Характеристика електронних видань за технологією розповсюдження

№	Вид	Характеристика виду
1.	Локальні електронні видання	Призначені для локального викори­стання, видаються у вигляді певної кількості ідентичних екземплярів (тиражу) на носіях, що переносяться (окремо фізичних носіях)
2.	Мережеві електронні документи	Доступні потенційно необмеженій кількості користувачів через телекомунікаційні мережі
3.	Електронні ресурси комбінованого розповсюдження	Можуть використовуватися як локально, так і через мережі

Електронні ресурси можуть опрацьовуватися двома шляхами, залежно від доступу (локальний або віддалений).

Для локальних ресурсів мають бути наведені дані щодо фізичного носія (диск, дискета, картридж).

Віддалений доступ передбачає, що об'єкт доступу міститься на жорсткому диску або іншому пристрої в комп'ютерній мережі. У цьому випадку потребує опису си­стема доступу (відомості про операційні системи, протоко­ли зв'язку, програмне забезпечення, сервери тощо).

За характером взаємодії з користувачем розрізняють:

— детерміновані електронні видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з якими визначені виробником і не мо­жуть змінюватися користувачем;

— недетерміновані (інтерактивні) видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з якими прямо або побічно вста­новлює користувач відповідно до його мети, інтересів, рівня підготовки тощо, на основі інформації та алгоритмів, визначених виробником.

За видами видань. Типи та види видань — це групи їх, які мають спільні характеристики інформації, що в них міститься, зокрема, такі ознаки, як цільове призначення, структура багаточастинних документів, періодичність то­що. За цими ознаками типологія електронних видань практично відповідає типологічній структурі традиційних видань, про що зазначалось в попередньому модулі.

Видова ієрархія відповідає видам електронних видань у І8ВО(ЕЯ), де надається визначення монографії, серії, підсерії та інших видів ресурсів.

У процесі каталогізації необхідно визначити статус, тоб­то положення електронного видання в загальній системі видань, яке визначається певними ознаками й установлює співвідношення з іншими виданнями.

За призначенням електронне видання може бути:

— самостійним (продуктом);

— складовою іншого електронного ресурсу;

— додатком до паперових видань тощо.

Закон України «Про електронні документи та електрон­ний документообіг» за правовим статусом розрізняє; електронні документи-оригінали; електронні документи-копії друкованих документів.

Серед електронних копій можна виділити: електронні версії традиційних видань; електронні аналоги традиційних видань; електронні відтворення, зокрема копії друкованих документів, тривимірних об'єктів тощо.

Оригінал — самостійне електронне видання — тобто кожний екземпляр самостійного електронного видання на окремих фізичних носіях, також самостійний мережевий (або віддалений) ресурс (наприклад, онлайновий ресурс, Інтернет-публікація тощо).

Копія електронного документа (паперова) — це візуаль­не представлення на папері, перевірене на відповідність структурі та вмісту його візуального представлення елек­тронними засобами. Аналогічно може бути визначена електронна копія паперового документа. Електронні відтворення (копії друкованих елементів, тривимірних об'єктів тощо) — це об'єкт каталогізації означеного статусу.

Електронна версія — аналог друкованого видання, який має рівний з оригіналом правовий статус і який створю­вався практично одночасно із самостійним друкованим або електронним виданням (на окремому носії) у відповідному форматі з метою надання в мережевому до­ступі або на окремому носії.

За наявністю друкованого еквівалента розрізняють:

— самостійне електронне видання, тобто те, яке не має друкованого аналогу;

— електронний аналог друкованого документа, який в ос­новному відтворює відповідний друкований (традиційний) документ (зберігаючи розташування тексту на сторінці, ілюстрації, посилання, примітки тощо).

Зведена характеристика типологій електронних видань подана в таблиці 8.

Таблиця 8