Перелік рекомендованих джерел До вивчення курсу

«РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА»

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Підручник Дорогунцов С., Заяць Т., Пітюренко Ю. та ін. - Київ, КНЕУ, 2005 р. - 988 с.

2. Розміщення продуктивних сил України. Навч.-метод. посіб. Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 363с.

3. Екологія. Навч.-метод. посіб. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф. та ін. – К., КНЕУ, 2005.

4. Екологія для економічних вузів і факультетів. Підручник / Дорогунцов С.І., Хвесик М.А., Коценко К.Ф. та ін. – К., КНЕУ, 2005. – 320 с.

5. Борщевський П.П., Ушкаренко В.О., Чернюк Л.Г. та ін. Регіональні комплекси України (теорія та практика розвитку). – К.: Наукова думка, 1996. – 260с.

6. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. - М., 2002.- 567 с.

7. Горев Л.Н., Дорогунцов С.И., Хвесик М.А. Оптимизация экосред.  Кн. 1. – Оценка и процессы.– К.: Наукова думка, 1997. – 538с.

8. Горев Л.Н., Дорогунцов С.И., Хвесик М.А. Оптимизация экосред. Кн. 2. – Прогнозирование и оптимизация. – К.: Наукова думка, 1997. – 558 с.

9. Горев Л.Н., Дорогунцов С.И., Хвесик М.А. Оптимизация экосред. Кн. 3 – Воспроизводство и пополнение. – К.: Наукова думка, 1997. – 560 с.

10.  Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С., Коваль Я.В., Новоторов О.С., Паламарчук О.М.. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – Київ, РВПС України. 1999. – 716 с.

11.  Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. та ін. Продуктивні сили економічних районів України. – К: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2000. – 517с.

12.  Дорогунцов С.І., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Теорія розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Навч.посіб. – К.: “Стафед-2”, 2001. – 144с.

13.  Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. Управління техногенно-екологічною безпекою у парадигмі сталого розвитку. - К.: Наукова думка, 2001. –172 с.

14.  Дорогунцов С.І., Данилишин Б.М., Лібанова Е.М. Україна: проблеми сталого розвитку: Наукова доповідь: – К.: РВПС України НАН України, 1997. – 96с.

15.  Доступ до правосуддя з питань довкілля: Посібник / З. Козак, І. Тустановська. – Львів: Мета, 2002. – 200 с.

16.  Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. – К.: Наукова думка, 1994.

17.  Єпіфанов А.О., Сало І.В. Регіональна економіка. – К.,1999.

18.  Заяць Т.А. Відтворення робочої сили України: регіональні аспекти. – К.: Європейський університет фінансів, інформатики, менеджменту і бізнесу, 1999. – 184с.

19.  Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). – К.: Європейський університет фінансів, інформатики, менеджменту і бізнесу, 1999. – 184с.

20.  Лукінов І.І. Економічна трансформації (наприкінці XX сторіччя). – К.: АТ ”Книга”, 1997. – 456с.

21.  Мазур А.Г. Регіональна економіка: проблеми відтворення та управління. – Вінниця, 2000. – 263с.

22.  Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин / А.С.Філіпченко, В.С.Бурковський та ін. – К.: Либідь,1994. – 254с.

23.  Паламарчук М.М, Паламарчук С.М Економічна і соціальна географія України з основами теорії. Навч.посіб. – К.: Знання, 1998. – 415с.

24.  Пила В.І. Спеціальні (вільні) економічні зони: теорія та практика. Навч.посіб. – К.,1998.

25.   Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці – К.,1993. – 219.

26.  Проблеми структурної перебудови економіки України. – К.: РВПС України НАН України, 1999.

27.  Розміщення продуктивних сил України. Підручник / За ред. Є.П.Качана. – К.: Вища школа,1997. – 375с.

28.  Розміщення продуктивних сил. Підручник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михалюк, В.Ф.Семенова. – К.: Знання, КОО, 1998. – 546с.

29.  Руденко В.П. Природно-ресурсний потенціал України. – К.: Либідь, 1994. – 450с.

30.  Симоненко В.К. Регионы Украины: проблемы развития. – К.: Наукова думка, 1997. – 264с.

31.  Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіональний розвиток. – К., 1999.

32.  Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Навч.посіб. – К.: Вікар, 2001. – 377с.

33.  Тимчук М.Ф. Регіональна економіка. – К.: УММБ, 1998.

34.  Топчієв О.Г. Теоретичні основи регіональної економіки. Навч.посіб. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 140с.

35.  Україна в XX столітті: концепції та моделі економічного розвитку. Матеріали доповідей міжнародного конгресу українських економістів. – Львів, 2000. – ч. 1 і 2.

36.  Україна: прогноз розвитку продуктивних сил / С.І. Дорогунцов, Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк та ін. – К.: РВПС України НАН України, 1998. – т.1. – 163с.; т.2 – 117с.

37.  Фащевський М.І., Чернюк Л.Г. Методологічні засади комплексного розвитку продуктивних сил як теоретична основа формування регіональної соціально-економічної політики / Регіональна економіка, 1998. - №1.

38.  Хвесик М.А., Збагерська Н.В. Економічна оцінка природних ресурсів: основні методологічні підходи. – Рівне: Вид-во РДТУ, 2000. – 194с.

39.  Хвесик М.А. Загоровська І.З. Еколого-економічні особливості водного фактора у прогнозуванні розвитку продуктивних сил // Економіка АПК. – 2000. - №9. – с.11-14.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. // Довідник з питань економіки та фінансування природокористування та природоохоронної діяльності. – К.: Вид-во Геопринт, 2000.

2. Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства. // Довідник з питань економіки та фінансування природокористування та природоохоронної діяльності. – К.: Вид-во Геопринт, 2000. с. 168-195

3. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результати наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. // Довідник з питань економіки та фінансування природокористування та природоохоронної діяльності. – К.: Вид-во Геопринт, 2000. с. 199-211.

4. Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. – К., 1998 – 80 с.

5. Питюренко Е.И. Системы расселения и териториальная организация народного хозяйства. – К.: Наукова думка, 1983.

6. Питюренко Е.И. Териториальные системы городских поселений Украинской ССР. – К.: Наукова думка, 1977.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 1999 року № 836 «Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту». // Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і природоохоронної діяльності К.: Вид-во Геопринт, 2000. с.220-225.

8. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища: В 3 т. – Чернівці: Вид. журн. «Зелена Буковина», 1996.

9.  Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – 2-е вид., доп. – Львів: Норма, 2002. – 416 с.

 

ГЛОСАРІЙ

Автоматизація виробництва — напрям науково-технічного прогресу, який забезпечує повне усунення і заміщення фізичної праці робітників системою машин, обладнання, апаратів і приладів, включаючи ЕОМ.

Агропромислова інтеграція — процес посилення виробничих зв’яз­ків і органічного поєднання сільського господарства з суміжними галузями, що займаються обслуговуванням сільського господарства і доведенням його продукції до споживача.

Агропромисловий комплекс — сукупність галузей народного господарства, що зайняті виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача.

Вантажо- і пасажирооборот — показники виконаної транспортної роботи. Визначаються як добуток обсягу перевезень (вантажів чи пасажирів) на відстань їх транспортування. Якщо обсяг перевезень позначається в тоннах, то вантажо- і пасажирооборот — в тонно-кілометрах, пасажиро-кілометрах. Іноді в науковій літературі, в статистичних словниках вживаються синоніми вантажообороту — тонно-кілометрова робота, а пасажирообороту — пасажиро-кілометрова робота.

Вантажо- і пасажиропотік — кількість вантажів (пасажирів), що їх перевозять за певним маршрутом (автомобільним, залізничним, водним шляхом тощо) в певному напрямку за певний проміжок часу (рік, місяць, добу). Такі показники є матеріальним виразом транспортно-економічних зв’язків.

Вантажооборот внутрішній (залізниць, водних басейнів, трубопроводів, транспортних вузлів, станцій, портів) і зовнішній (експорт, імпорт, міжнародний транзит).

Видобувна промисловість об’єднує галузі, зайняті видобуванням сировини, а також палива з надр Землі, вод і лісів. Вона включає підприємства й організації з видобутку палива (вугілля, нафти, природного газу, горючих сланців, торфу); підприємства з видобутку і збагачення залізних марганцевих руд, руд кольорових металів, нерудних корисних копалин і лісозаготівлі.

Виробнича сфера — сфера матеріального виробництва.

Відомчий транспорт — транспорт підприємств і організацій, який здійснює внутрішньовиробничі, внутрішньогосподарські, внутрішньозаводські, внутрішньопортові, внутрішньобудівельні та інші зв’язки.

Відтворення (ресурсів) — відновлення ресурсів у процесі їх господарського використання.

Відтворення населення — процес неперервної заміни поколінь.

Внутрішня міграція — зміна місця проживання в межах держави.

Вугільна промисловість — сукупність взаємопов’язаних між собою підприємств з видобування, збагачення й брикетування кам’яного та бурого вугілля.

Газова промисловість — сукупність підприємств, що здійснюють видо­бування, транспортування, зберігання та перероблення природного газу.

Галузева структура капітальних вкладень — співвідношення між об’єктами капітальних вкладень по галузях народного господарства.

Галузі спеціалізації району — це галузі промислового і сільськогосподарського виробництва, які виготовляють товарну продук­цію для обміну з іншими районами або для експорту її в інші країни; галузі, які економічно доцільно розвивати в умовах того чи іншого конкретного району з найвищою ефективністю для господарства.

Галузь господарства — сукупність підприємств і організацій, об’єд­наних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.

Галузь промисловості — сукупність підприємств (об’єднань), яка характеризується: єдністю економічного призначення виробленої продукції, однорідністю переробленої сировини й основних матеріалів, спільністю технологічного процесу й виробничо-технічної бази, професійним складом кадрів і специфічними умовами праці.

Гідролізна промисловість об’єднує підприємства, які методом гідролізу деревини й нехарчової рослинної сировини виробляють етиловий спирт, кормові дріжджі, глюкозу та ксиліт, органічні кислоти, лігнін та ін.

Гірничохімічна промисловість — галузь хімічної промисловості, що спеціалізується на видобутку різноманітної природної сировини для інших галузей хімічної промисловості і перш за все для основної хімії.

Господарський комплекс — система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах України.

Господарський механізм — система основних форм, методів і важелів використання економiчних законів.

Господарський спосіб будівництва — одна з організаційних форм будівельно-монтажних робіт, при якій об’єкт будується безпосередньо силами підприємств без залучення підрядних організацій.

Густота (щільність) населення — співвідношення між населенням і площею території, яку воно займає.

Депопуляція — процес скорочення чисельності населення внаслідок переважання смертності над народжуваністю.

Деревообробна промисловість здійснює переробку деревини й виготовляє з неї широкий асортимент матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів для населення й народного господарства.

Державна регіональна економічна політика — це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей.

Економічно активне (трудоактивне) населення — загальна чисельність населення, старшого від певного віку (16 або 18 років), яке працює або прагне працювати за винагороду.

Експорт — вивіз товарів, вироблених, добутих або вирощених у даній країні.

Експорт капіталу — вивіз капіталу за кордон, що здійснюється у грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку, зміцнення економічних та політичних позицій.

Електроенергетика — галузь промисловості, що охоплює виробництво електроенергії, її транспортування, електромережі, котельні та інші об’єкти.

Ефективність економічна — співвідношення одержаних результатів та затрат живої й уречевленої праці.

Ефективність соціальна — оцінка відповідності результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства.

Закономірності розміщення продуктивних сил — об’єктивні, внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між усіма елементами їх просторової організації.

Збалансованість розвитку — досягнення кількісної і якісної відповідності між основними елементами, що входять до складу певної системи.

Земельний фонд — усі землі незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму.

Зовнішньоторговельна політика — діяльність держави, спрямована на стимулювання або обмеження експорту та імпорту товарів.

Зовнішньоторговельний оборот — загальна сума експорту та імпорту товарів і послуг за певний період часу.

Зовнішня міграція — переселення, пов’язане з перетином державного кордону.

Імпорт — ввіз із-за кордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації і застосування на внутрішньому ринку.

Інновація — вкладення коштів у нову техніку, технологію, нові форми організації праці і управління, які охоплюють не тільки окремі підприємства, а й галузь. Водночас це і процес, спрямований на створення, виробництво, розвиток і вдосконалення нових видів виробництв, технологій, організаційних форм. Включає три основні стадії: від почат­ку дослідження до промислового освоєння; від промислового освоєння до випуску (впровадження) об’єктів, необхідних для задоволення потреб споживачів; використання у споживача, включаючи обслуговування і утилізацію.

Інтеграція економічна — процес зближення і поступового об’єднан­ня певних економічних утворень.

Інтегрована господарська система — єдиний регіональний економічний простір, що формується на основі тісних економічних взаємо­зв’язків між усіма елементами господарського комплексу.

Інтенсифікація виробництва — збільшення розмірів виробництва за рахунок застосування більш ефективних засобів виробництва, дос­коналих форм організації праці і технологічних процесів, які втілюють останні досягнення науково-технічного прогресу, а також кращого використання наявного виробничого потенціалу.

Інтенсифікація сільського господарства — збільшення виробницт­ва продукції шляхом продуктивного використання вже оброблюваних земель та інших ресурсів завдяки застосуванню нової техніки і технології, сучасних форм організації праці і виробництва. Напрями інтенсифікації — механізація, меліорація, нові технології та інші шляхи індустріалізації сільського господарства.

Капітальне будівництво — галузь народного господарства, яка здійснює будівництво нових об’єктів виробничого і невиробничого призначення, а також реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючих.

Капітальні вкладення — фінансові кошти, які призначені для простого і розширеного відтворення основних фондів у виробничій і невиробничій сферах. Капітальні вкладення характеризуються галузевою, технологічною і відтворювальною структурою.

Кар’єр — підприємства відкритого видобутку сировини.

Коефіцієнт зворотності — відношення кількості вантажів, що їх перевозять в порожньому напрямі (з меншим обсягом вантажопотоку), до кількості вантажів, які перевозять у вантажному (з більшим обсягом вантажопотоку). Чим ближче цей показник до одиниці, тим рівномірніше розподіляються вантажопотоки.

Коефіцієнти демографічні — частота, з якою відбуваються демо­графічні події на 1000 чол. населення за рік.

Кокс — продукт коксування вугілля, виробляється на коксохімзаводах з коксівних марок вугілля і використовується як технологічне паливо в основному для виплавки чавуну.

Кокс — тверда, пориста вуглеводиста маса, яка виробляється з кам’яного вугілля і використовується в чорній металургії (у доменному виробництві) для технологічних цілей.

Комп’ютеризація — процес все більш широкого застосування ЕОМ у народному господарстві, в галузях, на підприємствах (об’єднаннях) і в організаціях.

Кооперування — система міжгалузевих, внутрігалузевих, міжрайонних, внутрірайонних економічних зв’язків.

Критерії розміщення продуктивних сил — орієнтири практичної спрямованості, якими керуються при виборі оптимального варіанта їх територіального розташування.

Культура — специфічний спосіб організації і розвитку людської жит­тєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, у духовних цінностях, у сукупності відносин людей з природою і між собою. Культурою називається також система цінностей, уявлень про світ і правила поведінки, спільних для людей, пов’язаних певним способом життя. Культура характеризує особливості поведінки, свідомості і діяльності людей у конкретних сферах суспільного життя.

Легальна міграція — переселення на законних підставах; якщо йдеть­ся про міграцію робочої сили, то це проживання в іншій країні за доз­волом, який здебільшого обмежений часом або галуззю зайнятості.

Лісове господарство вивчає, веде облік і збереження лісів, посилює їх корисні природні властивості, забезпечує розширене відтворення та поліпшення їхньої якості, підвищення продуктивності, сприяє раціональному використанню земельного лісового фонду, а також безпосередньому і невиснажливому користуванню лісом для забезпечення пот­реб у деревині та іншій лісовій продукції.

Лісовпорядкування — система заходів, що включає інвентаризацію лісового фонду, визначення розміру щорічного користування лісом та його категорій (водоохоронні, захисні, оздоровчі і т.п.), лісовідновлення тощо.

Лісозаготівельна промисловість проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину та здійснює її первинну обробку. Її продукцією є ділова деревина (використовують у лісопилянні, фанерному, тарному і целюлозному виробництві, у будівництві, гір­ничодобувній промисловос­ті), дрова (використовують як паливо), а також сировина для лісохімічної промисловості.

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) — це сукупність підприємств, пов’я­заних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини.

Лісохімічна промисловість включає: пірогенетичне (суха перегонка деревини), каніфольно-терпентинне, смоло-терпентинне, хвойно-ефірне та дьогте-курильне виробництва.

Машинобудівний комплекс — сукупність галузей промисловості, що виробляють машини й устаткування для потреб народного господарства.

Меліорація (від лат. — покращання) — сукупність організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на докорінне поліпшення земель.

Мережа економічних районів — результат економічного районуван­ня у вигляді системи економічних районів різного рангу та типів, яка відображає територіальну організацію народного господарства, що об’єк­тивно склалася.

Металургійний комбінат — це металургійний завод повного циклу, технологічно пов’язаний з коксохімзаводом.

Механізація виробництва — напрям науково-технічного прогресу, заснований на заміні ручних виробничих операцій машинами і механіз­мами.

Механізм державної регіональної економічної політики — це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких досягається її головна мета.

механічний рух — зміни місця проживання в межах країни (внутріш­ня міграція) або переїзди до інших країн (зовнішня міграція);

Міграція — переміщення робочої сили (працездатних мігрантів) через кордони тих чи інших територій, країн, населених пунктів зі зміною місця проживання. Розрізняють зовнішню і внутрішню, зворотну і незворотну міграції.

Міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва — форма міжнародного поділу праці, взаємопов’язаний процес спеціалізації країн, фірм, підприємств у виробництві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевої продукції.

Міжнародна торгівля — торгівля між країнами, яка складається із ввозу (імпорту) товарів і послуг та їх вивозу (експорту).

Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї або іншої продукції чи наданні послуг, якими вони обмінюються.

Міжнародні економічні відносини — система господарських і торгово-економічних відносин між країнами світу, в яку входять обмін товарами, спеціалізація і кооперація виробництва, науково-технічне, промислове співробітництво, спільне підприємство та інші форми.

Мікробіологічна промисловість — галузь хімічної промисловості, що виготовляє кормові дріжджі, білково-вітамінні концентрати, антибіо­тики немедичного призначення.

Нафтова промисловість — сукупність підприємств з розвідування і видобутку нафти й попутного нафтового газу, зберігання й транспортування нафти, її переробки; включає нафтодобувну й нафтопереробну промисловість.

Національний інтелект — це синтетичний показник розвитку нації та її індивідів. Він виражає рівень знань природних і суспільних процесів, рівень мислення, національного самоусвідомлення, гуманістичних відносин, моралі, етики, естетики, ідеології, міжнародних зв’язків тощо. Це той елемент трудового потенціалу суспільства, який виражає його працездатність, творчість, винахідливість, пошук нового, раціонального, оптимального в усіх сферах життя нації, суспільства, держави. Носіями національного інтелекту є вчені, інженери, конструктори, письменники, працівники культури, мистецтва, вчителі, лікарі, робітники, селяни, керівники всіх рівнів.

Невиробнича сфера — сукупність галузей господарства, які здійснюють функції по наданню послуг нематеріального характеру суспільству і населенню.

Незавершене будівництво — вартість прийнятих і оплачених замовником конструктивних елементів будинків і споруджень, а також вартість змонтованого і такого, що знаходиться в монтажі, технологічного обладнання; вартість монтажних і проектно-пошукових робіт по незавершених і незданих в експлуатацію будівельних об’єктах. Вартість незавершеного будівництва відображається на балансі замовника.

Незареєстрована (нелегальна) зайнятість поєднує два види: приховування доходів (і відповідно зайнятості) від дозволеної законом діяльності; заборонену законодавством країни діяльність.

Незворотна (постійна) міграція — переселення до нового місця проживання без наступного повернення до попереднього місця.

Нелегальна міграція — проживання на певній території (переважно в іншій країні) без законних підстав.

Нововведення — запуск у виробництво нового продукту, впровадження нового виробничого цеху чи застосування нової форми організації бізнесу.

Обробна промисловість — сукупність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали.

Основна (неорганічна) хімія — галузь хімічної промисловості, що виробляє різні кислоти, луги, соду, мінеральні добрива, деякі хімічні елементи (хлор), вибухові речовини, нафтопродукти, папір, хімічні волокна тощо. Ця галузь використовує переважно мінеральну сировину — сірку, сірчаний колчедан, кухонну і калійні солі, фосфорити, вапняки, а також різноманітні промислові відходи, в тому числі відходи, що містять сірку (відходи металургійних підприємств і електростанцій), гази нафто- і коксохімії.

Основні лісозаготівельні райони України — Українські Карпати (Івано-Франківська і Закарпатська області) і Полісся (Волинська, Житомирська, Київська, Чернігівська області).

Паливно-енергетичний баланс — система взаємопов’язаних показників, які характеризують обсяги і структуру видобутку природного палива та виробництва енергетичних ресурсів, а також показники їх споживання.

Паливно-енергетичний комплекс — сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання.

Перепис населення — спеціальна науково організована статистична операція, мета якої отримати відомості про чисельність та склад населення.

Площа лісового фонду — частина території країни, яка вкрита лісом, а також не зайнята ним, але призначена для потреб лісового господарства.

Попит на робочі місця — загальна кількість робочих місць, необхідних для повного задоволення потреб в них з боку трудоактивного населення, тобто для забезпечення повної зайнятості робочої сили.

Працездатність — здатність виконувати трудові функціїбез шкоди здоров’ю.

Праця — доцільна діяльність людей завдяки розумовим та фізичним здібностям (зусиллям), які можуть бути застосовані для виробництва товарів або послуг.

Прикладні дослідження — вид наукових досліджень, основна мета яких — вирішення практичних проблем. Їх результати безпосередньо втілюються в практику, знаходять втілення в нових технологічних процесах, конструкціях, матеріалах тощо.

Принципи розміщення продуктивних сил — головні ідеї та вихідні положення, що формують першооснову їх територіальної організації.

природний рух — народження, смерті, шлюби і розлучення;

Природні умови — тіла і сили природи, які мають істотне значення для життєдіяльності людей, але не використовуються безпосередньо у господарській діяльності суспільства.

Природно-ресурсний потенціал — фактор розміщення продуктивних сил, що включає природні ресурси і природні умови, які можуть бути залучені в господарську діяльність за певних умов.

Продуктивнi сили — система матеріальних елементів та людських ресурсів, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності забезпечують виробництво матеріальних благ та послуг для задоволення потреб суспільства.

Промисловий вузол — зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств, що склалося історично або формується.

Промисловий пункт — промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому.

Промисловий район — інтегральний район з переважаючим значенням промислового виробництва як головної галузі виробничої спеціалізації.

Промисловий центр — місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств і які є основною спеціалізованою містоутворюючою галуззю.

Пропозиція робочої сили — загальна сукупність осіб, що активно пропонують свою здатність до праці (свою робочу силу) на конкретному ринку.

Радикальна економiчна реформа — система організаційних, господарсько-економiчних заходів, спрямованих на докорiнну зміну існуючих у країнi економічних відносин, управлiння та всього господарського механізму.

Район економічний — територіально спеціалізована частина народного господарства країни, взаємопов’язана економічними відносинами з іншими територіями.

Район економічний галузевий — територіально сконцентровані виробництва певної галузі в окремих частинах країни, де для їх розвитку є найсприятливіші умови.

Районування економічне — науково обгрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються внаслідок розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

Раціональне природокористування — передбачає оптимальність зв’яз­ків суспільства і природи, екологізацію виробничої діяльності, збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання, народногосподарського підходу до організації природокористування.

Ресурси економічні — джерела забезпечення виробництва, включаючи природні, трудові, інформаційні, фінансові тощо.

Ресурси природні — тіла і сили природи, які можуть бути використані для задоволення потреб суспільства.

Ресурси рекреаційні — об’єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку
і туризму.

Ресурсозбереження — один з важливих напрямів підвищення ефективності виробництва на основі раціонального, економного використання усіх видів ресурсів.

Ресурсозберігаюча технологія — узагальнена назва технологій, за яких виробничий процес забезпечується мінімальною витратою ресурсів і енергії, матеріалів і т. п. при заданій кількості щодо випуску продукції і необхідній продуктивності.

Ринкова економіка — економічна система, що базується на механізмі конкуренції, попиту і пропозиції, кон’юнктури та узгоджує приватні і суспільні інтереси.

Ринок регіональний — ринок певного товару чи товарної групи, сфера функціонування якого обмежується переважно рамками одного регіону (області, краю, республіки).

Рівень життя — соціально-економічна категорія, яка характеризує рівень і ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення. Рівень життя відбиває система таких кількісних і якісних показників: загальний обсяг спожитих матеріальних благ і послуг, реальні доходи населення, рівень споживання продовольчих і непродовольчих товарів, а також послуг, розмір оплати праці, умови праці, тривалість робочого і вільного часу, житлові умови, якість обслуговування населення, розвиток освіти, охорони здоров’я, культури тощо.

Робоча сила — загальна чисельність населення старшого від певного віку (16 або 18 років), яке в даний конкретний момент працює або прагне працювати за винагороду.

Розміщення продуктивних сил — процес наукового обгрунтування та втілення в практику господарювання конкретних рішень щодо їх просторової (територіальної) організації.

Рух населення — процеси зміни чисельності та складу населення:

Сільськогосподарські угіддя — частина земельних ресурсів, які використовуються в сільському господарстві (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) для виробництва сільськогосподарської продукції.

Собівартість перевезень — розраховується як витрати на одиницю транспортної продукції (1 т-км, 1 пас-км).

Соціальна активність — спосіб життєдіяльності, спрямований на зміну соціальних умов з метою задоволення потреб, інтересів, цілей, ідеалів соціальних суб’єктів.

Соціальна інфраструктура — стійка сукупність матеріальних елементів, які створюють умови для раціональної організації основних видів діяльності людини — виробничої, суспільно-політичної, культурної і сімейно-побутової. Це система закладів і організацій, які забезпечують умови для раціональної організації діяльності людей у сфері виробни­цтва, суспільно-політичному житті, сфері культури, сім’ї, побуту.

Соціальний захист — комплекс організаційно-правових та економіч­них заходів, спрямованих на забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах.

Соціальний розвиток — процес еволюційних чи революційних змін у суспільстві та соціальному житті.

соціальний рух — перехід людей з одних соціальних груп до інших, що приводить до зміни їх соціальних ознак.

Соціальні класи — порівняно стабільні групи в рамках суспільства, які розміщуються в ієрархічному порядку і характеризуються наявністю в їх членів близьких інтересів, ціннісних уявлень і поведінки.

Соціальні нормативи — гарантовані державою мінімальні рівні винагороди за працю, стипендіального та соціального забезпечення.

Спеціалізація — форма організації виробництва, при якій виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в самостійних галузях чи на відносно відокремлених підприємствах.

Стратегія розвитку продуктивних сил — довготермiнові, найбiльш важливі й принципові настанови та наміри щодо перспектив розвитку продуктивних сил території.

Структура ЛПК: лісове господарство, лісозаготівельна промисловість, галузі лісової промисловості по механічній і хіміко-механічній (лісопильна, фанерна, сірникова, виробництво дерев’яних будівельних де­талей і будинків, деревностружкових і деревноволокнистих плит, меблів) та хімічній (лісохімічна, целюлозно-паперова промисловість) переробці деревини, а також гідролізна і дубильно-екстракційна промисловість, обслуговуючі виробництва (виробництво і ремонт машин та устаткування), заводи по виготовленню предметів праці для окремих галузей, підприємства матеріально-технічного постачання, галузі і заклади невиробничого обслуговування (підготовка кадрів, науково-дос­лідна і проектно-конструкторська діяльність).

Тактика розвитку продуктивних сил — короткостроковi та поточні економічнi дії щодо продуктивних сил території.

Територіальна організація продуктивних сил — науково обгрунто­ване розміщення взаємозв’язаних виробництв, сфери обслуговування та населення, яке забезпечує економічний та соціальний ефект внаслідок раціонального їх комплектування на певній території.

Територіальна структура — співвідношення між формами територіального зосередження виробництва.

Територіально-виробничий комплекс (ТВК) — частка господарського комплексу країни в межах великого регіону, яка відзначається тісним взаємозв’язком і взаємообумовленим розвитком різних галузей виробництва.

Товарна будівельна продукція — показник обсягу виробництва в капітальному будівництві, що вимірюється вартістю будівельно-монтаж­них робіт по зданих замовнику підприємствах, чергах, пускових комплексах, об’єктах, підготовлених до випуску продукції чи виконанню пев­них послуг.

Транспорт загального користування — це транспорт, який здійснює перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задовольняє потреби населення у просторовому переміщенні з виробничими або приватними цілями.

Транспортний баланс — це сукупність показників, що характеризують обсяги, структуру перевезень, міжрайонні та внутрірайонні транс­портно-економічні зв’язки регіону або країни в цілому. Часто під транспортним балансом розуміють співвідношення ввозу і вивозу, відправ­лення і прибуття. Якщо для певного транспортного пункту, вузла чи регіону характерно переважання вивозу над ввозом (відправлення над прибуттям), транспортний баланс є активним, а якщо навпаки, то — пасивним.

Транспортний вузол — комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менше як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів. Залежно від видів транспорту, що стикуються, вузли поділяються на: залізничні (Здолбунів, Жмеринка, Гребінка, Ніжин, Ромодан, Дебальцево), залізнично-автодорожні (Харків, Полтава, Львів), залізнично-авто­дорожно-річкові (Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя), залізнично-авто­дорожно-морські (Одеса, Миколаїв).

Трансформація структурна — зміна вiдтворювальних, галузевих, територіальних, соціально-економiчних характеристик (пропорцій) гос­подарської системи.

Фактори розміще