Організація міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами

По характеру надаваємих послуг розрізняють 4 групи фірм, які займаються наданням інжинірингових послуг: інженерно-консультаційні, інженерно-будівельні, консультаційні (по питанням організації та управління), інженерно-дослідницькі.

A. Інженерно-консультаційні фірми переважно не мають власної виробничої бази, хоча в окремих випадках можуть мати дослідницьке виробництво. Їх сфера діяльності - виконання інжинірингових робіт без наступних поставок машин, обладнання чи будівництва об'єктів. Вони надають повний комплекс інженерних послуг, або послуги, пов'язані з модернізацією та розширенням існуючих об'єктів.

У відповідності з класифікацією США послуги, які надають професійні інженерно-консультаційні фірми, можна поділити на дві групи:

Ø консультації, доклади і послуги, які не пов'язані з розробкою проектів чи проведенням передуючим цьому робіт (наприклад, техніко-економічне обґрунтування). В основі цих робіт лежить збір та інтерпретація інформації, підготовка зауважень, висновків та рекомендацій.

Ø послуги по розробці і виконанню проектів (підготовка техніко-економічного обгрунтування проекту, розробка робочого проекту, будівництво і спеціальні послуги, потреба в яких виникає по мірі виконання проекту.

B. Інженерно-будівельні організації поділяють на інженерно-будівельні фірми і компанії. Інженерно-будівельні компанії виконують замовлення на виконання перед проектних послуг, включаючи маркетинг, матеріально-технічне забезпечення, підготовку кадрів і т.п., без наступних поставок обладнання чи виконання будівельних робіт. Інженерно-будівельні фірми надають комплекс послуг, який пов'язаний з проектуванням об'єктів, виконанням будівельних робіт, поставкою, установкою і монтажем обладнання, пуском об'єктів в експлуатацію, тобто виконують замовлення на умовах "під ключ" чи "готова продукція".

C. Консультаційні фірми по питанням організації і управління надають широке коло послуг по проблемам керівництва, організації і управління підприємством, організації збуту і т.п. Оскільки методи управління підприємством складають частину його технології організації випуску конкурентоздатної продукції, ці методи як об'єкти "ноу-хау" стають поширеним і дорогим товаром. Цей товар розробляється і продається не лише крупними фірмами, які перейшли до випуску іншої (профільної) продукції, але і фірмами, які спеціалізуються на наданні консультацій у сфері управління.

D. Інженерно-дослідницькі фірми спеціалізуються на розробці технологічних процесів і матеріалів; вирішенні проблем, пов'язаних з промисловим чи комерційним освоєнням тенхічних новинок; займаються вивченням ринків; розробкою кошторисів; спостереженням за пуском обладнання; іноді виготовляють спеціальне обладнання.

 

Франчайзинг

Франчайзинг є однією з комерційних форм обміну технологіями. Фірми (особливо ті, які спеціалізуються на виробництві харчових продуктів) стараються користуватися відомими товарними знаками для маркування і реклами нових товарів. Крупні фірми також зацікавлені в передачі ліцензій на використання своїх товарних знаків (особливо враховуючи можливість включення в ліцензійні угоди додаткових умов про передачу ліцензіатам обладнання, технології виробництва і т.п.). Фактично це перетворює підприємства у своєрідні філії (користуючись товарним знаком вони фактично займаються реалізацією продукції ліцензіара). Франчайзинг також має інтерес для тих, хто експортує унікальні навички чи знання, і для тих, хто хоче їх імпортувати.

Франчайзинг означає практику передачі фірмі-франчайзи права на використання особливих прийомів і методів ведення бізнесу, які створені франчайзером, під товарним знаком франчайзера. Це можуть бути методи управління, планування фінансів, особливості виробництва товарів чи послуг, підготовки персоналу, прийоми рекламування товарів чи послуг та інші елементи ділових стосунків фірми-франчайзера. В залежності від виду бізнесу ліцензійна угода такого типу може вимагати від фірми-франчайзи використовувати всі елементи корпоративного іміджу франчайзера, включаючи форму одягу персоналу, зовнішній та внутрішній дизайн, стандарт якості товарів і т.п. При цьому угода дає право франчайзи користуватися всією інтелектуальною власністю франчайзера.

Типовий франчайзинг включає виробництво та послуги в таких сферах, як:

* швидке харчування;

* постачання бензином та нафтопродуктами;

* готелі та пивні та інші аналогічні заклади;

* торгівля автомобілями;

* розлив напоїв з високим вмістом води (наприклад безалкогольних напоїв).

Виділяють три типи франчайзингу: виробничий, торговий (товарний) і ліцензійний (діловий).

    Виробничий франчайзинг передбачає поставку франчайзером основних елементів чи комплектуючих, які необхідні для виробництва продукції, котра реалізується під ліцензованою фірмовою назвою (товарним знаком). Для того, щоб якість товару зберігалась на високому рівні, франчайзер передає необхідну технологію; забезпечує навчання франчайзи; слідкує за дотриманням технологічної дисципліни. Така франшиза найбільш поширена у виробництві електронної техніки, в харчовій промисловості і деяких інших галузях.

    Торговий франчайзинг передбачає придбання франчайзи права на продаж товарів певної компанії з товарним знаком цієї компанії. Раніше вона широко використовувалась і США при продажі машин та бензину. Зараз згідно американських законів автомобільні компанії і виробники бензину не можуть бути франчайзерами. Тому даний вид франшизи частіше використовують при продажі автопокришок.

    Ліцензійний франчайзинг - передача ліцензії на право відкриття магазинів, кіосків для продажі товарів та послуг під іменем франчайзера. Така франшиза часто використовується при експлуатації ресторанів, бістро, продажі морозива, прокаті автомобілів. Фірма-франчайзер заключає ліцензійні угоди такого типу з дрібними фірмами, які в результаті утворюють мережу підприємств внутрі країни і за кордоном і працюють під товарним знаком і у фірмовому стилі материнської компанії.

Типовими прикладами створення підприємств на основі таких ліцензійних угод є мережа ресторанів швидкого обслуговування "Макдоналдс" і мережа магазинів косметичних товарів фірми "Боді шоп". Завдяки добре продуманій ліцензійній політиці "Боді шоп" (утворена в 1976 р. в Брайтоні) перетворилась в міжнародний концерн з оборотом в 46,2 млн. фунтів стерлінгів, який володіє мережею магазинів у Великобританії та 250 магазинами в 34 країнах світу.

Франчайзинг часто передує іншим угодам про передачу технологій (продаж ліцензій на використання патентів, "ноу-хау" чи лізинг обладнання). Забезпечуючи на основі франчайзинг пробний продаж товарів чи послуг, франчайзи має можливість при порівняно невеликих затратах визначити ємність нового ринку і його потреби. По результатам може бути прийняте рішення про придбання ліцензії на виробництво і збут аналогічного товару на місцевому чи регіональному ринку. Придбання по лізингу технологічного обладнання, яке необхідне для розширення виробництва, може дозволити вирішити проблему залучення необхідних коштів.

Вважається, що кожна ланка "франчайзинг - ліцензування - лізинг" дозволяє мінімізувати капіталовкладення на старті кожного етапу. Але слід мати на увазі, що знижуються лише початкові затрати (оскільки вони перекладаються на більш пізніший етап). Кінцева вартість проекту при використанні франчайзингу, ліцензуванні та лізингу буде вищою порівняно з використанням класичних форм угод (купівля-продаж товару, закупка ліцензії з паушальною формою оплати, придбання обладнання за готівку чи в кредит).

Крім вище перечислених, франчайзинг має такі переваги:

· збереження у франчайзи статусу юридичної особи і права власності на належне йому майно (навіть при перетворенні у своєрідну дочірню фірму більш відомої компанії);

· можливість отримання комплексної допомоги від франчайзингового центру у виборі конкурентоздатного товару, в поставці технології, техніки, навчанні кадрів, розробці і вдосконаленні ефективних систем управління підприємством;

· можливість отримання невеликим підприємством підтримки більш сильного партнера при отриманні банківського кредиту чи тимчасових проблемах у розрахунках з кредиторами. В даному вападку франчайзер може виступити поручителем своєї дочірньої фірми;

· наявність у франчайзера і франчайзи взаємної підтримки рекламою і надання допомоги при поставках сировини і компонентів, запчастин, збуті продукції.

Застосування франчайзингу у різних країнах забезпечує отримання значного позитивного ефекту. Так, в США франчайзингова система забезпечує високий рівень ефективності птахівництва. В Нідерландах і Фінляндії системи кооперативів франчайзингового типу об'єднують більшу частину сільськогосподарських підприємств. В Японії майже у всіх галузях промисловості всі крупні відомі фірми є франчайзерами для тисяч дрібних і середніх підприємств.

З огляду на особливості законодавства про передачу прав на товарний знак всі ліцензійні угоди (крім випадків повної уступки знаку) повинні включати таку загальну вимогу: якість продуктів чи послуг, які маркіровані товарним знаком, придбаним по ліцензії, не повинна бути нижчою за якість оригінальних товарів чи послуг. У зв'язку з цим передбачається право ліцензіара контролювати якість товарів чи послуг, які виробляються ліцензіатом. Крім цього, у відповідності з законодавствами більшості країн угоди про передачу права на використання товарного знаку повинні бути зареєстровані у патентних відомствах цих країн. Основною метою цього є перевірка дотримання партнерами антимонопольного і валютного законодавства.

Перед початком франчайзингових операцій потрібно враховувати такі моменти:

· чи потрібні франчайзи спеціальні навики чи попередній досвід; надаються навчання та допомога зразу після підписання угоди;

· чи зможе франчайзи отримати допомогу чи пораду у випадку необхідності; можливість організації державної підтримки франчайзера;

· як швидко франчайзи зможе отримати фінансування; чи зможе франчайзер надати підтримку чи організувати фінансування;

· рівень фінансової стабільності франчайзи (купівельна здатність у придбанні великої кількості сировини, продуктів і т.п.);

· спосіб підтримання високого рівня якості та обслуговування, мобільність та швидкість реакції на ринкові зміни;

· рівень конкуренції на території франчайзи.

Патентні відомства держав звертають увагу на такі моменти при заключенні франчайзингових договорів:

1. характеристика франчайзера, його брокера чи уповноваженої особи;

2. стан справ, наявність легальних претензій чи переслідувань, які зареєстровані на протязі 15 років; випадки банкрутства франчайзера чи його попередників;

3. початкові платежі і подальші відрахування;

4. об'єм початкових інвестицій, які потребує отримувач франчайзингу;

5. обов'язки франчайзера;

6. використання товарних знаків, найменувань і комерційних символів;

7. патентні і авторські права;

8. інформація, яка передається отримувачем франчайзингу;

9. фінансові декларації сторін і т.п.