Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Виникнення, зміни та припинення
Конституційно-правові відносини — це врегульовані нормами конституційного права суспільні відносини. Для конституційних правовідносин характерне те, що вони: 1) мають політичний характер (хоча слід мати на увазі, що 2) ці відносини є базовими в системі правовідносин у цілому. критеріями: І. За цільовим призначенням: 1) установчі відносини — це переважно загальні відносини, що виникають на основі конституційних принципів, статутних, дефінітивних та інших норм; 2) правовстановлюючі відносини — це такі, в яких їх суб'єкти здійснюють свої права та виконують свої обов'язки, встановлені правовою нормою; правоохоронні відносини — це відносини, метою яких є охорона приписів правової норми. Ці відносини завжди мають характер владовідносин. Вони можуть бути як загальними, так і конкретними. Загальні, наприклад, забезпечують передбачений ст. 6 Конституції України розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу, судову гілки, а конкретні, приміром, забезпечують недоторканність народних депутатів України; II. За змістом: 1) матеріальні правовідносини — це відносини, які складаються в процесі реалізації матеріальних норм конституційного права. Наприклад, такі відносини виникають у процесі реалізації норм Конституції України, що визначають взаємовідносини між Президентом України та Верховною Радою України; 2) процесуальні правовідносини виникають при реалізації процесуальних норм. Такі норми містяться, наприклад, у Регламенті Верховної Ради України, який встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради; III. За формою: 1) правовідносини у власному розумінні, які характеризуються тим, що в них чітко визначені права та обов'язки суб'єктів і кожен суб'єкт здійснює свої права та обов'язки особисто;
2) правові стани, які характеризуються тим, що права та обов'язки суб'єктів мають менш визначений характер. Вони встановлюються правовими нормами, на підставі яких складаються ніші правові відносини (наприклад, стан громадянства); IV. За часом дії: 1) строкові правовідносини — це більшість конституційно-правових відносин; вони діють протягом чіткого, встановленого и нормі строку (наприклад, правовідносини, що виникають під час виборчої кампанії, проведення референдуму тощо); 2) безстрокові правовідносини — це правовідносини, необмежені в часі, які, однак, можуть припинити своє існування за певних умов (наприклад, смерть громадянина припиняє усі відносини з приводу його громадянства). До безстрокових належать всі відносини, що за формою є правовими станами, відносини, пов'язані із забезпеченням державою основних прав та свобод громадян, тощо. Існують і інші критерії класифікації конституційних правовідносин: за суб'єктами, за юридичними фактами тощо. Суб'єкти конституційно-правових відносин — це їх учасники, які у конкретному правовідношенні здійснюють свої права та несун, відповідні юридичні обов'язки або своєю правоздатністю породжують певні правові стани1. Зазначене поняття потрібно відрізняти від поняття «суб'єкт конституційного права», під яким розуміють установленого конституційними нормами носія, який може мати юридичні права і нести відповідні обов'язки2. Найбільш поширеними видами суб'єктів конституційно-правових відносин є: 1)спільноти (народ, нація, національні меншини, корінні народності, територіальні громади тощо); 2)держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, депутати, службові та посадові особи; 3)політичні партії, громадські організації та блоки (асоціації); 4)громадяни України, іноземці, особи без громадянства, жителі, біженці; 5)підприємства, установи, організації; 6)міжнародні органи і організації; 7)органи самоорганізації населення; 8)ЗМІ тощо. Об'єкти конституційно-правових відносин — це предмети або явища, з якими норми конституційного права пов'язують поведінку учасників конституційно-правових відносин.
Об'єктами конституційно-правових відносин є: 1)державна територія, оскільки територія держави є просторовою базою здійснення її суверенітету, просторовою межею її влади; 2)влада (воля) Українського народу; 3)державна влада, що є об'єктом більшості конституційно-правових відносин; 1) місцеве самоврядування; 5) майнові та немайнові блага; 6) поведінка людей, дії органів держави, органів місцево-пі самоврядування, об'єднань громадян, що мають певною мірі і к і профілююче значення в конституційному праві, оскільки реалізується народовладдя в різноманітних його формах1. Змістом конституційно-правових відносин є соціальна поні лійка (діяльність) суб'єктів конституційного права, що забезпечується і спрямовується державою шляхом визначення їх і суб'єктивних прав і юридичних обов'язків2. Виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин пов'язані з певними умовами, передбаченими нормами конституційного права. Такі умови називають юридичними фактами. Їх класифікують за кількома критеріями. Наприклад, за впливом на динаміку правовідносин виділяють правоутворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі юридичні факти. Наприклад, народження людини, досягнення особою певного віку, смерть особи, стихійні лиха.
8. Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, види Конституційно-правова відповідальність є важливим елементом забезпечення правової охорони Конституції. Конституційно-правова відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, тому їй властиві ознаки, які характеризують юридичну відповідальність у цілому, а саме: 1) відповідальність є наслідком правопорушення; 2)вона пов'язана із реалізацією санкцій, встановлених у нормах права. Водночас конституційно-правова відповідальність характеризується такими специфічними ознаками: 1) вона спрямована на правову охорону Конституції України; 2)вона часто межує з політичною відповідальністю, але по-м пічний характер цієї відповідальності проявляється тільки щодо тих суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із здійсненням політичної влади: Президент України, Кабінет Міни грів України, Верховна Рада України, народні депутати, політичні партії тощо2; 3)не існує єдиної процедури застосування цього виду відповідальності. Практично кожен захід конституційно-правової пі відповідальності має свій особливий порядок її призначення та ішконання3. Отже, конституційно-правова відповідальність — це передбачений нормами конституційного права вид соціальної та юридичної відповідальності, що існує у сфері конституційно-правових відносин, характеризується наявністю специфічних суб'єктів, механізму реалізації та санкцій і полягає у примусовому перетерплюванні заходів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта (позитивний аспект), є найважливішою гарантією реалізації та захисту конституції. Склад конституційного правопорушення, що є підставою притягнення до конституційно-правової відповідальності, є таким. Об'єктом конституційного правопорушення є суспільні відносини, що регулюються нормами конституційного права.
Об'єктивною стороною правопорушення є протиправна поведінка суб'єкта, що не відповідає нормам конституційного права. У деяких складах конституційних правопорушень передбачається необхідність доведення факту настання шкоди та наявності причинного зв'язку між ним та порушенням норми. Особливістю об'єктивної сторони конституційного правопорушення є те, що вона закріплюється у конкретній регулятивній нормі, яка визначає правове положення винного суб'єкта. Причому питання про оцінку об'єктивної сторони конституційного правопорушення, на відміну від інших видів юридичної відповідальності, вирішує суб'єкт, наділений правом застосовувати конституційно-правову санкцію. Суб'єктами конституційно-правової відповідальності у ретроспективному аспекті є ті суб'єкти конституційного права України, які наділені деліктоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки1. У конституційному праві деліктоздатність мають два види суб'єктів: 1) індивідуальні (громадяни України, депутати всіх представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування; посадові особи тощо); 2)колективні (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян та інші соціальні утворення: комітети та комісії представницьких органів, виборчі комісії тощо). Суб'єктивною стороною складу конституційного правопорушення є вина, зміст якої залежить від характеру суб'єкта, що несе відповідальність. Так, якщо це індивідуальний суб'єкт, то у змісті вини важливе значення має психологічне ставлення особи до своїх протиправних дій та їх можливих наслідків. Щодо ВИНИ колективного суб'єкта, то вона визнається лише тоді, коли цей суб'єкт, маючи можливість вибору, обрав саме неправомірний варіант. Іноді суб'єктивну сторону конституційного правопорушення характеризують і такі додаткові ознаки, як мотив і ціль. Наприклад, відповідно до ст. 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій є конституційним правопорушенням лише за умови переслідування ними протиправних цілей, передбачених цією статтею1. Серед заходів конституційно-правової відповідальності у ретроспективному аспекті, тобто серед її санкцій, виділяють такі: 1) скасування або призупинення дії актів державних органів та органів місцевого самоврядування або їх окремих положень (наприклад, відповідно до ч. 8 ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня). Різновидом даної санкції є визнання неконституційними актів, визначених Конституцією України державних органів або їх окремих положень, що здійснюється Конституційним Судом України;
2) припинення діяльності державних органів, органів місце вого самоврядування, їх посадових та службових осіб (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України); 3) анулювання юридичних результатів тих або інших кон ституційно-правових дій (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 90 Закону України «Про вибори народних депутатів України» дільнична виборча комісія може визнати голосування на виборчій дільниці недійсним у разі встановлення нею порушень вимог цього Закону, внаслідок яких неможливо достовірно встановити результати волевиявлення виборців); 4) обмеження або призупинення деяких основних прав грома дян. Так, відповідно до ч. З ст. 76 Конституції України не може пуги обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість непогашена і незнята в установленому законом порядку; 5) скасування рішення про прийняття до громадянства Украї ни. Наприклад, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про громадянство України» набуття особою громадянства України через прийняття до громадянства України внаслідок обману, с відомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів є підставою для втрати громадянства України1. Для впорядкування всіх складових конституційно-правової відповідальності пропонується ухвалити закон «Про конституційно-правову відповідальність»2 або закріпити їх у межах конкретних законів, що регламентують правовий статус різноманітних державних інституцій, посадових осіб3.
Тема 2.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 51; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.59.231.155 (0.021 с.) |