.
Регіональна економіка як наука Регіональна економіка - це галузь економічної науки, яка вивчає територіальну організацію виробництва. Вона описує економічні процеси та явища, які пов'язані з ринковим розвитком господарства різних регіонів та їх включення у єдиний економічний простір. Регіональна економіка виникла в Сполучених Штатах Америки в 50-х роках 20-го сторіччя на межі поєднання економіки та економічної географії. Засновником цієї науки вважеється Уолтер Айзард. На території колишнього СРСР регіональна економіка почала розвиватися вже в 60-х роках, де її вважали підгалуззю економічної науки, яка вивчає економічний розвиток регіонів для кращого регіонального розміщення народного господарства.
Головним завданням регіональної економіки є наукове обгрунтування раціонального розміщення підприємств народного господарства. *****дописуємо власну думку))))
Стан та розвиток освіти. Удосконалення системи освіти передбачає пошук шляхів її подальшого розвитку в області, розробку нових підходів до навчання та виховання, розширення можливостей отримання випускниками базової освіти, рівень якої має бути вищим за програмний мінімум. Забезпечує підвищення загального рівня знань і культури населення та всі галузі народного господарства кваліфікованими кадрами, а тому виступає важливим елементом відтворення робочої сили. Першою освітянською ланкою є дошкільні заклади. У поточному році порівняно з минулим збільшилась кількість дошкільних навчальних закладів з вихованням українською мовою, російською та румунською. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту прийняло рішення ввести обов'язкове вивчення в школах інформатики з 2-го класу з вересня 2012 року і другої іноземної мови - з 5-го класу з 2013 року. Нове правило почало діяти з 1 вересня 2012 року. Також у порівнянні з 2010 роком на 6 тисяч знизилася кількість, як школярів так і вчителів загальноосвітніх навчальних закладів. У 2011/12 році в українських школах навчається 4 млн 293 тис. учнів (4 млн 299 у 2010/11 н.р.) та працює 509 тис. учителів (516 тис. у 2010/11 н.р.), що є найнижчими показниками вітчизняної системи середньої освіти. Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста здобувається у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації: училищах, технікумах, коледжах; бакалавра, спеціаліста та магістра у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації: університетах, академіях та інститутах.
У системі вищої освіти України функціонує такі вищі навчальні заклади: університети, академії, інститути, коледжі, технікуми, училища, консерваторії Контингент студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації становить понад 2 млн. 400 тис. осіб, у тому числі понад 48 тис. іноземних студентів. Роблячи оцінку про вищі навчальні заклади, ми спостерігаємо зниження їх кількості у порівнянні ї 1990/1991 н. р. У зв’язку із цим скоротилась і кількість набраних студентів.
22.*****не знайшла Зони вільної торгівлі. Характеристика: Відміна тарифів, непрямих і прямих податків; гарантування мінімуму митних формальностей. Характеристика малих міст. До категорії малих міст належать міста з чисельністю населення до 50 тис. чоловік. Такі міста посідають особливе місце в історичному розвитку України. У них формувалася національна культура, вони є основою прогресу та створення великих виробничих і містобудівних комплексів, гарантом стабільності держави і суспільства. Малі міста є найчисленнішою за кількісним складом групою міст, значна частина їх — це адміністративні центри районів. З малими містами безпосередньо пов'язане життя майже 22 млн. міських та сільських жителів. Ці міста відіграють важливу роль у формуванні поселенської мережі, розвитку і розміщення продуктивних сил України. Виділяються такі типи малих міст: • міста, що прилягають до центрів систем розселення; • міста, що мають значні рекреаційний та оздоровчий потенціали; • міста, що мають значні природний та історико-культурний потенціали; • міста — центри сільськогосподарських районів; • монофункціональні міста. За питомою вагою населення, зайнятого в різних сферах економічної діяльності, виділені такі категорії малих міст: міста з переважно промисловими функціями; • транспортні вузли; • санаторно-курортні та рекреаційні центри; • історичні, історико-архітектурні, культурні та туристичні центри; адміністративні центри районів; • господарські центри місцевого значення; • центри низових локальних систем розселення, що виконують функції з надання соціально-культурних, комунально-побутових та інших послуг населенню.
Сутність предмета, обєкта та завдання науки Регіональна економіка РЕ – це галузь економічної науки, об’єктом вивчення якої є господарство окремих територій країни, тобто її регіонів. Предметом вивчення РЕ є просторовий розвиток госп-ва, закономірності, принципи та фактори його формування і функціонування, конкретні регіон. відмінності екон с-м, що розвив під впливом заг-нац та глоб чинників. Таке визначення предмета є найбільш узагальнюючим та об’ємним через значну кількість компонентів, що входять до предмета дослідження. Методи. РЕ використовує широкий спектр суч. методів дослідження: систематичного аналізу, балансовий, картагрофічний, статистичний, порівняльний, економіко-матечиного моделювання, соц.-ек. прогнозування, польових досліджень, застосув. яких дозволяє отримати нові науково обґрунтовані результати.
Завдання: - розширення та поглиблення змісту регіональних досліджень, вивчення й осмислення нових процесів і явищ, - розвиток та вдосконалення методології регіональних досліджень, розробка наукових основ оптимальної трансформації структури соц.-ек систем регіонів, їх інфрастурктурних складових; - вивчення процесів, що впливають на економіку регіонів, - дослідження проблеми більш широкого і повного залучення національних і світових ресурсів для розвитку госп-ва регіону; - вдосконалення фінансово-економчних основ місцевого самоврядування; - вивчення соц.-ек умов і факторів відтворення в регіонах; - дослідження рівня спеціалізації, інтеграції і проблем комплексного розвитку регіонів і їх ек зв’язків; - аналіз ек ефективності функціонування регіональних соц.-ек систем,прогнозування їх розвитку. РЕ не єдина наука, дослідження якої спрямовані на вивч територ відмінностей соц.-екон розвитку країни. Деякі з цих аспектів вивчались раніше в курсі соц.-екон географії у ВНЗ екон профілю. Пізніше на зміну їй був введений курс РПС. Але ці науки слабо були пов’язані з мікро- та макроекономікою, тому на зміну їм прийшла РЕ як нормат дисципліна на всіх екон спеціальностях.
23. Поняття економічний р-он, його суть. Об’єктивний ха-рактер формування економ р-ів, типи ек р-нів. Екон район – географічно цілісна терит. країни, яка має свою визначену спец., комплекс-й розвиток гос-ва, тісні внутрішньорайонні зв’язки і нерозривно зв’язана з іншими регіонами країни сусп. ТПП. Формув-ня екон. районів має об’єктив-ний хар-р: виникн-я екон. р-нів розпоч-ся з виникн тов. вир-ва і розвитком терит. поділу праці (ТПП), який сприяв концентрації вир-ва високоефективної продукції у межах відповідних регіонів. Така концентрація спричинила спец. цих районів на вир-ві відповідної високотоварної продукції, яка вивозиться за межі даного регіону і визначає його місце в сусп. ТПП, в ме-жах світ. госп. і в країні. Типи економ. р-нів: + Великі (інтегральні) економ р-ни – це поділ території краї-ни на найбільші територіальні частини, які об”єднують кілька адміністративних обл., або адміністративні обл. з автономною республікою, або адміністративні краї з автономними обл + Середні (інтегральні) економічні райони, як правило, є підрайонами великих економічних районів. Це територія од-нієї невеликої країни чи адміністративної області, краю, авто-номної республіки, тобто це територіальні одиниці економ р-нування.
+ Малі райони (мікрорайони) — це найнижчий ступінь інтег-ральних економ р-нів. Вони органічно пов'язані з низевим адміністративно-господарським районуванням. Їх територія + Низові адміністративно-господарські райони в умовах пла-нової системи розвитку господарства і навіть в умовах перехі-дного до ринкової економіки періоду використовуються для поточного планування і оперативного управління розвитком в-ва.
10. Лісові ресурси, їх народногосподарське значення та проблеми раціонального використання. Лісові ресурси відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарській діяльності лю-дей, слугують важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства. Україна належить до країн з невисокою забезпеченіс-тю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8млн.га, в то-му числі вкрита лісом — 9,4 млн. га. Лісистість території ста-новить всього 15,6%, причому її рівень територіальне досить диференційований: від 43,2% в Івано-Франківській до 1,8% в Запорізькій. Наближеним до оптимального вважається показ-ник на рівні 21—22%, який дає змогу досягти збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами. Загальні запаси деревини в Україні становлять 1,74 млрд. куб. м. Близько 51% лісів віднесено до захисних, водоо-хоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решту становлять експлуатаційні. За останні роки намітилася тенденція до скорочення обсягів лісокористування. Загальні обсяги заготівлі деревини зменшилися з 14,4 млн. куб. м у 1990 р. до 10,5 млн. куб. м у 1997 р., тобто майже на 30%. Основними, найбільш актуальними проблемами щодо формування і раціонального використання лісових ресурсів України є: порушення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами; значне виснаження лісосировинної бази, погіршення природ-них комплексів, деградація рослинного покриву; обмеженість інвестицій для лісогосподарського виробництва; скорочення обсягів лісокористування та низький рівень задоволення пот-реб у деревині за рахунок місцевих ресурсів. Вирішення названих проблем тісно пов'язано з розши-реним відтворенням лісових ресурсів, підвищенням ефектив-ності їх охорони і використання. Необхідно проводити активні заходи щодо захисту і відновлення лісових насаджень з тим, щоб поступово переходити на забезпечення потреб країни пе-реважно за рахунок власних ресурсів із збереженням основ-них екологічних функцій лісу. Поряд з цим принципово важ-ливо підвищити експортні можливості лісового господарства України.
14. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарске значення.
Паливно-енергетичний комплекс — це сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання. До складу паливно-енергетичного комплексу входять галузі паливної промисловості (вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та електроенергетика, що включає теплові, гідро- та атомні електростанції, а також трубопровідний транспорт і лінії електропередач. ПЕК — це також трубопровідний транспорт і лінії електропередач. ПЕК — це крупна міжгалузева територіальна система, складова частина єдиного господарського комплексу країни; це базовий комплекс важкої індустрії. Кінцева мета його функціонування — надійне забезпечення потреб населення та всього господарського комплексу в паливі та електроенергії. Ресурси, що формують енергетичний баланс (особливо електроенергія), визначають темпи науково-технічного прогресу, ефективний і прискорений розвиток економіки в цілому. Використання електроенергії в народному господарстві сприяє зниженню затрат суспільної праці, зменшенню фондомісткості продукції у високоенергоспоживаючих галузях, впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробництва тощо. Широке застосування енергії впливає на рівень енергоозброєності праці, а відтак і на його продуктивність, що має велике значення для всіх галузей народного господарства. Крім того, галузі, що виробляють енергію, мають районоутворююче значення, на базі їх формуються територіально-виробничі комплекси. Вони впливають на процеси концентрації виробництва, комбінування, промислову спеціалізацію і поглиблення територіального поділу праці. Завдяки зазначеним вище органічним взаємозв'язкам галузей, що виробляють паливо і енергію, з іншими галузями народного господарства створюється реальна основа для системного, комплексного підходу до розміщення цих галузей і обґрунтування оптимальних шляхів їх розвитку з урахуванням народногосподарської загальнодержавної ефективності.
15. Деревообробна промисловість України, принципи розміщення, основні центри. Деревообробна пром. здійсн переробку деревини й виготов- ляє з неї широкий асортимент матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів для насел. і н/г. Вона об’єднує різні за мета ломісткістю вир-ва. Особл. цієї пром. є споживання у великій к-ті хім. продукції. Підпр-ва деревообр. пром. розміщені в місцях зосередження лісосиро- винних рес-в – на Поліссі, у Передкарпатті і Закарпатті. Осн. галуззю деревообр. пром. Укр. є меблева. Висока концен трація вир-ва меблів склалася у Закарп., Ів-Фр., Чернів. обл., які виготовляють понад 25% заг. к-ті меблів. В інших регіонах осередками вир-ва меблів є обл. центри. Найб. підприємст- вами меблевої пром. є Сваляв- ський, Хустський, Тереснянсь- кий (Закарп.), Болехівський і Брошнівський(Ів-Фр), Черніве- цький, Броварський(Київська)деревообробні комбінати; дні- пропетровські “Дніпромеблі”, лбвівські “Карпати”, Ів-Фр., Чернів., Запорізька меблеві фабрики; Мукачівський, Бере- гівський, Прикарпатський, Снятинський, Вінницький, Дніпропетровський, Кіровогр., Дрогобицький, Сумський меб- леві комбінати. Серед спеціалі- зованих підприємств по вир-ву меблів виділяється Ів-Фр., Житом., Київська ім.Богожен- ка меблеві фабрики, а також Дрогобицький, Львів., Моло- чанський меблеві комбінати. З відходів деревообробної пром. виробляють деревностружкові і деревноволокнисті плити (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетр., Одеса, Свалява, Дрогобич, Малин, Чернігів, Ковель, Сарни та ін..
34. Основні форми зовнішньоекономічних зв’язків, їх суть. Необхідність докорінної технічної і технологічної модернізації промислового виробництва, сільського господарства та інших галузей господарського комплексу України, його переорієнтації на вищі світові стандарти з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції вимагає максимально ефективного використання наявних науково-технічного та економічного потенціалів країни, широкого розвитку міжнародної кооперації в галузі науки, освіти та виробництва. Продуктивні сили України характеризуються досить великими потенційними можливостями, однак на їх сучасний стан значною мірою впливає соціально-економічна криза, що її нині переживає Україна. Міжнародні економічні зв’язки – процес обміну засобами в-ва і предметами споживання, трудовими, науково-технічними та фінансовими ресурсами між країнами на базі транспортної си-стеми. Міжнародні економічні зв’язки розвиваються на основі територіального поділу праці, який проявляється в спеціаліза-цїі окремих країн на виробництві певних видів продукції. Формами зовнішньоекономічних зв‘язків є: В сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах: науково-технічне співробітництво; взаємовигідна міжнародна торгівля (зовнішня торгівля); надання кредитів і позик, в тому числі і безвідплатних; створення спільних підприємств; спеціалізація і кооперування виробництва; торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектуючого обладнання; спільна участь зацікавлених країн у розробці багатих природних ресурсів; іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни; міжнародний туризм; культурні зв’язки між країнами світу. Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України можливий у таких формах: запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, а також підготовка, підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном; взаємодія створення, розширення та забезпечення нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі і спільних; співробітництво у галузі науки і техніки, будівництві, модернізації та експлуатації підприємств, інших об’єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури; обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню; співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної і економічної інформації.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 37; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.138.204.208 (0.027 с.) |