Підстави виникнення, зміни та припинення права лікувально-оздоровчого землекористування .

Землі лік-озд признач не можуть передаватися в кол та приват власність.

Для визнання тер лік-озд місцев необхідна наявність умов: на ній повинні знаходит один або кілька унік прир лік рес-в, матись необх запас мін води, лік грязей, інш. Тер-я повинна мати площу придатну і достатню для курортн буд-ва, задовільняти екол і сан-епід нормам і правилам, на ній повинні бути джерела питного і тех водопостачання і енергозабезпечення.

Природні лік рес надаються юр та фіз особам для лікування, відпочинку. Надання лік рес-в для інш цілей не допускається. В виключних вип при наявності позитивн висновку еколог і сан-епід експертизи дозволяється використання прир рес для інш цілей, якщо це не зашкодить для кур-рекр потенц. Прир лік рес надаються на підставі ліцензіі. На курортах прир лік рес-си розробляються спец орг-ми, що мають ліцензію.

Технологія видобування, підготовки і використання мін вод, грязей повина гарантувати захист родовища від передчасного виснаження та забруднення. В випадку порушення правил використ прир лік рес-в право користув лік рес може бути зупинене або обмежене.

Зупинення і обмеження права корист прир лік рес не звільняє винних від відповідальності.

Сан-кур орг-м для лік-проф цілей надаються зем діл у відп до зак-ва. Забудова земель лік-озд місц і кур ведеться з дотрим правил, встановл зак-м для відповід робіт на охорон тер.

З метою охорони прир лік факторів земель озд признач встановл округи сан охорони. У їх межах забороняється передавати зем діл у власність і надавати у корист п-м, устан, орг-м і гром, діяльн яких є несумісною з охорон прир лік властивостей та забезпеченням сприятлив умов для відпочинку.

 

86.Суб"єкти, об"єкти, зміст та підстави припинення права історико-культурного землекористування.

До земель історико-культурного призначення належать землі історико -культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам"яток та архітектурно -ландшафтних комплексів. Ці землі використовуються в особливому режимі.До

об"єктів, які розташовуються на землях історико-культурного призначення, відносяться пам"ятники історії і культури.

Пам"ятниками історії та культури є споруди, пам"ятні місця і предмети, зв"язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.До пам"яток історії та культури належать:

1. пам"ятки історії- будинки, споруди, пам"ятні місця і предмети, зв"язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави.

2. пам"ятки містобудування і архитектури- архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, споруди цивільної, промислової, військової, культурнлї архитектури.

3. пам"ятки археології-городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні предмети.

До пам"яток історії та культури можуть бути віднесені й інші об"єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Користування пам"ятками історії та культури здійснюється на підставі відповідних охоронних зобов"язань. З метою забеспечення охорони пам"яток історії, археології, містобудування і архитектури, монументального містецтва встановлюються охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охоронюваного природного ландшафту в порядку, який визначається законодавством.Зони охорони пам"яток історії та культури встановлюються виконавчими комітетами обласних, міських Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів охорони пам"яток. У межах зазначених зон забороняється провадження земляних, будівельних та інших робіт. а також господарська діяльність без дозволу відповідних органів охорони пам"яток. Проекти планування, забудови і реконструкції міст та інших населених пунктів, які мають пам"ятки історії, археології, місобудування і архитектури підлягають погодженню з відповідними органами охорони пам"яток.Державні органи охорони пам"яток мають право зупиняти будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи у разі виникнення в процесі проведення цих робіт небезпеки для пам"яток історії та культури або порушення правил їх охорони.