Кріплення скосів каналів та земляних гребель

14.

Конструктивні схеми кріплення скосів

У відкритих каналах втрата води внаслідок фільтрацію через дно та стінки русла можуть досягати 50…60%, тому вздовж периметру каналу влаштовують водонепроникний шар, що називають облицюванням (кріпленням). Крім того, кріплення запобігає розмиву та пошкодженню ложа каналу течією, льодом чи плаваючими тілами.

Залежно від матеріалів розрізняють наступні облицювання: ґрунтові, асфальтові та бітумні, у вигляді трав’яного покрову, кам’яні та гравійні, полімерними плівками, бетонні та залізобетонні. Вид облицювання вибирають на основі техніко-економічного порівняння варіантів, проте найбільш поширеними є бетонні та залізобетонні облицювання.

14

14.1

Бетонні облицювання

Бетонні облицювання виконують лише монолітними

Для кріплення скосів гребель влаштовують монолітну плиту товщиною 15…50 см і розмірами від 5х5 м до 20х20 м, або навіть, більше. Між такими плитами утворюють деформаційні шви відкритого або за­критого типу. Кріплення каналів виконують бето­ном товщиною до      20 см, який вкладають на шар дренуючої осно­ви з гравію, щебеню або крупнозернистого піску. Бетонні обли­цювання повинні мати мінімальну кількість швів між плитами (не більше 0,3% від загальної площі).

 

Залізобетонні облицювання

Залізобетонні облицювання виконують монолітними, збірними та збірно-монолітними. Порівняно з бетонними мають мен­ші витрати бетону, оскільки їх товщина значно менша (10...20 см). Виконуються, як правило, збірними або збірно-моноліт­ними.

Розміри збірних плит визначають залежно від вантажопідйомності монтажних засобів. Окремі дрібні плити об'єднують у більш вели­кі (карти) розміром до 20х20 м. У цьому випадку між великими плитами влаштовують температурно-деформаційні шви, а між ок­ремими дрібними плитами у межах карт — жорсткі стики, які ма­ють таку ж міцність, як і плити.

Монолітні та збірно-монолітні облицювання порівняно зі збір­ними мають ряд переваг: забезпечують грунто- та водонепроникність, мають більшу міцність та жорсткість.

 

Рис. 14.1. Конструкція кріплення скосів земляних гребель:

1 – полегшене кріплення скосу та дна, 2 - упор на споді основного кріплення (бетонний блок, залізобетонна плита, кам’яна призма, що запобігає сповзанню основного кріплення), 3 – підготовка товщиною не менше 20 см (одношаровий зворотній фільтр), 4 – основне кріплення,

5 – парапет, 6 – засипка

Рис. 14.2. Конструктивні схеми кріплення скосів зрошувальних (а) та осушувальних (б) каналів:

1 – заплечники з монолітного бетону,2 – суцільні збірні залізобетонні плити, 3 – монолітний бетон дна каналу, 4 – суцільні збірні залізобетонні плити дна каналу, 5 – синтетична плівка, 6 – збірні залізобетонні плити з дренажними отворами, 7 – збірні залізобетонні решітчасті лотоки, 8 – збірна залізобетонна розпірка, 9 – збірна залізобетонна решітчаста плита, 10 – засипка