Проникнення у клітину цукрів

Інсулін підвищує клітинну проникність тільки для тих цукрі, які хоч і повільно, але проникають у клітини і без інсуліну.

1. кількість цукру, що надходить у клітину, не збільшується пропорційно підвищенню концентрації, а прямує до границі;

2. проникають у клітину тільки певні стереоізомери цукрі;

3. коли в середовищі є одночасно два цукри, спостерігається конкуренція між ними за надходження в клітину.

Тобто проникність клітин для цукрів є транспортування цих речовин крізь клітинну мембрану. Це транспортування здійснюється особливими речовинами – переносниками, які містяться у мембрані і мають велике хімічне споріднення з деякими цурками.

Проникність клітин для деяких органічних кислот

Клітини легко проникні для амінокислот, з яких багато може нагромаджуватися у клітині. Транспортування і акумуляція амінокислот у клітині здійснюється процесами обмінної адсорбції або забезпечується роботою спеціальних мембранних переносників.

Жирні кислоти. За Овертоном, проникність клітин у ряду жирних кислот росте із збільшенням у молекулі кількості атомів вуглецю до шести. Збільшення кількості атомів вуглецю вище шести приводить до зниження швидкості проникання їх у клітину.

Мінеральні речовини. Характерною особливістю клітини є різка відмінність її мінерального складу від мінерального складу середовища, в якому вона перебуває. Практично всі мінеральні аніони і катіони проникають у клітини, правда, з різною швидкістю. Також має місце безперервний обмін іонів клітини і середовища і при стаціонарному розподілі. Тобто величина потоку іона всередину клітини дорівнює його потоку у зворотному напрямку.

 

Механізм проникнення речовин у клітину

 

Для своєї життєдіяльності клітини потребують безперервног8о припливу поживних речовин з навколишнього середовища.

Проникність клітин характеризується швидкістю проходження речовини через клітинну поверхню (кількість речовини, яка проходить крізь одиницю клітинної поверхні за одиницю часу, наприклад мМ/см²*сек).

Про стаціонарний розподіл (який не змінюється в часі) речовин між клітиною і середовищем можна судити з величини Q – відношення концентрації речовини в клітині [C]_кл до її її концентрації у середовищі [C]_сер.

 

 

Механізми проникнення:

1. проста дифузія речовин крізь пори мембрани за концентраційним градієнтом

2. проходження розчиненої речовини крізь пори мембрани з потоком розчинника

3. дифузія речовин завдяки розчиненню їх у ліпоїдній фазі мембрани

4. полегшена дифузія, коли речовина проникає крізь мембрану у вигляді комплексу з мембранними переносниками

5. обмінна дифузія, коли молекули і іони середовища та протоплазми обмінюються (утворюючи комплекси з мембранними переносниками) на той самий вид молекул і іонів, внаслідок чого концентрація їх у клітині не змінюється

6. активне транспортування, яке потребує для перенесення речовин крізь мембрану затрати енергії клітинного метаболізму

7. піноцитоз.

8. активне транспортування, під яким розуміють перенесення речовин крізь клітинну мембрану проти електрохімічного потенціалу (в разі перенесення іонів), або проти хімічного потенціалу (в разі перенесення нейтральних молекул)

 

Використана література

1. Георгиевский В.И. Физиология сельскохозяйственных животных. – М.: Агропромиздат, 1990. – 511 с.

2. Науменко В.В. та ін. Фізіологія сільськогосподарських тварин: Підручник. – Київ: Вид-во "Сільгоспосвіта", 1994. – 512 с.

3. Воронцов Д.С., Ємченко А.І. Фізіологія тварин і людини. – К.: Радянська школа, 1952. – 655 с.

4. Кіндя В.І., Куровський Ю.А., Мусієнко В.Ф. Словник-довідник з анатомії та фізіології с.-г. тварин. – К.: "Урожай", 1993. – 294 с.

5. Мелехин Г.П., Гридин Н.Я. Физиология сельскохозяйственной птицы. – М.: Колос, 1977. – 287 с.

6. Рихтер и др. Основные физиологические показатели у животных и технология содержания. – М.: Колос, 1982. – 192 с.

7. Стреси сільськогосподарських тварин і птиці. – К.: Урожай, 1990. – 144 с.

8. Шмидт-Ниельсен К. Физиология животных. Приспособление и среда. Книги 1,2. – М.: Мир, 1982. – 800 с.

9. Шмидт-Ниельсен К. Размеры животных: почему они так важны? – М.: Мир, 1987. – 259 с.

10. Физиология сельскохозяйственных животных. -М.: Агропромиздат, 1991. - 432 с.

11. Общий курс физиологии человека и животных. В 2 кн. Кн. 2. Физиология висцеральных систем. - М.: Высш. шк., 1991. - 528 с.