Головні принципи заходів нетарифного регулювання

Нетарифне регулювання – це один із заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Одним з основних заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ліцензування і квотування товарів, реєстрація зовнішньоекономічних контрактів, а також дозволи міністерств та відомств, уповноважених видавати такі дозволи на відповідні товари.

Органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на території України є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний Банк, Міністерство економіки, Державна Митна Служба України.

Одними з головних завдань митних органів є використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів, а також здійснені заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічної діяльності державних інтересів на зовнішньоекономічному ринку за участю Міністерства економіки.

Товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України, окрім митного контролю, можуть підлягати санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю. Митне оформлення може бути завершено тільки після закінчення зазначених видів контролю.

На території держави діє порядок встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних  стандартів і вимог, згідно з якими дозволяється переміщення товарів, що за своїми характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог.

Під ліцензією експортною (імпортною) розуміється належним чином оформлене право на експорт (імпорт) упродовж установленого терміну певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування.

Під експортною (імпортною) квотою мається на увазі граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати (імпортувати) з території України впродовж установленого терміну та який визначається в натуральних вартісних одиницях.

Ліцензування та квотування експорту й імпорту запроваджується Україною самостійно уповноваженими нею державними органами:

- у разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми валютних вимог України;

- у разі досягнення встановленого ВРУ рівня зовнішньої заборгованості;

- у разі значного порушення рівноваги з певних товарів на внутрішньому ринку України, особливо з с/г продукції, продуктів харчової промисловості та промислових товарів народного споживання першочергової потреби;

- при необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;

- при необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництво;

- при добровільному обмеженні експорту товарів у певну країну (запроваджується режим квотування)

В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

- генеральна – відкритий дозвіл на експортні/імпортні операції з певного товару або з певною країною упродовж періоду дії ліцензування з цього товару;

- разова (індивідуальна) – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший, ніж той, що необхідний для здійснення експортної/імпортної операції;

- відкрита індивідуальна – дозвіл на експорт/імпорт товару впродовж певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

З кожного виду товарів встановлюється лише один вид ліцензії.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту/імпорту за ними не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних /імпортних квот (контингентів):

- глобальні – квоти, що встановлюються з товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується або з яких він імпортується;

- групові – квоти, що встановлюються з товару з визначенням групи країн, куди товар експортується або з яких він імпортується;

- індивідуальні – квоти, що встановлюються з товару з визначенням конкретної країни, куди товар експортується або з яких він імпортується.