Актуальність енергозбереження. Правова основа енергозбереження.

Актуальність енергозбереження. Правова основа енергозбереження.

Актуальність енергозбереження

 

Проблема енергозбереження актуальна для всіх країн, галузей і окремих підприємств хоча б тому, що зменшення енергоємності продукції дозволяє знижувати її собівартість і підвищувати конкурентоздатність. Актуальність енергозбереження визначається величиною енергоємності продукції.

Актуальність проблеми посилюється в країнах з обмеженими енергоресурсами, стає надзвичайно актуальною в умовах кризового стану економіки, коли по суті відсутня альтернатива енергозбереженню. Як буде показано нижче Україна якраз відноситься до таких країн.

За останні роки на державному рівні було прийнято ряд важливих рішень щодо правового і організаційного забезпечення енергозбереження і управління ним (держкомітет закриття програми енергоінспекції). В той же час замість зниження енергоємності національного продукту відбувається його підвищення. Основні причини: продовжується спад виробництва і як наслідки – відсутність коштів на модернізацію і реконструкцію основних виробничих фондів і створення енергозберігаючих технологій, недостатнє методичне і особливо технічне забезпечення енергозбереження, відсутність на всіх рівнях взаємопов’язаних програм енергозбереження і т. ін.

В електричних мережах енергосистем (ЕС) і споживачів мають місце підвищені втрати електроенергії (1,5 ÷ 2 рази порівняно з країнами Заходу), які зумовлені недостатнім рівнем компенсації реактивної потужності (КРП), нерівномірністю добових графіків навантажень, відсутністю засобів оптимального (за умовою мінімуму втрат) управління компенсуючими установками і нормальними режимами ЕС, а також ефективної системи взаєморозрахунків за КРП між ЕС і споживачами електричної енергії.

 

Правова основа енергозбереження

 

Правовою основою енергозбереження є Закон України «про енергозбереження»

Він визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян.

 

Згідно цього закону:

Енергозбереження – діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

 

Раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів – досягнення максимальної   ефективності   використання паливно-енергетичних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки та технології і одночасному зниженні техногенного впливу на навколишнє природне середовище.

 

Економія паливно-енергетичних ресурсів – відносне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів, що виявляється у зниженні їх питомих витрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг встановленої якості.

 

Енергоефективні продукція, технологія, обладнання - продукція або метод, засіб її виробництва, що забезпечують раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів порівняно з іншими варіантами використання або виробництва продукції однакового споживчого рівня чи з аналогічними техніко-економічними показниками

 

Цікаві факти

Для того, щоб 12 годин щодня протягом року горіла одна лампа потужністю 100 Вт, необхідно спалити 180 кг вугілля, внаслідок чого в атмосферу буде викинуто 425 кг СО2.

Закриваючи на ніч штори, можна зменшити втрати тепла через вікна.

Зниження рівня споживання гарячої води на 50 літрів за добу веде до щорічної економії 100 літрів мазуту.

Якісна теплоізоляція в будівництві — це запорука економії енергоресурсів та збереження нормального мікроклімату у приміщеннях. Втрати енергії через холодні стіни становлять 40-70 % від загальної потреби в теплі.

Економити електроенергію можна за рахунок кольору стін. Біла стіна відбиває 80 % спрямованого на неї світла, темно-зелена — лише 15 %, чорна — лише 9 %.

3а підрахунками спеціалістів Інституту електродинаміки НАН України, потенціал енергії вітру в 2000 разів перевищує сучасне виробництво енергії в Україні.

Кран, що протікає, призводить до втрат 7000 літрів води на рік (за умови, що вона крапає повільно). Якщо ж вода біжить тоненькою цівкою, то її втрати становитимуть до 30 000 літрів, на рік.

Загальний потенціал енергозбереження в Україні становить близько 45 % від обсягу спожитих паливно-енергетичних ресурсів.

Щодня енергетичні витрати в Україні сягають 100 мільйонів гривень. Тільки води ми втрачаємо на 4 мільйони гривень. Усе це негативно впливає на національну економіку країни. Розумне й ефективне енергокористування є ключовим чинником створення нових робочих місць та економічного зростання.

 

Контрольні питання

1. Назвіть факти, що вказують на актуальність енергозбереження в Україні?

2. Що є правовою основою енергозбереження і що вона визначає?

3. Назвіть визначення енергозбереження?

4. Що означає раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів

5. Що означає термін «економія паливно-енергетичних ресурсів»

6. Що означає термін «енергоефективні продукція, технологія, обладнання»

Література

 

1. Закон України «Про енергозбереження» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/74/94-вр (дата звернення 25.01.2013). — Назва з екрана.

2. Енергозбереження [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Енергозбереження (дата звернення 25.01.2013). — Назва з екрана.

 

 

Література

 

1. Демов О. Д. Економія електроенергії на промислових підприємствах: Навч.посіб / О. Д. Демов. – Вінниця: ВНТУ, 2006. – 95 с.

 

 

Нормування витрат енергії

Всі промислові підприємства з приєднаною (встановленою або дозволеною до використання) електричною потужністю 100 кВт і вище зобов'язані мати розроблені і затверджені у встановленому порядку норми питомої витрати електричної енергії незалежно від джерел електропостачання (енергосистема або власна електростанція).

Нормуванню підлягає вся витрата електроенергії по підприємству як на основні і допоміжні технологічні процеси, так і на підсобні потреби виробництв, включаючи виробництво стиснутого повітря, кисню, освітлення, водопостачання, опалення, вентиляцію і втрати у внутрішньозаводських мережах і перетворювачах.

Під нормуванням витрати електроенергії розуміється встановлення планового розміру витрати електроенергії на виробництво одиниці продукції, переробку сировини або виконуваний об'єм роботи.

Норми витрати електроенергії і плани організаційно-технічних заходів щодо економії електроенергії, як правило, розробляються на підприємствах і затверджуються керівником підприємства або міністерством.

Кількість електроенергії, що витрачається на виробництво одиниці продукції, прийнято називати питомою витратою електроенергії.

Норма питомої витрати електроенергії встановлюється на основі техніко-економічного розрахунку і є максимально допустимою величиною витрат електроенергії для виробництва одиниці продукції (або об'єму роботи) установленої якості.

Як правило, для промислових підприємств установлюються річні норми питомих витрат електричної енергії з диференціацією їх по кварталах року з обліком впливу сезонності, а також по цехах, енергоємним технологічним процесам і агрегатам.

Норми витрати палива, теплової й електричної енергії у виробництві класифікуються за наступними основними ознаками:

а) за ступенем агрегації - на індивідуальні і групові;

б) за складом витрат - на технологічні й загальновиробничі;

в) за періодом дії - на річні і квартальні (на підприємствах можуть установлюватися також і норма по місяцях).

Індивідуальною називається норма витрати палива, теплової й електричної енергії на виробництво одиниці продукції (роботи), що встановлюється по типах або окремим енергоспоживаючим установкам, машинам (печам, автомобілям і т.п.), технологічним схемам стосовно визначених умов виробництва продукції (роботи).

Груповою називається норма витрати палива, теплової й електричної енергії на виробництво планованого об'єму однойменної продукції (роботи) відповідно до встановленої номенклатури по рівнях планування: народне господарство, міністерство (відомство), об'єднання, підприємство.

Технологічною називається норма витрати палива, теплової й електричної енергії, що враховує їх витрати на основні і допоміжні технологічні процеси виробництва даного виду продукції (роботи), витрати на підтримку технологічних агрегатів у гарячому резерві, на їх розігрів і пуск після поточних ремонтів і простоїв, а також технічно неминучі втрати енергії при роботі устаткування, технологічних агрегатів і установок.

Загальновиробничою називається норма витрати теплової й електричної енергії, що враховує витрати на основні і допоміжні технологічні процеси, на допоміжні потреби виробництва (загальновиробниче цехове і заводське споживання на опалення, вентиляцію, освітлення й ін.), а також технічно неминучі втрати енергії в перетворювачах, теплових і електричних мережах підприємства (цеху), віднесені на виробництво даної продукції (роботи).

 

Енергетичні баланси

 

При розгляді питань з підвищення ефективності раціонального використання електроенергії та нормування електроспоживання важливе значення має проведення об'єктивної оцінки аналізу режимів електроспоживання на базі електробалансу промислового підприємства.

Енергетичний баланс промислових підприємств - система взаємозалежних показників одержання і використання усіх видів палива й енергії - є основним узагальнюючим документом для комплексного вивчення, планування роботи і розробки заходів щодо раціоналізації енергетичного господарства підприємства, створення науково-технічної бази нормування витрат палива та енергії.

Енергетичні баланси підприємств підрозділяються на баланси: окремих процесів, агрегатів або груп однотипних агрегатів; сукупних виробничих процесів, ділянок, цехів; всього промислового підприємства. За призначенням вони поділяються на планові і фактичні. Останні, у свою чергу, бувають звітними й аналітичними.

Основна спрямованість звітних балансів полягає у виявленні непродуктивних витрат енергії агрегатами, цехами, окремими групами споживачів і підприємством у цілому.

Основною задачею упорядкування звітних паливно-енергетичних балансів є визначення оптимальних енергетичних співвідношень:

а) між окремими видами установок і апаратів, що споживають енергію;

б) між окремими видами енергогенеруючих установок;

     в) між окремими видами паливно-енергетичних ресурсів.

Таким чином, розробкою раціонального паливно-енергетичного балансу вирішуються три основних питання енергетичного господарства:

1) правильний вибір енергії і палива для окремих категорій виробничих і побутових процесів з обліком усіх технічних і економічних показників, що впливають на ефективність технології виробництва;

2) раціональний вибір енергогенеруючих установок;

3) вибір паливно-енергетичних ресурсів для окремих типів енергетичних установок.

Умова балансу активної енергії (потужності) визначається рівністю прибуткової частини та суми всієї споживаної електроенергії, включаючи сумарні втрати в мережі, перетворювальних установках і безпосередньо в робочих машинах, кВт•год:

 

,                            (2.4)

де Wпр - прибуткова частина електробаланса;

Wпi - корисна витрата електроенергії i-ми споживачами електроенергії;      

Wj - втрати електроенергії в різних j-х елементах електропостачання.

 

4. Вимоги енергосистеми до планування електроспоживання. Планування розподілу потужності в умовах її дефіциту

 

1. Вимоги енергосистеми до планування електроспоживання

1.1 Принципи побудови взаємовідносин між енергосистемою та споживачами

 

Планування електроспоживання на підприємстві в значній мірі залежить від вимог енергосистеми.

Процес споживання електричної енергії і відповідно управління цим процесом регламентуються рядом директивних, нормативних та інструктивних матеріалів, до яких, в першу чергу, відносяться “Правила пользования электрической и тепловой энергией” та “Правила користування електричною енергією”.

Взаємовідносини між енергосистемою та електроспоживачами в процесі електроспоживання діляться на дві групи: юридично - правові та оперативно - диспетчерські.

До першої групи відносять такі питання:

1) регламентація приєднання електроустановок до мереж енергосистеми;

2) розмежування балансової приналежності обладнання та мереж і експлуатаційної відповідальності за них між споживачами та енергосистемою;

3) визначення порядку допуску персоналу енергосистеми до електроустановок споживачів;

4) вибір тарифів і системи розрахунків за електроспоживання;

5) визначення умов електропостачання споживачів в період виникнення дефіцитів потужності чи енергії в енергосистемі;

6) визначення прав та відповідальності енергосистеми і споживачів за надійність електропостачання, якість електроенергії і виконання правил користування нею.

До другої групи відносяться питання поточного управління режимами роботи електроустановок з метою забезпечення:

1) електропостачання споживачів з потрібною надійністю;

2) нормальних умов експлуатації та ремонту обладнання мереж, енергосистем та споживачів;

3) нормованих показників якості електроенергії;

4) економічних режимів роботи енергосистем і електроустановок споживачів;

5) розвантаження енергосистеми для забезпечення її стійкості при виникненні дефіциту потужності чи енергоресурсів.

В цілому координація взаємовідносин зв’язаних з споживанням електроенергії між енергосистемою і споживачами здійснюються підприємством енергозбуту.

Основними завданнями і функціями енергозбуту є:

1) забезпечення суворого контролю за виконанням споживачами дисципліни по лімітах і режимах електроспоживання;

2) організація і вдосконалення обліку електроенергії та потужності, що відпускаються споживачам;

3) реалізація електроенергії відповідно до затверджених планів по існуючих тарифах;

4) впровадження для споживачів лімітів потужності;

5) розробка та впровадження графіків обмежень потужності та аварійних відключень споживачів і контроль за їх виконанням;

6) розробка заходів регулювання потужності споживачів;

7) проведення розрахунків за спожиту електроенергію;

8) здійснення контролю показників якості електроенергії на межі балансової приналежності електричних мереж енергосистем та споживачів;

організація установки, заміни, ремонту та випробовування приладів обліку та контролю електроенергії.

Необхідно відмітити, що пункти 3, 4, 5 не відповідають природі ринкових відносин і через певний час вони повинні зникнути. Крім цього сьогодні відносини споживача електроенергії та енергосистеми не є ринковими відносинами між покупцем та виробником (продавцем), коли більша частина прав завжди у покупця.

Питаннями збереження електроенергії безпосередньо займається інспекція по енергозбереженню.

Основні завдання інспекції по енергозбереженню:

1) здійснення контролю за раціональним використанням електроенергії і виконання завдань її економії;

2) здійснення контролю за розробкою, затвердженням і виконанням норм витрат електроенергії.

Нижче приводяться основні положення нормативних та інструктивних матеріалів, що регламентують взаємовідносини енергосистеми і споживачів в області електроспоживання.

 

1.2 Основні відомості про ліміти електроенергії та потужності

 

Річні ліміти електроенергії розраховуються виходячи із запланованого на наступний рік загального об’єму продукції, планових завдань на виробництво продукції, а також норм витрат електроенергії і завдань її економії.

В ліміт споживання електроенергії підприємств включаються втрати в електромережах, а також споживання електроенергії:

а) на виробничі потреби;

б) на освітлення, опалення і вентиляцію виробничих та адміністративних споруд;

в) підприємствами та організаціями комунального та культурно-побутового призначення, підсобними господарствами, будівельними, транспортними та іншими організаціями.

Відпуск електричної енергії проводиться підприємствам енергосистеми відповідно місячних лімітів електроенергії з урахуванням проведених в установленому порядку змін.

Ліміти електричної потужності (в подальшому ліміти) установлюються енергосистемою споживачам на періоди ранкового та вечірнього максимуму енергосистеми і є найвищою межею для їх споживання в ці періоди.

Для забезпечення дотримання встановлених лімітів потужності споживачі зобов’язані розробляти та впроваджувати додаткові регулюючі заходи по зниженню навантаження.

Ліміти потужності встановлюються споживачам електроенергії на періоди ранкового та вечірнього максимумів енергосистеми. В інші періоди споживачам дозволяється споживати потужність в межах добового споживання електроенергії.

Періоди проходження ранкового та вечірнього максимумів установлюються енергосистемою.

В розрахунок лімітів потужності споживачів приймаються добові графіки навантаження за режимні дні трьох попередніх років з найвищим коефіцієнтом заповнення графіка відповідно в ранкові та вечірні періоди максимальних навантажень енергосистем:

 ; ,                           (1)

де Рс - середньодобове навантаження;  - максимальне навантаження відповідно в періоди ранкового та вечірнього максимумів навантаження енергосистеми.

Для розрахунку лімітів потужності на I та IV квартали коефіцієнти заповнення графіка навантаження приймаються по графіках навантаження за режимний день грудня, на II, III квартали – по графіках навантаження за режимний день червня.

Розрахункові потужності споживачів в періоди максимуму навантаження енергосистеми визначаються за формулами:

                    (2)

де  - добовий ліміт електроенергії в робочий день, визначений на основі місячних лімітів електроенергії.

При складанні з споживачами регулюючих постійно діючих додаткових заходів по зниженню потужності на величину  (не враховану коефіцієнтами  і ) ця величина знімається з розрахункової потужності споживача електроенергії:

;                (3)

Гранична величина потужності в цілому по енергосистемі задається енергосистемою.

Ліміти потужності на кожний місяць кварталу доводяться до споживачів за місяць до початку наступного кварталу.

Якщо сумарний максимум лімітів виявиться більше граничної величини потужності в цілому по енергосистемі, то розраховані споживачам ліміти потужності зменшуються.

Енергосистема при невиконанні споживачами електроенергії вимог зниження потужності до встановленого ліміту після попередження примусово обмежує відпуск електроенергії в розмірі, який забезпечує задану величину зниження потужності споживача.

Енергосистема стягує із споживача плату за електроенергію, спожиту понад місячного ліміту, в п’ятикратному розмірі і плату за потужність, спожиту понад установленого ліміту, в десятикратному розмірі основної ставки.

 

1.3 Розрахунки за електроенергію

 

Споживачі електроенергії розраховуються з енергосистемою по одноставочному або двохставочному тарифах в залежності від приєднаної потужності. Якщо установлена потужність трансформаторів споживачів менше 750 кВА, вони розраховуються по одноставочному тарифу, а якщо потужність 750 кВА і більше, плата за електроенергію:

,                            (4)

де b – додатковий тариф плати за електроенергію; W – кількість спожитої електроенергії.

Максимальна потужність фіксується в договорі на споживання електроенергії поквартально і періодично контролюється енергопостачальною організацією по фактичному 30-ти хвилинному максимуму навантаження споживача, визначеному за показами приладів обліку.

Період контролю за фактичною потужністю споживача установлюють енергопостачальною організацією також поквартально і фіксують в договорі на користування електроенергією.

Споживачі мають право укласти з енергосистемою угоду на трьохзонний облік. В цьому випадку плата за електроенергію визначається таким чином:

,                   (5)

де  - тарифи на електроенергію відповідно в нічний, піковий та позапіковий періоди (зони);

 - величини електроенергії, які споживаються в указані періоди.

 

Планування розподілу потужності в умовах її дефіциту

 

Крім поквартального (місячного) лімітування потужності в енергосистемі може виникнути оперативний дефіцит потужності.

При виникненні оперативного дефіциту потужності в енергосистемі на підприємствах вводяться обмеження на її споживання. Відповідно виникає задача розподілу потужності між підприємствами в умовах обмежень.

Такий розподіл можна здійснювати відповідно двох критеріїв.

Величини потужностей, одержувані підприємствами в періоди обмежень, розраховуються пропорційно рівномірності їх графіків. Тобто підприємства, в яких більш рівномірний графік, сприяють зниженню дефіциту потужності і тому одержують від енергосистеми більшу величину потужності в періоди її обмежень.

Критерієм оптимальності розподілу потужностей є мінімум збитків, які появляються в результаті обмежень.

Розглянемо розподіл потужності в періоди її обмеження між підприємствами, які задані своїми максимальними та середніми навантаженнями, Рмі, Рсі по першому критерію.

В основу розподілу покладено те, що більшу потужність в періоди обмежень повинно одержувати те підприємство, в якого більш рівномірний графік. Метод розв¢язання задачі відповідно цього принципу заключається в наступному.

Потужність, яка підлягає розподілу між підприємствами в періоди її обмеження, визначається як:

Pрозп. = Pобм. - Pн.о.,                            (6)

де Робм. – задана потужність обмеження; Pн.о. – сумарна потужність підприємств, які не підлягають обмеженню.

В підприємствах, в яких Pмi < Pсi, графік досить рівномірний і обмеження для них не вводиться. Тобто величина потужності, яка підлягає розподілу, зменшується таким чином:

 = Pрозп. - Pсі>мі,                      (7)

де - і = 1,…,m; m – кількість підприємств для яких Pмi < Pсi.

Всім підприємствам, між якими розподіляються , рекомендується в однаковій мірі вирівнювати графік навантажень. Ця міра характеризується коефіцієнтом d, який визначається як:

,                               (8)

де ; j =1,…, n; n – кількість підприємств, для яких .

Відповідно величини потужностей, які доцільно передавати підприємствам в періоди обмежень, визначаються таким чином:

                           (9)

З формул (8, 9) видно, що більшу потужність одержать підприємства за більш рівномірним графіком.

Таким чином запропонований підхід передбачає встановлення підприємству величини обмеження виходячи з середньої потужності підприємства. Даний принцип дозволяє визначити відхилення між середньою і дозволеною до споживання потужністю в однаковому процентному відношенню, що характеризується величиною d. В більшій мірі обмежуються підприємства, які мають більшу нерівномірність електроспоживання.

Цю властивість можна проілюструвати, якщо провести аналіз відносного значення обмеження навантаження:

,                      (10)

де Kм = .

Із залежності можна визначити, що, наприклад, при d=1,6 потужність підприємства, в якого Kм=1,6 обмежується на 15%, а для підприємства з Kм=1,2 – на 6,67%.

Відповідно 2-го критерію розподіл потужності Ррозп між підприємствами в періоди її обмеження відповідає мінімізації функції:

                    (11)

при виконанні обмеження:

                       (12)

де k = 1, …, n + m; 3пk – питомий збиток від недовипуску продукції на k-ому підприємстві при зниженні навантаження на DPk. Формула (12) відображає, що зниження потужності підприємств на величини DPk приводить до збитків величиною Зпk, DPk, а з іншої сторони це дає підприємствам економічний ефект величиною а×DPk. Оптимальні величини DPk знаходяться методами лінійного програмування.

Визначення питомих затрат Зпk є окремою задачею. Величина Зпk залежить від величини DPk. Характер залежності Зпk(DPk) подібний залежності З(DP), яка показана на рис. 1.2. Тобто початкові зміни DPk мало впливають на Зпk, оскільки вони здійснюються за рахунок відключення неосновного виробничого обладнання. При значних величинах DPk величина Зпk також змінюється значно, оскільки в цьому випадку здійснюється відключення основного технологічного обладнання.

Величина Зпk є різною для різних підприємств і її розрахунок пов’язаний з великим об’ємом роботи. Приблизно середнє значення Зпk можна визначити як:

                              (13)

де wпk – питомі витрати електроенергії на k-ому підприємстві. Інформація про величини wпk є на кожному підприємстві, оскільки ця величина є основним показником електроспоживання.

Таким чином, середнє значення Зпk можна визначити за формулою (13), що дозволить спрощено розподілити потужність в умовах її обмеження з урахуванням збитків.

Отже, в ринкових умовах прогнозування максимуму активного навантаження доцільно проводити з урахуванням можливого його зниження в періоди максимальних навантажень енергосистеми, враховуючи при цьому зниження плати за електроенергію з однієї сторони і збитки від недовипуску продукції з іншої. При плануванні основних показників електроспоживання промислових підприємств необхідно враховувати юридично-правові та оперативно-диспетчерські вимоги енергосистеми. В умовах дефіциту потужності в енергосистемі розподіл її проводиться в залежності від рівномірності графіків навантаження підприємств та збитків, зумовлених відключенням частини навантаження підприємств.

Підсумок

Студент повинен знати: що собою являють вимоги енергосистеми до планування електроспоживання та яким чином здійснюється планування розподілу потужності в умовах її дефіциту.

Студент повинен вміти: робити розрахунок лімітів потужності споживачів, розрахунки за електроенергію, яким чином виконується планування розподілу потужності в умовах її дефіциту.

 

Контрольні запитання

1. На які дві групи діляться взаємовідносини між енергосистемою та електроспоживачами в процесі електроспоживання?

2. Які питання відносять до юридично – правової групи?

3. Які питання відносять до оперативно – диспетчерської групи?

4. Що є основними завданнями і функціями енергозбуту?

5. Які основні завдання інспекції по енергозбереженню?

6. Виходячи із чого розраховуються річні ліміти електроенергії?

7. Що включаються в ліміт споживання електроенергії підприємства?

8. Для чого установлюються ліміти електричної потужності?

9. Яким чином виконується розрахунок лімітів потужності споживачів?

10. Яким чином виконуються розрахунки за електроенергію?

11. Що собою являє оперативний дефіцит потужності в енергосистемі?

12. Яким чином виконується планування розподілу потужності в умовах її дефіциту?

Джерела інформації

1. Демов О.Д. Планування електроспоживання промислових підприємств та управління ним. - Вінниця: ²Універсум-Вінниця², 2000. -105с.

 

Глосарій, персоналій

Електроспоживання, споживач, промислове підприємство, енергосистема, ліміти електроенергії та потужності періоди максимальних навантажень енергосистеми, дефіциту потужності, одноставочний тариф, двоставочний тариф, енергозбут, інспекція по енергозбереженню, оперативного дефіциту потужності в енергосистемі.

 

 

Підсумок

Студент повинен знати: умови пуску приводних двигунів технологічних агрегатів та зниження пускових втрат електроенергії

Студент повинен вміти: розраховувати умови пуску приводних двигунів технологічних агрегатів

Контрольні питання

Джерела інформації

8. Федоров А.А., Каменева В.В Основы электроснабжения промышленных предприятий. – М.: Энергоатомиздат, 1984 – 472 с.

9. Мукосеев Ю.Л. Электроснабжение промышленных предприятий. –М.: Энергия 1973. – 584с.

10. Справочник по электроснабжению промышленных предприятий. В 2т. Под ред. Федорова А.А., Сербиновского Г.В. - М.: Энергия, 1973 (1980,1986).

11. Справочник по проектированию электроснабжения / Под ред. Ю.Г.Барыбина и др. – М.: Энергоатомиздат, 1990.

12. Кудрин Б.И. Электроснабжение промышленнных предприятий. – М.: Энергоатомиздат, 1995.

13. Ристхейн Э.М. Электроснабжения промышленных установок. –М.:Энергоатомиздат,1991 – 424 с.

14. Князевский Б.А., Липкин Ю.Б. Электроснабжение промышленных предприятий. – М.: Высшая школа 1986. – 400с.

15. Бурбело М.Й. Проектування систем електропостачання. Приклади розрахунків. Навчальний посібник. – Вінниця: УНІВЕРСУМ – Вінниця, 2005. – 148 с.

Глосарій, персоналій Умови пуску, живляча мережа, електропривод, пусковий двигун

 

Джерела інформації

1. Рогальський Б.С. Компенсація реактивної потужності. Методи розрахунку, способи та технічні засоби управління. Навчальний посібник.- Вінниця: УНІВЕРСУМ – Вінниця, 2005.-240 с.

2. Инструкция по системному расчету компенсации реактивной мощности в электрических сетях //Промышленная енергетика. -1991. -№8.-С.51-55.

3. Указания по проектированию компенсации реактивной мощности в электрических сетях промышленных предприятий //Инструктивные материалы Главэнергонадзора Минэнерго СССР. – Энергоатомиздат. – 1986. – 352 с.

4. Инструкция по системному расчету компенсации реактивной мощности //Промышленная энергетика. - 1990. - №7. - С.50-55.

Глосарій, персоналій

Компенсація реактивної потужності, компенсувальна установка, оптимальне управління компенсувальними установками, реактивна

 

Розв'язування.

1. Визначимо сумарну потужність батарей конденсаторів, які необхідно встановити в мережах проектованого підприємства:

2. Визначимо оптимальні значення потужності БК, які необхідно установити з низької сторони цехових ТП.

де Q_еі – частина реактивної потужності, одержаної від енергосистеми, яку доцільно передавати до електроприймачів по мережі і-го приєднання, МВАр.

R_e – еквівалентний активний опір всієї мережі, Ом

r_ei - еквівалентний активний опір мережі і-го приєднання, Ом.

Визначимо еквівалентний опір всієї мережі за формулою:

для цього спочатку визначимо еквівалентний опір в вузлі 3:

Оптимальна потужність БК, яку доцільно встановити в і-му вузлі, визначається із виразу:

де Q_i – реактивне навантаження і-го вузла.

Результати розрахунку показали, що в вузлі 4 батарею конденсаторів установлювати недоцільно. Тоді для цього приєднання приймаємо

Q_е4 =0,5 МВАр і Q_к4 = 0.

Здійснюємо коректування мережі, шляхом збільшення опору тих навантажувальних віток, де Q_к з від’ємним знаком.

 Величина зкоректованого опору визначається за формулою:

Еквівалентний опір мережі після корегування опору мереж приєднання №4.

З врахуванням цього:

           

З розрахунку видно, що для цехової ТП №3 одержана потужність БК

Q_кз =1,12 МВАр. Цю потужність необхідно розділити між РП 0,38 кВ цеху. При цьому Q_ез =0,16 МВАр.

Еквівалентний опір розподільчої мережі цеху

Значення потужності батарей конденсаторів на цехових РП (МВАр):

Вибираємо стандартні комплектні установки типу Ж – 0,38 і ККУ – 0,38 з автоматичним регулюванням потужності:

ТП1 – Q_к1 – 80 кВАр;

ТП2 – Q_к2 – 2x 450 кВАр;

ТП5 – Q_к5 – 2x 600 кВАр;

РП1 - Q_к31 – 280 кВАр;

РП2 - Q_к32 – 320 кВАр;

РП3 - Q_к33 – 220 кВАр;

РП4 - Q_к34 – 280 кВАр.

Висновок

Було виконано розрахунок компенсації реактивної потужності в мережах підприємства, визначено сумарну потужність конденсаторних батарей і оптимально (за умовою мінімуму втрат електроенергії) розподілено їх серед окремих вузлів мережі підприємства.

Джерела інформації

1. Демов О.Д. Економія електроенергії на промислових підприємствах. Навчальний посібник з курсового проектування. - Вінниця: ВНТУ, 2006.

 

Насоси

Насоси - це пристрої, що знаходяться в складі більшості нагрівальних чи охолоджувальних систем, а також систем водопостачання, передачі різних рідин і суспензій. Якщо керування насосами неправильно організовано, то вони можуть серйозно збільшувати споживання енергії. Якщо насоси працюють довго вхолосту, то вони також істотно впливають на загальне споживання енергії.

Споживання електроенергії насосами W досить просто оцінити, базуючись тривалість їх роботи. При цьому зручно користуватися наступною формулою:

 

,                     (3.3)  

де Q – продуктивність або діюча подача насосу, М³/год

Н – повний напір з врахуванням висоти всмоктування, М

γ – густина рідини, кг/см³

η₁, η₂, η₃ – ККД передачі, насосу, двигуна.

Досить важливим є вивчення реальної потреби в перекачуванні насо