Відповідальність за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці

Відповідно до Закону України “Про охорону праці” (ст. 43, 44) за порушення законодавства та нормативних актів з охорони праці винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності згідно із законом.

 

Дисциплінарна відповідальність накладається на працівників за порушення трудової дисципліни у вигдяді догани або звільнення.

 

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб та працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

 

Так, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення визначається наступне:

– порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю – тягнуть за собою накладання штрафу на посадових осіб підприємств від п’ятнадцяти (15) до п’ятдесяти (50) мінімумів доходів громадян;

– порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці – тягне за собою накладання штрафу на працівників від двох до п’яти мінімумів доходів громадян та на посадових осіб підприємств, – від п’яти до десяти мінімумів доходів громадян.

 

Матеріальна відповідальність включає обмежену матеріальну відповідальність та повну матеріальну відповідальність як працівників, так і роботодавців.

 

Обмежену матеріальну відповідальність несуть:

– працівники – за знищення матеріалів, напівфабрикатів, продукції – у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

– керівники підприємств та їх заступники – у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству заподіяно невжиттям необхідних заходів до запобігання випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуванню матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

 

П овна матеріальна відповідальність наступає у випадках, коли:

– шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

– шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

– шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним пошкодженням матеріалів, або продукції, інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування;

– шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

– службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

– керівник підприємства винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць.

 

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства заподіяло шкоду здоров’ю людини або спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Порушення вимог законодавства про охорону праці, що призвело шкоду здоров’ю людини або загибель людей, карається виправними роботами чи обмеженням волі на строк від двох до п’яти років.

ТЕМА 2. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ, ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ, НАГЛЯД ТА КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

План заняття

2.1. Управління охороною праці

2.2 Система управління охороною праці на підприємстві

2.3 Служба охорони праці на підприємстві

2.4 Комісія з питань охорони праці на підприємстві

2.5 Навчання з питань охорони праці

Управління охороною праці

Є три центри комплексного управління охороною праці:

- державне управління;

- управління з боку роботодавця;

- управління з боку працівників підприємства.

Відповідно до статті 31 Закону України “Про охорону праці” державне управління охороною праці здійснюють:

– Кабінет Міністрів України;

– Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);

– міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

– Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці:

– забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

– спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці.

 

Повноваження Держгірпромнагляду:

– здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці;

– розробляє загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

– розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

– бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань.

 

Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці:

– проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

– розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

– здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

– беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

– організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

– створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби;

– здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій в галузі охорони праці:

– забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

– забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

– здійснюють контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

 

Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці:

– затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

– приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об’єктів комунальної власності.