Спроби створення системи колективної безпеки в Європі напередодні другої світової війни. Радянсь

Деталі

Категорія: Політична історія (КНЕУ)

Опубліковано: Субота, 24 липня 2010, 00:00

Автор: maks

Спроби створення системи колективної безпеки в Європі напередодні другої світової війни. Радянсько-німецькі договори 1939 року та їх сучасні оцінки.
У розпал переговорів з Англією і Францією наприкінці липня 1939 р. відновилися переговори між СРСР і Німеччиною. Радянське керівництво не вірило в можливість підписання воєнної конвенції з західними державами. Проте СРСР мав реальну можливість підписати економічний договір з Німеччиною (надання йому Німеччиною значного кредиту під вигідний процент), а також вирішити територіальне питання, вигідне для обох сторін, Радянський Союз сподівався через посередництво Німеччини врегулювати збройний конфлікт з Японією на далекому Сході. 19 серпня 1939 р Німеччина підписала торговий договір, який, крім надання кредиту, розширював можливості СРСР в експорті продовольства й закупівлі нової техніки. Отже, у відносини обох країн повертався "дух Рапалло".

Який же був політичний аспект угоди? Німецьке керівництво погодилося на врегулювання радянсько-японського конфлікту на Далекому Сході, на радянські пропозиції щодо перегляду "сфер впливу" у Східній Європі. 23 серпня 1939 р. (на кілька днів раніше наміченого терміну) до Москви прибув міністр закордонних справ Рббентроп З уже узгодженим текстом договору. Вночі він був підписаний, а наступного дня опублікований. Договір про "дружбу і ненапад" між СРСР і Німеччиною був розрахований на 10 років. Така поспішність пояснювалась тим, що ще в квітні 1939 р. німецьке верховне командування визначило термін нападу на Польщу — 1 вересня. Отже, в серпні німецькі війська були приведені у повну готовність, а успішне завершення англо-франко-радянських переговорів могло зірвати плани Німеччини.

Саме тому Гітлер прискорив підписання Договору зі Сталіним, що розв'язувало йому руки в Польщі. Щодо Радянського союзу, то він отримував тимчасовий нейтралітет, за який Німеччина платила територіальними поступками (чого тік і не зміг досягти Сталін у переговорах з Англією і Францією). Важливою складовою радянсько-німецького договору був таємний протокол, існування якого тривалий час замовчувалося в радянській історіографії. Він передбачав розмежування сфер впливу сторін у Східній Європі: радянська сфера охоплювала Естонію. Латвію. Фінляндію. Бессарабію, східну частину Польщі (Варшавське і Люблінське воєводства), західноукраїнські й західнобілоруські землі;
німецька — Литву. Не підлягає сумніву, що радянське керівництво було обізнане з німецькими планами вторгнення в Польщу і стало на шлях потурання агресору, який 1 вересня 1939 р. розв'язав Другу світову війну. В той час як Англія оголосила війну Німеччині, радянська преса вихваляла перемоги фашистської армії. Чи перешкодила б вторгненню німецької армії в Польщу відмова СРСР від підписання радянсько-німецького договору? Відповідь на це запитання гіпотетична. Звичайно, нейтралізація СРСР була вигідна для Гітлеру, і не випадково таємні переговори між обома країнами почалися ще в квітні 1939 р., коли був визначений термін вторгнення в Польщу. Хоча немає підстав стверджувати, що плани нападу Німеччини на Польщу обумовлювалися майбутніми домовленостями і радянським керівництвом.

Напевно, Гітлер не сприймав небезпеки Червоної армії всерйоз, адже, ще у вересні 1937 р„ плануючи захоплення Австрії і Чехословаччини, він викидав будь-яку можливість збройного втручання СРСР, виходячи з того, що Червона Армія була ослаблена політичними "чистками", а техніка значно поступалася німецькій, що підтвердив досвід Іспанії. Зупинити Гітлера могли тільки спільні дії Англії, Франції і СРСР, створення ними сильної антигітлерівської коаліції. Отже, цілком очевидно, що безпосередньою причиною Другої світової війни (1939—1945) стала агресивна політика Німеччини те Й фашистського керівництва, недалекоглядна політика урядів Англії, Франції і СРСР, які відмовилися ви колективних заходів, спрямованих на отримання агресора, вдалися до політики "умиротворення", я часом і підштовхування агресора до застосування військової сили. 17 вересня 1939 р. Червона армія вступила в Польщу, і через діл дні була опублікована спільна радянсько-німецька заява, в якій зазначалося, що мета цієї акції полягала у "відновленні в Польщі миру і порядку". Під час наступу радянських військ у полон потрапило 230 -те. польських солдатів і офіцерів, переважну більшість яких згодом розстріляли або заслали в концтабори. У Варшаві між німецьким і радянським командуванням було досягнуто домовленості про встановлення кордонів по р. ВІсла. Однак після візиту до Москви Руббентропа лінію розмежування відсунули на схід до р. Буг, що порушувало домовленість, зафіксовану в таємному протоколі.

В обмін на це Гітлер погодився на передачу в радянську "Сферу впливу" Литви. Відтепер Радянський Союз виступав як один в союзників Німеччини. Так, після утворення 27 вересня 1940 р. Троїстого союзу між Німеччиною, Італією та Японією Гітлер запропонував Сталіну приєднатися до нього 12—14 листопада в Берліні відбулися переговори між Молотовим і Ріббентропом щодо приєднання СРСР до Троїстого союзу. Радянське керівництво вважало це можливим. але за таких умов негайне виведення німецьких військ з Фінляндії, передача в радянську "сферу впливу" Болгари, будівництво радянської військової бази в районі проток Босфор і Дарданелли, відмова Японії від претензій на вугільні й нафтові родовища на о. Сахалін, розширення радянської "сфери впливу" до Перської затоки Прийняти ці вимоги Німеччина не могла, і переговори були припинені. Якщо врахувати, що генеральний штаб вермахту ще з літа 1940 р. почав розробку плану війни проти СРСР і на сході концентрувалися німецькі війська, то можна стверджувати, що Гітлер і не сподівався на залучення до Троїстого союзу СРСР, а переговори мали стати своєрідною ширмою, за якою приховувалася підготовка до війни 18 грудня 1940 р. Гітлер підписав директиву про здійснення з травня 1941 р. плану нападу на СРСР під кодовою назвою "Барбаросса".