Реєстрація адвокатських об’єднань

Документи, що подаються для реєстрації адвокатського об’єднання

Для реєстрації статутних документів адвокатського об’єднання подаються наступні документи:

а) заява, підписана засновниками, підписи яких повинні бути нотаріально засвідчені;

б) статут у двох примірниках, підписаний засновниками адвокатського об’єднання, який повинен містити відомості, передбачені законодавством;

в) установчий договір чи протокол загальних зборів адвокатів про створення адвокатського об’єднання;

г) відомості про кількісний склад адвокатського об’єднання (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання);

ґ) нотаріально засвідчені копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю;

д) документ про внесення плати за реєстрацію;

е) нотаріально засвідчена копія документа, що підтверджує місцезнаходження адвокатського об’єднання.

Різниця між статус ом адвоката статус ом  інших юристів, які займаються юридичною практикою

Відмінність статусу адвоката від статусу інших юристів, що займаються юридичною практикою полягає в тому, що Закон про адвокатуру окремо закріплює норму, яка сто­сується гарантій адвокатської діяльності. Нею встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську ді­яльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З них питань вони також не можуть допитуватись як свідки.

Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручен­ня, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Забороняється прослуховувапня телефонних розмов ад­вокатів у зв'язку з оперативно-розшуковими заходами без рішення суду.

Не допускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання, слідства, суду на правову позицію адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасника­ми процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, мате­ріальної та іншої відповідальності або погрожувати їі застосу­ванням у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Адвокат-захисник: процесуально-правовий статус

Кримінально-процесуальний кодекс України досить ретельно описує адвоката-захисника, як процесуальну фігуру та його юридичний статус.

Статус захисника.

Згідно зі ст. 44 КПК, захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та

надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі.

У якості захисників допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні.

 У випадках і в порядку, передбаченими цим Кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі підтверджується:

1) адвоката - ордером відповідного адвокатського об'єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, угодою про на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи - угодою або дорученням юридичної особи у вигляді довіреності;

3) близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників допускаються до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення для ознайомлення з матеріалами досудового слідства.

У випадках, коли відповідно до вимог статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд ухвалу.

10. Обов'язкова участь захисника.

Участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення.

  5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту його до приймальника-розподільника.

У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

Реєстрація адвокатських об’єднань

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» організаційні форми здійснення адвокатської діяльності фактично залишає незмінними. Стаття 4 закону встановлює, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Як бачимо, все лишилося як було, хіба що законодавець прибрав варіанти назв адвокатських об’єднань (фірми, контори, тощо). Тепер адвокати створюватимуть тільки об’єднання. І хоча ніхто не може завадити включити у найменування об’єднання ті ж поширені зараз «фірма» і «контора», слова «адвокатське об’єднання» як інформація про організаційно-правову форму юридичної особи тепер обов’язково мають вказуватися у найменуванні на виконання вимог статті 90 ЦК України.

Відповідно до статті 13 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою і може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 14 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Відповідно до статті 15 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників).

Адвокатське бюро та адвокатське об’єднання діють на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського бюро та адвокатського об’єдрання здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Адвокатське бюро та адвокатське об’єднання мають самостійний баланс, можуть відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Адвокат протягом трьох днів з дня зміни відомостей про себе, що внесені або підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, письмово повідомляє про такі зміни раду адвокатів регіону за адресою свого робочого місця. Відповідно до статті 17 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до Єдиного реєстру вносяться відомості про найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності.

Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

Старий закон передбачав такі засади діяльності адвокатських об'єднань, як добровільність, самоврядування, колегіальність та гласність. Відповідно до старого закону порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, мали регулюватися статутом відповідного об'єднання.

У новому законі не знайти ні засад діяльності адвокатських бюро та об’єднань, ні навіть натяків на вимоги до змісту їх статутів. Не можу не зауважити, що цей факт яскраво свідчить про справжні інтереси авторів тексту закону, які прагнули не врегулювати адвокатську діяльність, а об’єднати адвокатів у певну структуру з ієрархією і бюрократичним апаратом, що існуватиме за рахунок внесків (що і вдалося).

На сьогоднішній день в Україні склалися два типи адвокатських об’єднань, що відрізняються перш за все своєю внутрішньою організацією. У своїх попередніх роботах я назвав їх «традиційні» та «командні (партнерські)».

Традиційні об’єднання за своєю організацією є прямими спадкоємцями адвокатських колегій і юридичних консультацій радянського часу. Саме у такі об’єднання переродилася більшість старих адвокатських колегій. Адвокати, що здійснюють свою діяльність в рамках традиційних об’єднань фактично працюють індивідуально. Кожен адвокат такого об’єднання «сам по собі». Він сам підшукує клієнтів, сам веде справи. Можна сміливо сказати, що адвокати традиційних об’єднань об’єднувалися не для здійснення адвокатської діяльності, а для спільної експлуатації офісних приміщень, оргтехніки та утримання своїх керівних органів.

Фінансування традиційних об’єднань здійснювалося за рахунок внесків адвокатів – членів. Заробіток та майновий стан адвоката такого об’єднання практично не залежить від результатів роботи інших адвокатів та об’єднання в цілому. Члени традиційних об’єднань як правило не можуть розраховувати на якісь виплати при виході з об’єднання.

Роль керівних органів традиційних об’єднань до недавнього часу зводилася майже виключно до представницьких функцій, а також до вирішення питань щодо здійснення адвокатом захисту у кримінальній справі за призначенням. Зміна законодавства (набрання чинності законами «Про безоплатну правову допомогу» та «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») зводить ці дві функції нанівець.

Відповідно до нового закону, саме адвокатське бюро та адвокатське об’єднання є стороною договору про надання правової допомоги. Від імені адвокатського об’єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об’єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об’єднання. Ця норма дещо ускладнить роботу традиційних об’єднань, членами яких часто є сотні адвокатів.

На відміну від традиційних, партнерські адвокатські об’єднання продовжать свою діяльність за новим законом практично без суттєвих змін. Партнерське адвокатське об’єднання у більшості випадків будується на тих же основних засадах, на яких створюються господарські товариства. У адвокатів партнерського об’єднання відсутні «індивідуальні» клієнти. Всі клієнти – це клієнти фірми. Розподіл гонорарів здійснюється відповідно до установчих документів. Партнерські об’єднання здатні забезпечити реальну спеціалізацію своїх адвокатів, адже навіть якщо якийсь час для адвоката певної спеціалізації не буде роботи, він зможе отримувати доходи зі спільних заробітків об’єднання. Тільки партнерські об’єднання здатні забезпечити формування «єдиного стилю» роботи. А новий закон, як уже зазначалося, дає адвокатам у створенні адвокатського об’єднання навіть більшу свободу, ніж це було раніше.

З набранням чинності ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з’явиться значно більше адвокатських бюро, що по суті являтимуть собою адвокатське об’єднання з одним учасником.

І адвокатські бюро, і адвокатські об’єднання за новим законом мають можливість залучати до виконання укладених договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах, за умови забезпечення дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. Такий собі «адвокатський субпідряд».

У наступній публікації буде спроба розглянути проблемні питання відносин між адвокатами і юридичними особами - організаційними формами адвокатської діяльності.