Машини безперервного транспорту

БЕЗ ТЯГОВОГО ЕЛЕМЕНТУ

 

Характерною особливістю машин і пристроїв цього типу є відсутність в них тягового елемента. Вантаж переміщається в результаті дії сил тиску, інерції і т. п. До розглянутих типам машин відносять гвинтові транспортери, інерційні та вібраційні транспортери, що транспортують труби, приводні роликові транспортери та інші машини і пристрої.

ГВИНТОВІ І качай ТРАНСПОРТЕРИ

Гвинтові транспортери

Пристрій гвинтового транспортера (шнека) ​​. У напрямку переміщення вантажів гвинтові транспортери можуть бути горизонтальними, похилими і вертикальними.

Горизонтальний гвинтовий транспортер (рис.65,а) призначений для переміщення добре сипучих вантажів. Вантаж через патрубок 1 поступає в жолоб 2. Потрапляючи на дно жолоба, він гвинтом 3 переміщується у бік розвантажувального люка 7. Гвинт приводиться в обертання приводом 6 і підтримується в кінцевих 5 і проміжних 4 підшипниках.

На малюнку 65, б показаний вертикальний транспортер, що складається з тих же основних елементів, що і горизонтальний. Однак вал гвинта підвішений на наполегливому підшипнику вгорі і не має проміжних опор. Привід розташований вгорі. Для створення підпору вантажу нижню частину гвинта, як правило, виконують з меншим кроком, а в деяких випадках роблять з великим діаметром, який поступово зменшують до нормального. Відмінною особливістю вертикальних гвинтових транспортерів є також і те, що вантаж в них подають зазвичай спеціальними завантажувальними пристроями (живильниками).

Принцип дії всіх горизонтальних транспортерів полягає в тому, що вантаж, потрапляючи в жолоб з обертовим гвинтом, під дією сил тиску на нього здійснює єдино можливе для вантажу переміщення - рух уздовж осі гвинта. Обертатися разом з гвинтом вантаж не може, так як цьому перешкоджає власна сила тяжіння і сила тертя про жолоб.

Принцип дії вертикальних гвинтових транспортерів аналогічний розглянутому. Однак необхідність переміщення вантажу вздовж жолоба вгору вимагає створення таких відцентрових сил, щоб сили тертя, викликані ними, були достатні для утримання часток вантажу від обертового руху разом з гвинтом.

 Широкому поширенню гвинтових транспортерів в різних галузях народного господарства, в тому числі в харчовій промисловості, сприяє ряд їх переваг, до яких відносять: надійність роботи; простоту пристрою, експлуатації та догляду; відсутність зовнішніх рухомих частин; можливість переміщення вантажу в герметичному кожусі. Зазначені переваги гвинтових транспортерів роблять їх у багатьох випадках кращим видом транспорту.

 

Однак деякі недоліки цих транспортерів в ряді випадків повністю виключають можливість їх застосування або роблять їх недостатньо конкурентоспроможними. До таких недоліків насамперед слід віднести сильне пошкодження вантажу в результаті його тертя об гвинт і жолоб; тому гвинтові транспортери не застосовують для переміщення крупнокускових вантажів. Другим серйозним недоліком у порівнянні з іншими машинами безперервного транспорту є велика витрата енергії, що витрачається на транспортування. Це пояснюється тим, що значна частина роботи витрачається на тертя вантажу. Третім недоліком є неможливість використання гвинтових транспортерів для переміщення липких вантажів.

Зазначені недоліки гвинтових транспортерів дозволяють використовувати їх тільки для переміщення сухих пилоподібних, дрібнозернистих, зернових вантажів з продуктивністю до 100м³/ч на невеликі відстані (для горизонтальних і похилих транспортерів до 30-40м, для вертикальних до 15-20м). Крім того, на зернопереробних підприємствах ці транспортери часто використовують при суміщенні транспортних і технологічних операцій.

Робочим елементом гвинтових транспортерів є гвинт. Його поверхня може бути суцільною, стрічкової або у вигляді окремих лопатей (рис. 66). Суцільні гвинти використовують для транспортування добре сипучих вантажів, стрічкові - злежуються. Транспортери з лопатевими гвинтами застосовують при переміщенні вузьких вантажів або при необхідності перемішувати вантаж. Виготовляють гвинти з листової або смугової сталі пресуванням. Поверхня суцільного гвинта отримують також прокаткою сталевої смуги в конічних валках. У деяких випадках гвинтові поверхні відливають з чавуну. Аналогічним чином отримують гвинтову поверхню стрічкових гвинтів.

 

Виготовлені тим чи іншим способом гвинтові суцільні поверхні приварюють до валу транспортера, а в стрічкових і лопатевих кріплять на стрижнях.

Вал, до якого кріплять гвинтову поверхню, складається, як правило, з окремих секцій, що полегшує збірку транспортера; він може бути як суцільним, так і порожнистою. Перевагами пустотілих валів є те, що вони при одній і тій же міцності з суцільними менш металлоемки та секції з такими валами прості в з'єднанні; для цього достатньо насадити дві сусідні секції на короткі суцільні валики.

Підшипники, в яких кріплять вал гвинта, підрозділяють на кінцеві і проміжні. Кінцеві підшипники монтують в торцевих стінках жолоба. Проміжні підшипники ставлять в місцях стикування секцій валів.

Жолоб гвинтового транспортера повинен забезпечувати герметизацію процесу транспортування, можливість зручного доступу до підшипників та ліквідації пробок у разі закупорки транспортера. Жолоб складається з секцій, які зазвичай виготовляють з листової сталі. Секція жолоби частково або повністю повторює форму гвинта. Для додання жорсткості до неї з торців і зверху приварюють куточки, які одночасно служать фланцями.

Секції, на які припадають точки розвантаження вантажу, забезпечують додатковими розвантажувальними пристроями (люками з заслінками, отворами з заслінками і т. д.). Секції жолоби зверху закривають кришками.

Розміри жолоба залежать від типу гвинта і виду переміщуваного вантажу. При транспортуванні добре сипучих вантажів зазор між жолобом і гвинтом роблять мінімальним і, навпаки, при транспортуванні кускових вантажів зазор повинен бути більше максимальних розмірів шматка вантажу, що підлягає транспортуванню, що дозволить уникнути заклинювання гвинта. Стрічкові гвинтові транспортери зазвичай мають невеликі зазори між гвинтом і жолобом.

Приводи гвинтових транспортерів аналогічні приводам, використовуваним в інших машинах безперервного транспорту, однак вони, як правило, мають менші габаритні розміри. Це пояснюється в першу чергу досить великою частотою обертання гвинтів. Зважаючи на це в якості передавальних механізмів зазвичай використовують одноступінчасті циліндричні редуктори в поєднанні з відкритою конічною передачею, двоступеневі циліндричні редуктори, кліноременниє передачі.

 

Хитні транспортери

Принцип дії гойдаються транспортерів полягає в наступному: жолобу або трубі, що є робочим (грузонесущим) елементом, повідомляють змінно - поворотне (коливальний) рух. Вантаж, що надходить у робочий елемент, здійснює невеликі, наступні один за одним переміщення ковзання в напрямку транспортування під дією сили інерції або рухається мікроскачкамі. Характер переміщення вантажів залежить від режиму руху робочого елементу, який, у свою чергу, визначається конструкцією і режимом роботи приводу.

По режиму руху робочого елемента хитні транспортери бувають інерційні та вібраційні, їх також поділяють на транспортери, що працюють в режимі прямолінійних гармонійних, прямолінійних бігармонічних, еліптичних та інших коливань грузо- несучого елемента.

Найбільш широке поширення знайшли транспортери, що працюють в режимі прямолінійних гармонійних коливань. У таких транспортерах грузонесущий елемент здійснює прямолінійні гармонійні

коливання уздовж осі, спрямованої під деяким кутом до площини самого елемента з певною частотою і амплітудою.

Триммери (кидкові пристрої)

Триммери служать для повідомлення часткам сипучого вантажу початкової швидкості, з якою вони здійснюють подальший вільний політ. Триммери використовують для завантаження сипучих вантажів у трюми судів, вагони, склади. У зернопереробної промисловості застосовують такі типи триммеров: стрічкові, які поділяють на тримери з прямолінійним і криволінійним рухом стрічки; самопливні; роторні.

Вимоги, що пред'являються до тріммера, формулюються таким чином. Вони повинні мати невеликі габаритні розміри, бути надійними і простими в експлуатації і забезпечувати необхідну дальність польоту часток вантажу при відповідній траєкторії польоту. Остання вимога найбільш важливе.