Інфляція: сутність, види, економічні та соціальні наслідки інфляції.

Інфляція (лат. inflatio - здуття) - це процес знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми цін товарів та послуг, що виявляється у їх зростанні.

Також іншими словами можна сказати, що інфляція - це падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя. Інфляція - це приріст цін, викликаний надлишком грошей щодо товарів та послуг.

Однак не всяке зростання цін є показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися внаслідок поліпшення якості продукції чи погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів.

Глибшими причинами інфляції є загострення суперечностей економічної системи. Виділяють два показники інфляції:

1. Рівень інфляції () - показує зміни цін в економіці. Він вимірюється за допомогою індексів цін, як різниця між:

,

де І_цін - індекс цін аналізованого (поточного) періоду, за 100% приймається індекс цін попереднього (базового) періоду.

2. Темп інфляції (ТІ) - показує, як змінилася сама інфляція за певний період:

,       

де Р_а - індекс цін аналізованого (поточного) періоду, P_б - індекс цін попереднього (базового) періоду. Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується. Дефляція трапляється вкрай рідко.

Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції.

Концепції визначення першопричин інфляції

Існує дві концепції щодо визначення першопричин інфляції: структурна і монетарна.

Прихильники структурної концепції вбачають неминучість інфляції за умов диспропорції суспільного відтворення, дефіциту державного бюджету, переміщення попиту, що супроводжується зростанням цім на товари, до яких споживачі виявляють підвищений інтерес. А збільшення грошової маси лише дає змогу інфляції впинитися як зростаючий процес.

Монетаристи вважають інфляцію чисто грошовим феноменом, вона зумовлена м'якою грошовою та бюджетною політикою держави (дефіцитне фінансування, надмірне розширення внутрішнього кредиту, помилкова грошова політика Національного банку).

Інфляція обумовлена також рядом причин, що підрозділяються на внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх причин належать:

· деформація економіки, яка пов'язана з відставанням галузей, що виробляють предмети споживання, від галузей, що продукують засоби виробництва;

· дефіцит державного бюджету, пов'язаний із ростом урядових витрат;

· високий рівень невиробничих витрат держави (особливо військових);

· диспропорції на макро- і мікрорівні, що є проявом циклічного характеру розвитку економіки;

· монополія держави на зовнішню торгівлю;

· монополія великих компаній на встановлення цін;

· високі податки та висока відсоткова ставка за кредит;

· помилки в економічній політиці держави тощо.

Зовнішніми причинами інфляції є:

· структурні світові кризи (сировинні, енергетичні та ін.), що супроводжуються багаторазовим зростанням цін на сировину, нафту, імпорт яких став приводом для різкого підвищення цін монополіями;

· обмін банками національної валюти на іноземну, внаслідок чого виникає потреба у додатковій емісії паперових грошей, що поповнює канали грошового обігу;

· зменшення надходжень від зовнішньої торгівлі;

· від'ємне сальдо зовнішньоторговельного та платіжного балансу тощо.

 

Види інфляції

Поняття інфляції містке та багатопланове. Є декілька видів інфляції.

Залежно від причин, які викликають інфляцію наявні:

Інфляція попиту - спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, що намагаються зрівноважити пропозицію і попит, зростають.

Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з дією монетарних факторів, насамперед - з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення попиту над існуючою пропозицією товарів та послуг.

Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості виробничих потужностей. У цих умовах зростання попиту не супроводжується еластичним розширенням пропозиції, тому ціни зростають.

 Інфляція попиту

Як бачимо на рис., зростання сукупного попиту (криві AD₁ та AD₂) призводить до інфляційного зростання ціни при сталому об'ємі виробництва Q₁ – Q₂.

До причин інфляції попиту можна віднести:

· розширення соціальних та військових державних замовлені.;

· зростання попиту на засоби виробництва в умовах майже повної завантаженості виробничих потужностей;

· зростання доходів населення в результаті узгоджених дій профспілок тощо.

Інфляція витрат (або інфляція пропозиції) - виникає через зростання витрат у періоди високого безробіття і неповного використання виробничих ресурсів.

Інфляційний процес розвивається під впливом ряду немонетарних факторів, що зумовлюють зростання цін через збільшення витрат виробництва і собівартості продукції.

Інфляція витрат

До причин інфляції витрат (пропозиції) можна віднести наступні:

· державну фінансову політику та політика ціноутворення;

· зростання цін на сировину (економіка, яка не мас резерву ресурсів, більш схильна до інфляції);

· збільшення податків;

· боротьбу профспілок за підвищення заробітної плати.

       Інфляція витрат, як правило, супроводжується падінням виробництва, таке явище дістало назву стагфляції. Вона виникає, коли одночасно зростають ціни і безробіття та скорочується виробництво.

Залежно від темпу приросту цін інфляцію можна поділити на такі види:

Помірна (повзуча) інфляція - коли річний приріст цін складає не більше 10%. Характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищення цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу. В цілому не має негативних наслідків для економічних суб'єктів.

Галопуюча інфляція - коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків (від 20% до 300% на рік). Інфляція виходить з-під контролю держави, різко впливаючи на всі сфери економіки та соціального життя.

Гіперінфляція - коли річний приріст цін вимірюється тисячами або мільйонами відсотків на рік. Інфляція стає некерованою, гроші втрачають здатність виконувати свої функції, починається натуралізація господарських зв'язків, порушуються фінансовий та кредитний механізми, розвиваються стихійні процеси в економіці.

Залежно від можливості передбачати зростання цін виділяють:

Очікувану інфляцію, яка спричиняється певними тенденціями в економіці або заходами, запланованими державою, тому вона очікувана і можне бути врахована заздалегідь.

Неочікувану (непередбачену) інфляцію яка результатом непередбачених змін в економіці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному попиті та пропозиції. Характеризується різким стрибком цін, що негативно впливає на грошовий обіг та сік гему оподаткування.

За характерам перебігу інфляція може бути:

Збалансованою - це помірне, найчастіше передбачене зростання ціп, що не впливає на загальний обсяг виробництва чи перерозподіл доходів. Характеризується незначним, помірним ростом цін одночасно на всі товари та послуги. Проте така інфляція дуже рідкісна.

Незбалансованою, що являє собою різні темпи зростання цін на різні товари та послуги. Впливає на затрати та податки.

За характером інфляційного процесу або знецінення грошей буває:

Відкрита інфляція — характеризується зростанням цін на вільному ринку при невтручанні держави у процес їх формування. Найбільш відчутна у монополізованих секторах економіки.

Прихована інфляція - збереження сталих цін та заробітної плати при зростанні продуктивності праці; зниження якості товарів та послуг при сталому рівні цін; зростання рівня державних роздрібних цін через вільно вибраний споживчий кошик.

Придушена інфляція - проявляється у зростанні незадоволеного попиту та грошових заощаджень населення, які не знаходять реалізації.

 

Економічні та соціальні наслідки інфляції

Наслідки інфляції складні і різноманітні. Найбільші її темпи сприяють росту цін і норми прибутку. Високий рівень інфляції перетворюється у серйозну перешкоду для виробництва, обумовлює економічну і соціальну напруженість у суспільстві.

Економічні та соціальні наслідки інфляції:

· інфляція дезорганізує господарство, наносить серйозний економічний збиток як великому, так і малому бізнесу, насамперед через невизначеність ринкової кон'юнктури;

· заважає проведенню ефективної макроекономічної політики;

· нерівномірне зростання цін підсилює диспропорцію між галузями економіки, спотворюючи структуру споживчого попиту;

· ціна перестає виконувати свою головну функцію у ринковому господарстві - бути об'єктивним інформаційним сигналом;

· відбувається відтік капіталу у торгівлю;

· інфляція загострює товарний голод, підриває стимули до грошового обігу;

· прискорюється матеріалізація грошей, під час інфляції зростають ціни на нерухомість та товарно-матеріальні запаси, тому домогосподарства та підприємства намагаються позбутися грошей і вкласти їх у нерухомість та товарні запаси;

· порушує функціонування грошово-кредитної системи, відроджує бартер;

· знецінює надходження від оподаткування, тим самим негативно впливає на фіскальну політику;

· підриває курс національної валюти;

· знижує мотивацію до інвестування, інвестиції стають ще більш ризикованими;

· знижує мотивацію до праці;

· зниження реальних доходів населення, насамперед це стосується осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи (працівники бюджетних організацій, пенсіонери, студенти). Зміна реального доходу виражається приблизно у такому вигляді:

· реальний доход (%) номінальний доход (%) - зростання цін (%);

· знецінювання заощаджень населення, інфляція знецінює їх вартість;

· погіршення умов життя тощо.