Принципи управління електроустановками

У обслуговуванні електроустановок (електростанцій, підстанцій) слід виділити оперативне обслуговування і виробничо-господарське обслуговування.

Оперативне обслуговування включає наступні елементи:

· регулювання режиму роботи основного устаткування відповідно до плану вироблення електричної енергії, забезпечення встановленої якості електроенергії при максимальній економічності;

· спостереження за станом основного і допоміжного устаткування і усунення ненормальностей в його роботі;

· оперативні перемикання, пов'язані із зміною режиму, виведенням устаткування в ремонт і др.;

· ліквідацію аварій.

Проведення планово-запобіжних ремонтів, заміна устаткування, аналіз техніко-економічних показників, облік і аналіз діяльності обслуговуючого персоналу разом з чисто господарськими завданнями відносяться до компетенції виробничо-господарської служби.

Організація оперативного і виробничо-господарського обслуговування будується за ієрархічним принципом. Оперативне керівництво йде по лінії: центральне диспетчерське управління (ЦДУ) об'єднаної енергосистеми (ОЕС) України, диспетчерське управління (ОДУ) енергетичних об'єднань, центральна диспетчерська служба (ЦДС) енергосистеми, оперативний персонал електростанції або мережі. Виробничо-господарське управління включає Міненерго, дирекцію виробничий-енергетичного об'єднання, дирекцію електроустановки.

На ГЕС виробничий процес значно простіше в порівнянні з ТЕС і АЕС, тому ГЕС піддаються глибшій і повнішій автоматизації, а участь ГЕС в загальносистемному автоматичному регулюванні частоти і потужності (а у ряді випадків також в регулюванні напруги і реактивної потужності) визначає високий ступінь телемеханізації ГЕС.

Впровадження системного автоматичного регулювання частоти і потужності і місцевої автоматики дозволяє обмежити функції оперативного персоналу ГЕС, а на багатьох ГЕС зняти оперативний персонал повністю. Це, природно, позначається на організаційній структурі управління ГЕС. Відпадає необхідність ділення ГЕС на оперативні ділянки обслуговування. Управління всією станцією ведеться централізованої з одного центрального пункту (ЦПУ) станції або диспетчерського пункту системи.

На потужних багатоагрегатних ГЕС оперативний персонал зберігають. Останній знаходиться на ЦПУ в головній будівлі, розташованій зазвичай з боку монтажного майданчика. На інших ГЕС оперативне управління здійснює диспетчер системи за допомогою засобів телемеханіки. Проте ЦПУ залишається і тут (рис. 6.3), оскільки у ряді випадків (несправність засобів телемеханіки, відмова автоматики) виявляється необхідним функції управління передати до рук персоналу станції, прибулого на ГЕС по аварійному виклику. Разом з ЦПУ в машинному залі у кожного агрегату ГЕС встановлюють агрегатні щити управління (АЩУ). Останні служать для управління агрегатами під час ремонтів і випробувань, а також у разі несправності пристроїв автоматики. Для управління допоміжним устаткуванням передбачають місцеві щити управління.

 

Рисунок 6.3 - Розміщення щитів управління на ГЕС

1 – ЦПУ, 2 – агрегатні щити управління, 3 – щит релейного захисту,4 машинний зал, 5 – гребля, 6 – генератор, 7 – трансформатор, 8 – монтажна площадка, 9 – РП зовнішнього типу, 10 – лінії електропередач, 11 – канал телемеханічного зв’язку, 12 - диспетчерський пункт системи

 

Трансформаторні підстанції з напругою 35, 110 і 150 кВ, а в деяких випадках і 220 кВ по своєму устаткуванню і режиму роботи ще простіше, тому на таких підстанціях, як правило, постійний черговий оперативний персонал відсутній. Для вказаних підстанцій доцільна централізована форма управління з диспетчерських пунктів (ДП) підприємств, районних електричних мереж, енергосистеми з використанням засобів телемеханіки. Операції, що вимагають присутності персоналу на місці (допуск ремонтних бригад, ліквідація аварій, огляд устаткування), виконують оперативно-виїзні бригади. Кожна бригада у складі двох чоловік має в своєму розпорядженні автомашину з необхідним устаткуванням і інструментом і обслуговує зазвичай 10 - 15 підстанцій.

Об'єм автоматизації і телемеханізації підстанцій визначається залежно від їх призначення і типу, а також відповідальності споживачів. При управлінні підстанцією з диспетчерського пункту необхідність в споруді центрального поста управління на території електроустановки відпадає. Прилади і апаратуру управління і контролю встановлюють безпосередньо в РП. Устаткування потужних вузлових підстанцій районних мереж з напругою 220-750 кВ складніше і різноманітніше. Тому на таких підстанціях зберігають постійний черговий персонал і споруджують об'єднаний пост управління (ОПУ). Останній пристроюють до будівлі РП, а якщо воно відсутнє, то виконують у вигляді окремої будівлі.

 

Система управління ГЕС

Сукупність технічних засобів, необхідних для оперативного управління електроустановкою, називається системою управління. Вона складається з наступних основних груп: управління (комутаційними апаратами), регулювання, вимірювання, сигналізації, захисту. Група регулювання забезпечує дію на первинні регулюючі органи силового устаткування, а групи вимірювань і сигналізації - необхідну інформацію про стан і роботу устаткування. Пристрої групи захисту приходять в дію при різких відхиленнях від нормального режиму або пошкодженні устаткування і відключають відповідні елементи; в окремих випадках вони діють на сигнал.

Технічне забезпечення системи управління залежить від ступеня автоматизації об'єкту. Розрізняють системи управління трьох видів: ручне, автоматизоване і автоматичне.

Системою ручного управління називається така система, в якій всі рішення ухвалює людина. При цьому він має в своєму розпорядженні автоматичні пристрої і обчислювальні машини.

У системі автоматизованого управління процес управління здійснюється людиною і ЕОМ (діалог людини і машини). Долі участі людини і машини можуть бути різними: чим вище автоматизація, тим більшу частину рішень приймає ЕОМ.

У автоматичній системі управління відбувається без участі людини.