Використання електронних пластикових карт

За останні десятиліття у світовій практиці з'явилася ще одна надзвичайно зручна для від'їжджаючих за кордон послуга: застрахуватися за системою «Асістанс» можна, придбавши електронні пластикові карти. Карти - поліси переважно використовуються бізнесменами, які часто виїжджають за кордон. Це також глобальне завоювання минулого століття.

Карти мають безсумнівні переваги перед страховими полісами:

- картки визнаються у всіх цивілізованих країнах;

- картки можуть видаватися не на фіксований термін, а, наприклад, на будь-які 200 днів перебування за кордоном протягом найближчих двох років;

- картка пластикова, а тому зручна в якості багаторазового поліса;

- картки, як правило, супроводжує система знижок, крім того, це може бути оптовий поліс, до якого можна вписати 3-4 чоловіка;

- спектр послуг, що надаються власнику пластикової карти, значно ширший за перелік послуг звичайної медичної страховки.

За допомогою фірми-асістанта можна знайти залишений багаж чи втрачені документи. Для цього досить зателефонувати за номером, зазначеним у карті. Але компанія-асістант бере на себе лише пошук потрібної послуги в незнайомому місці. Сама послуга оплачується страхувальником.

За останні роки стали популярними пропозиція і продаж страхових послуг по Інтернету. Багато серйозних страхових компаній організували свої інтернетовські сайти і відповідний сервіс. Таким чином, страхові послуги можна придбати, що називається, не виходячи з дому.

Зручність користування Інтернетом полягає в тому, що кожен бажаючий придбати послугу може легко і доступно в найкоротший термін ознайомитися з правилами страхування і тарифами різних компаній, порівняти їх і вибрати найбільш прийнятні для себе.

Спеціалізовані періодичні видання з питань туризму і страхування систематичне друкують інтернет-адреси страхових компаній, що надають послуги «Асістанса».

Отже, в другому лекційному питанні ми визначились з поняттям договору «асистанс», його особливості та випадки, у яких є доцільним його укладення. Також розібрали схему роботи за даним видом договору, його переваги та недоліки, види забезпечення, на які можна претендувати будучи учасником договору «аси станс».

 

Сучасн ий стан медичного страхування в Україні

 

Наразі медичне страхування в Україні знаходиться на стадії формування, незважаючи на те що тривалий час існує проблема підвищення рівня медичного обслуговування, внаслідок чого постає питання щодо збільшення фінансування галузі, а це вимагає пошуку додаткових джерел. Одним із них є медичне страхування. Впровадження загальнообов’язкового медичного страхування сприятиме збільшенню фінансових надходжень у галузь охорони здоров’я в межах існуючого законодавчого поля, оптимізації їх використання, забезпеченню гарантування якісної медичної допомоги кожному громадянину, а також подальшому розвитку добровільного медичного страхування.

В Україні за часів незалежності здійснена низка важливих економічних реформ, але вони майже не торкнулися системи охорони здоров’я.

Необхідно звернути увагу на те, що кожного разу, коли виникала потреба в зміні акцентів при проведенні реформ у медичній галузі, її залишали на одному й тому ж етапі — «проект відкликано/залишено без розгляду». Впровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування в Україні, попри всі його переваги, гальмується через те, що не існує однозначного підходу до створення законопроекту про загальнообов’язкове державне медичне страхування. Крім того, народні обранці, які лобіюють інтереси страхового бізнесу, зацікавлені в тому, щоб страхові внески громадян знаходилися у приватних руках.

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ: 3 В 1

Останнім законопроектом, зареєстрованим у парламенті, запропоновано створення 3-рівневої моделі страхування:

· 1-й рівень — солідарна система загальнообов’язкового медичного страхування, що базується на засадах солідарності й субсидування та здійснення страхових виплат за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового медичного страхування (далі — Фонд);

· 2-й рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового медичного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному страховому фонді та фінансування витрат на оплату укладення договорів довічного медичного страхування і страхових виплат особі після досягнення нею пенсійного віку;

· 3-й рівень — система недержавного медичного страхування, що базується на засадах добровільної участі громадян.

Перший та другий рівні системи медичного страхування становлять систему загальнообов’язкового медичного страхування, другий та третій — накопичувального. Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати страхові виплати одночасно відповідно до різних рівнів системи медичного страхування.

Передбачений у законопроекті Фонд має бути створений як самоврядна неприбуткова організація, що здійснюватиме свою діяльність на підставі статуту, який затверджуватиметься Правлінням Фонду.

Органами управління Фонду мають стати Правління (як вищий орган) та Виконавча дирекція. До складу Правління ввійдуть по 7 представників від Федерації профспілок України, організацій роботодавців, організацій медичної спільноти, а також по 1 представнику від МОЗ, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів, Державного комітету фінансового моніторингу України, Міністерства економіки, Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва; комітетів Верховної Ради України з питань охорони здоров’я; з питань соціальної політики та праці; з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва; з питань фінансів і банківської діяльності; з питань економічної політики; у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів; з питань податкової та митної політики.

Правління Фонду працюватиме в режимі засідань. Відповідно до законопроекту члени Правління Фонду виконуватимуть свої обов’язки на громадських засадах. Очолюватиме його голова, який обиратиметься із членів Правління та затверджуватиметься КМУ строком на 3 роки.

Крім того, законопроектом передбачається скасування законів України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та від 18.01.2001 р. № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Запропоновано передати кошти фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які ліквідуються, Фонду.

Таким чином, функції виконавчих дирекцій зазначених вище фондів та їх територіальних органів виконуватимуть відповідні органи Фонду.

Згідно з основними положеннями законопроекту впровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування призведе до зміни умов фінансування медичних закладів у цій сфері, тобто їх кошти перераховуватимуться за надання медичних послуг певного обсягу. Це має бути передбачено умовами договорів, укладених між Фондом та конкретними закладами охорони здоров’я.

Проте ст. 49 Конституції України визначає, що у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно. Дискусійним є питання, чи не суперечитиме запровадження загальнообов’язкового медичного страхування цьому положенню.

Конституційний Суд України (далі — КСУ) у своєму рішенні від 29.05.2002 р. № 10-рп/2002 наголосив: Конституцією України закріплено право громадян на медичне страхування, тобто йдеться про добровільний його характер, а тому стягнення обов’язкових страхових платежів (внесків) з громадян не відповідатиме конституційному припису — «у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно». Однак така позиція КСУ не виключає можливості запровадження державного медичного страхування: конституційна норма не порушуватиметься лише у випадку, якщо платниками обов’язкових страхових платежів (внесків) будуть суб’єкти господарювання, а не застраховані фізичні особи.

Також КСУ зазначає, що безоплатність медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров’я не виключає можливості фінансування галузі за допомогою залучення додаткових коштів, а саме: від проведення благодійних акцій; від міжнародних програм гуманітарної допомоги; пожертвування громадських, релігійних благодійних організацій та меценатів; надходження лікарняних кас.

Противники окресленої моделі медичного страхування наголошують на обмеженні конституційних прав громадян — обов’язкова участь у системі загальнообов’язкового державного медичного страхування, відсутність можливості припинення участі у ній за власним бажанням.

Орієнтовна вартість страхового полісу у законопроекті не зазначена. Наразі свої висновки щодо положень цього документа мають надати парламентські комітети з питань охорони здоров’я; з питань бюджету та інші.

До впровадження системи загальнообов’язкового медичного страхування необхідно підійти зважено і конструктивно: розробити законодавчу базу; забезпечити збалансованість обсягів послуг із обов’язкового медичного страхування з його фінансуванням. Для досягнення цілісності української системи охорони здоров’я, а також узгодження стандартів медичного обслуговування із світовим досвідом необхідний час, фінансові ресурси й кваліфіковані фахівці [9; 68].