Параметри та параметричні ряди

Однією з основних задач стандартизації є раціональне скорочення номенклатури виробів, що випускаються і споживається народним господарством країни – тобто уніфікація їх.. Для цього необхідно правильно вирішити слідуючи питання, пов’язані з розробкою стандартів: вибір параметрів, які відповідають даному виробу: визначення діапазону зміни стандартизуємих параметрів: вибір градації параметричного ряду в прийнятому діапазоні.

Параметр – це величина характеризуюча будь які властивості виробів, процесу або явища.

Параметри визначають технічну характеристику виробів, процесу переважно з точки зору виробництва, основних розмірів, конструкції.

Наприклад: вантажопідйомність: швидкісні характеристики: конструктивні особливості: затрати палива і т. ін.

ГАЗ-93А: 2250: 70 км/год: повна вага 5425 кг: 30 л/100 км.

В стандартах параметри записуються звичайно у вигляді параметричних рядів.

5 Параметри виробів підрозділяють на головні, основні і допоміжні. Головним параметром називається такий параметр, з числа основних, який найбільш повно характеризує виріб, залишається не змінним довгий час і може змінитися тільки при впровадженні більш сучасних виробів. Наприклад, вантажопідйомність – для мостових кранів, границі вимірювань – для мікрометрів і т. ін.

Число стандартизуємих параметрів повинно бути мінімальним, але достатнім для повного уявлення про даний виріб. Допоміжні параметри залежать від різноманітних вдосконалень, відрізняються нестабільністю і тому їх не рекомендується включати в стандарти.

Діапазон зміни головного стандартизуємого параметра або діапазон параметричного ряду обмежується найбільшим і найменшим значеннями даного параметра.

Під градацією або побудовою параметричного ряду розуміють закономірність зміни інтервалу між сусідніми членами ряду. Принцип побудови параметричного ряду відноситься до основних факторів які визначають техніко – економічну ефективність стандартів. При малих інтервалах між сусідніми значеннями стандартизуємих параметрів (діаметрами болтів, потужностями електродвигунів та. ін.) полегшуються підбор виробів по розрахунку значення. Однак зменшується серійність виробів однакових типів і розмірів, і тому ускладнюється технологічна підготовка виробництва, підвищується вартість виготовлення та експлуатації кінцевої продукції. Збільшення інтервалів збільшує серійність, але при цьому іноді доводиться застосовувати вироби, які мають завищенні параметри (електродвигуни набагато більшою потужністю, чим потрібно по розрахунку). Це викликає збільшення вартості комплектуючих виробів, експлуатаційних витрат, маси і розмірів кінцевої продукції, тому, встановлюючи градацію ряду, виходять з того, що раціональний ряд повинен містити найвигідніше число типорозмірів виробів, зумовлююче оптимальне співвідношення між витраченням матеріалів, вартістю виготовлення і експлуатацією. Подібну задачу вирішують на основі техніко – економічних розрахунків.    

Основні поняття теорії.

Уніфікації, агрегатування, взаємообміну, спеціалізації і кооперування.

Уніфікація – це метод стандартизації направлений на раціональне скорочення видів, розмірів числа типів об’єктів однакового значення.

Основними цілями уніфікації є: - зменшення однотипних видів, типорозмірів виробів шляхом заміни конструкцій, розмірів методів виробництва, технологічних вимог, марок і різноманітних матеріалів, видів металопокриття і т. ін.

Агрегатування це метод створення нових машин приладів і обладнання, шляхом комплексної стандартизації з уніфікованих деталей, вузлів і механізмів які мають однакові геометричні розміри і призначення.

Завдяки агрегатуванню проектування сходить до виконання елементарних розрахунків, підбору стандартних вузлів і механізмів.

Взаємообмін – це здатність незалежно вироблених деталей займати своє місце в збірній одиниці без додаткової механічної чи ручної обробки, при збиранні, забезпечуючи при цьому нормальну роботу збираємих виробів (вузлів, механізмів, машин).

Взаємообмін буває – повний, неповний, внутрішній і зовнішній:-

1) – повний взаємообмін, дозволяє отримати задані показники якості без додаткової обробки в процесі збирання:

2) – не повний взаємообмін, дозволяє проводити операції зв’язані з підбором і регулюванням деяких деталей і збірних з’єднань:

3) – зовнішній взаємообмін, це заміна деталей вузлів і агрегатів при не обмеженому доступу до них:

4) – внутрішній взаємообмін, забезпечується точністю показників якості, які необхідні для збирання деталей в вузли, а вузли в механізми.

Спеціалізація – це зосередження на визначених заводах, виготовляються обмеженої кількості видів виробів, що дозволяє підняти рівень, механізації, автоматизації виробництва його організацію і технічне забезпечення, значно знизити вартість виробів.

Кооперування – це діючі виробничо – підприємницькі зв’язки поміж різними підприємствами, які працюють на конкретну одиницю продукції.

За якісний показник рівня кооперування приймають факти безперебійної праці всіх підприємств.